ОЦІНЮВАННЯ ЯКОСТІ СТАНУ ВОДИ РІЧОК ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ МЕТОДОМ ІЗВ

Автор: К.О. Єрофєєва

Науковий керівник: О.В. Кочина

Источник: Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів — 2011 / Матеріали ХХI Всеукраїнська наукова конференція аспірантів і студентів. — Донецьк, ДонНТУ — 2011.

Води Донбасу і суміжних з ним територій представлені річками, озерами, підземними водами, водосховищами, ставками та Азовським морем. Всього під водою перебуває 0,98% території Донецької області. Гідрографічна сітка Донбасу формувалася протягом тривалого часу, в тісному зв’язку з кліматичними умовами, геологічною будовою території, рельєфом та господарською діяльністю людини. Річки Донецької області належать до басейнів Дону, Дніпра й Азовського моря (річки, що безпосередньо впадають в Азовське море).

Донецька область — особливий регіон України, який не відрізняється рясною водозабезпеченістю. Галузі промисловості, що сформувались в області більше за століття, характеризуються значними водоспоживанням. Тому у регіоні існує гостра проблема забруднення водних ресурсів та пов’язаний з цим дефіцит якісних вод для господарсько-питного водопостачання населення, сільського господарства, переробної промисловості тощо. На сьогодні на території області є 55 створів контролю якості поверхневих вод та близько 100 свердловин для контролю якості підземних вод. Моніторинг поверхневих вод на території області здійснює Сіверсько–Донецьке басейнове управління водних ресурсів та Донецький центр з гідрометеорології.

Не дивлячись на зменшення об’ємів водопостачання, інтенсивність споживання водних ресурсів в області залишається найвищою в Україні. У зв’язку з цим, область займає перше місце у країні за скидом забруднених стічних вод. Загальний об’єм скидів стічних вод до поверхневих водних об’єктів у 2006 році склав 1653 млн. м³. При цьому, скид стічних вод без очищення зріс від 138,7 до 140 млн. м3. Головними забрудниками водних об’єктів, як і раніше, є підприємства металургійної та коксохімічної промисловості, вугільної галузі та енергетики. Разом зі стічними водами до річок регіону потрапляє значна кількість забруднюючих речовин. За 2006 рік було скинуто 484 тис. тон сульфатів, 183,7 тис. тон хлоридів, 12,7 тис. тон нітратів, 85 тон нафтопродуктів. У воді практично усіх річок області спостерігається підвищений вміст солей. Однією з причин цього є скид високомінералізованих шахтних вод, із якими до річок за 1 рік потрапляє більш ніж 1 млн. тон солей.

Для того, щоб стабілізувати ситуацію з надмірним забрудненням поверхневих вод, потрібен їхній своєчасний моніторинг. Існує декілька методик визначення стану якості поверхневих вод, які активно застосовуються в Україні. Серед них розрахунок інтегрального показника; метод ІЗВ;санітарно–гігієнічна та комплексна оцінка. Порівняно з іншими, методика ІЗВ має наступну перевагу: швидкий аналіз стану поверхневих вод за допомогою незначної кількості гідрохімічних показників (не менше п’ятьох). Методика індексу забруднення води (ІЗВ) дозволяє швидко та точно встановити клас якості води. Розрахувати останній можна наступним чином: суму відношень концентрацій інгредієнта до їхніх ГДК поділити на кількість показників, використаних для розрахунку індекса. За допомогою ІЗВ було проведено аналіз якості вод р. Кальміус та р. Бахмутка.

Кальміус — річка рівнинного типу. Належить до басейну Азовського моря. Витік знаходиться на південному схилі Донецького кряжа в південній частині м. Ясинувата. Протікає по території України в межах Ясинуватського, Старобешівського, Тельманівського та Новоазовського районів Донецької області. Кальміус впадає в Азовське море в м. Маріуполь. Довжина 209 км, площа водного басейну 5070 км², середня витрата води в районі cмт. Сартана 8,25 м³/сек, ухил річки становить 0,91 м/км. У верхній частині Кальміус тече в південно–східному напрямку, змінюючи його на південно–західний в межах Старобешівського району.

Бахмутка — річка у м. Донецьк, права притока Кальміуса, впадає в нього на території Донецького металургійного заводу. Витік річки знаходиться в межах Ветківського ставка. Бахмутка протікає по території Куйбишевського, Ворошиловського та Ленінського районів Донецька.

При дослідженні було використано показники вмісту забруднюючих речовин у контрольних створах, встановлених підприємством Азовсталь, а саме: мінералізація, хлориди, сульфати, азот амонійний, нітрати, нітрити, залізо заг., фосфати, нафтопродукти, хром⁺⁶, завислі речовини, прозорість, рН.

Таблиця — Якісний склад води у р. Кальміус та р. Бахмутка за 2005, 2006, 2007 роки

Примітка:+ — перевищень ГДК не спостерігається,– — перевищення ГДК мають місце.

Таким чином, протягом трьох років у скидах до обох річок спостерігались перевищення за такими показниками: мінералізація та сульфати. Крім того, за 2006 рік у водах р. Кальміус мали місце порушення ГДК за вмістом хлоридів, нітритів та заліза загального. Перевищення за останнім забрудником відмічаються і у водах р. Бахмутка (2005, 2006рр.). Також, порівняно з Кальміусом, у річці Бахмутка за період 2005–2007 років спостерігались постійні перевищення норм за наявністю нафтопродуктів. За іншими показниками, а саме азот амонійний, нітрати, фосфати, хром⁺⁶, порушень не спостерігалось. Порівнявши дані щодо якісного складу двох річок, можна зробити висновок, що не дивлячись на незначні розходження у деяких показниках, їхні ІЗВ знаходяться приблизно на однаковому рівні. Протягом трьох років індекс забруднення як р. Кальміус, так і р. Бахмутка коливається від 0,68 до 0,75. Згідно з методикою ІЗВ за станом якості води цих річок можна віднести до 2го класу — чисті.

Таким чином, методика ІЗВ має певні переваги, а саме можливість визначення класу якості води за досить короткий термін застосовуючи лише декілька гідрохімічних показників.