ЩОДО НОРМУВАННЯ ПОКАЗНИКІВ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ВОДНИХ ОБ'ЄКТІВ

В Дніпропетровській області у 2008 р. нараховувалось 492 водокористувачі, які здійснюють забір, використання та скид забруднюючих речовин у водні об'єкти відповідно до виданих дозволів на спеціальне водокористування. На більшості підприємств або відсутні, або не працюють очисні споруди, нові ресурсозберігаючі технології практично не впроваджуються через брак коштів. Вже загальновідомим став той факт, що Придніпровський регіон посідає перше місце в Україні за ступенем забруднення водного середовища.

Саме тому раціональне використання водних ресурсів у цей час являє собою нагальну проблему. Особливо гостро це питання стоїть у самому серці регіону–місті Дніпропетровську, де середня частина Запорізького водосховища, водойми рибогосподарського значення та питного водопостачання стає джерелом водопостачання і приймачем неочищених та недоочищених стічних вод десятків підприємств.

Для кожного випуску стічних вод діючого підприємства–водокористувача встановлюються нормативи гранично допустимих скидів (проект нормативів ГДС), виходячи з умов неприпустимості перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин (ГДК) у контрольному створі або на ділянці водного об'єкта з урахуванням його цільового використання, а при перевищенні ГДК у контрольному створі–виходячи з умови збереження (непогіршення) складу й властивостей води у водних об'єктах, що сформувалися під впливом природних факторів Наведені в правилах нормативи якості води водойм відносяться до створів, розташованих на непротічних водоймах і водоймищах на 1 км в обидва боки від пункту водокористування. Загальні умови випуску стічних вод будь–якої категорії в поверхневі водойми визначаються їх народногосподарською значимістю й характером водокористування.

В ході дослідження екологічного стану Запорізького водосховища як складного гідрологічного комплексу багатогалузевого користування була поставлена задача виявити: чи достатньо дотриманим кожним з підприємств нормативів гранично допустимих скидів забруднюючих речовин зі стічними водами для не погіршення якості води водойми– приймача.

Для виконання поставленої задачі було вирішено провести дослідження рівня якості води струмка, що впадає в середню частину Запорізького водосховища і складається з промислових стічних вод чотирьох підприємств гірничо–металургійного комплексу та контрольних створів порівняння, які були обрані у зв'язку з розташуванням поза промислової зони вище та нижче за течією Дніпра відносно досліджуваного стоку. Для дослідження були обрані найбільш характерні для промислових стоків регіону забруднювачі: важкі метали:свинець, кадмій, цинк, нікель, мідь, хром, марганець, заліза, кобальт та нафтопродукти.

Для відображення результатів отриманих даних щодо сумарного рівня забруднення води струмка промислових стічних вод та води контрольних створів був виконаний перерахунок рівнів концентрацій важких металів і нафтопродуктів на інтегральний показник. Останній представляє собою суму відношень концентрацій забруднюючих речовин до значення їх гранично допустимої концентрації для кожного створу Результати обробки представлені на рис.1 (де I1 — розрахунки проводилися відносно гранично допустимих концентрацій речовин у водоймах господарсько–побутового значення, та I2 — розрахунки проводилися відносно гранично допустимих концентрацій речовин у водоймах рибо–господарського користування).

Рисунок 1 — Рівень сумарного забруднення важкими металлами та нафтопродуктами води струмка промислових стічних вод та контрольних створів порівняння

З отриманих даних стає очевидним ступінь впливу надзабруднених промислових стоків на якість води водойми. А саме: забруднення промислових стоків, що скидаються, в 2–5 разів перевищує забруднення води Запорізького водосховища за важкими металами та нафтопродуктами Більш того, за деякими показниками перевищення ГДК складає до 100 разів. Отже, сумісний скид промислових вод чотирьох потужних підприємств, кожне з яких дотримується затверджених нормативів ГДС, зважаючи на сумарний ступінь забруднення зворотних вод,є екологічно небезпечним для водойми.

А в ситуації, коли окремий скид для кожного підприємства неможливий або недоцільний, нормативи ГДС стають недієвими, виходячи з умови збереження (непогіршення) складу й властивостей води у водному об'єкті. Адже результатом скидання води такого рівня забруднення стає значне погіршення показників якості води нижче за течією — тобто водойма не в змозі впоратися зі стічними водами природними шляхами: розбавленням, осадженням і т.п.

Нормативи ГДС розробляються окремо для кожного підприємства, зважаючи на його народногосподарську значимість та характер водокористування. Але виходячи з результатів дослідження якості стічних вод і ступеня їх впливу на якість води водойми, що дотримання перерахованих факторів абсолютно недостатньо не тілки для неприпустимості перевищення гранично допустимих концентрацій шкідливих речовин (ГДК) у контрольному або на ділянці водного об'єкта з урахуванням його цільового використання, а навіть для збереження (непогіршення) складу й властивостей води у водному об'єкті.