ДонНТУ   Портал магістрів
Один факт – случайность. Два – преднамеренность. Три – тенденция (В. Солоухин)

Реферат за темою випускної роботи

Введення

Актуальність досліджень

Вугільна промисловість України і зокрема Донбасу є життєво важливою складовою національної економіки і промислового виробництва. Вугільна промисловість вносить вагомий внесок в роботу металургійної промисловості країни за допомогою коксівного вугілля, сектора виробництва теплової енергії за рахунок енергетичного вугілля, а також забезпечує хімічну промисловість сировиною і енергоносіями [1]. Проте характерною особливістю розробок вугільних родовищ, яка одночасно є однією з найактуальніших проблем даної галузі, є видалення великих мас покриваючих і вміщуючих порід, річні обсяги яких в кілька разів перевищують обсяги видобутого вугілля. Основними відходами при видобутку вугілля є розкривні і вміщуючі породи, які утворюють численні відвали.

В даний час в межах м. Донецька, розташовано більше 140 порідних відвала, що займають площу близько 10 млн. м2. Кількість відходів, розміщених у відвалах, становить 600 млн. т. Розміри зон впливу відвалів варіюють в межах 500-1000 м. Виходячи з цього, площа їх сумарного впливу становить більше 50% території Донецька [2].

Таким чином, проблематика дослідження породних відвалів обумовлена двоїстим суперечливим характером, що визначає складність в раціоналізації підходів поводження з углеотходами. З одного боку, вони відносяться до об'єктів, що становлять екологічну небезпеку, тому що в процесі горіння, окислення і вивітрювання породної маси відбуваються шкідливі викиди в атмосферу прилеглих територій. Весь спектр компонентів в межах ореолу розсіювання локалізується в грунтовому шарі, що на наступному етапі гідрогенної міграції в значній мірі впливає на геохімію підземних вод, погіршує умови зростання рослинності і зменшує популяцію тварин. З іншого боку, породні відвали можуть розглядатися в якості вторинної сировини.

Тому систематичні спостереження за індикаторами забруднення і рудними компонентами в зоні впливу породних відвалів є актуальними науково-практичними дослідженнями.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами

В основу роботи закладено матеріали, отримані автором у співпраці з ПГП “Артемівська гідрогеологічна партія” при виконанні окремих пунктів Програми природоохоронних заходів місцевого значення м. Донецька на 2008, 2009, 2010 і 2011 роки. Магістерська робота пов'язана з Програмою поводження з відходами в Донецькій області на період 2011-2015 рік. Данії тематиці також відповідає Стратегія поводження з твердими побутовими, промисловими і небезпечними відходами на території м. Донецька. Стратегія розроблена на період 2005-2020 рр.

Мета і завдання досліджень

Метою науково-дослідницької роботи є визначення ролі і місця породних відвалів в екосистемі міста.

При цьому першочерговими завданнями є:

Об'єкт дослідження

Об'єктом еколого-геохімічного дослідження є породні відвали і зони їх впливу, що знаходяться в межах міста Донецька.

Предмет дослідження

Мінералого-петрографічні та еколого-геохімічні особливості відвальних порід териконів, грунтів, водовміщуючих порід і атмосферного повітря.

Методи дослідження

Наукова новизна отриманих результатів

Наукова новизна роботи визначається тим, що:

Практичне значення роботи

Практична значимість полягає у комплексній геолого-екологічній оцінці відвальних порід з позиції оцінки екологічної безпеки прилеглих до відвалів територій та ресурсної цінності розміщених в них відходів, що дозволяє науково обгрунтовано визначати ступінь екологічної небезпеки прилеглих територій. Результати досліджень дозволяють розглядати деякі породні відвали в якості перспективних об'єктів для отримання глинозему.

Особистий внесок автора

Автор брав участь у польових роботах по обстеженню відвалів та відбору проб відвальних порід, здійснював обробку, аналіз та систематизацію даних про мінералого-геохімічні особливості відвальних порід, типізацію породних відвалів щодо процесів окислення і горіння, а також оцінку перспективності вилучення з углеотходів рудних компонентів.

Наукові публікації та апробація результатів роботи

За матеріалами проведених досліджень опубліковано:

1. Аналіз, систематизація та узагальнення матеріалів попередніх досліджень

По породних відвалах накопичено значний обсяг різноманітних матеріалів. У науково-дослідницьких працях Альохіна В.І., Мигулі П.С., Проскурні Ю.А., Виборова С.Г., Панова Б.С., Зборщика М.П., Осокіна В.В. [3-8] відображені екологічні, геохімічні, мінералого-петрографічні особливості породних відвалів вугільних шахт. Усі дослідники сходяться на думці, що породні відвали становлять екологічну небезпеку, займають значну територію міста і можуть служити в якості вторинної сировини.

Вважається, що екологічна небезпека породних відвалів обумовлена процесами горіння породної маси. В даний час досить детально досліджено механізм самозаймання породної маси, розроблено заходи з гасіння та профілактики осередків горіння. Веселовський В.С., Алексєєва Н.Д., Виноградова Л.П., Саранчук В.І., Скочинський А.А., Огієвський В.М. [9-11] вважають, що єдиною причиною самозаймання вугілля є взаємодія його з киснем атмосферного повітря. Проте в роботі Стадникова Л.Г. [12] наводиться висловлювання одного з фахівців Лібіха, що стосується того, що самозаймання кам'яного вугілля обумовлюється вмістом у ньому сірчистого заліза в тонкорозпиленому вигляді, а присутність води і повітря є найближчою умовою самозаймання.

Веселовським В.С., Алексєєвої Н.Д., Виноградової Л.П. встановлено [9], що процес самонагрівання ініціюється біохімічним окисленням, в якому беруть участь мікроорганізми [6].

У породних відвалах м. Донецька переважають збагачені органікою осадові породи кам'яновугільного віку, які мають цілком певну геохімічну спеціалізацію. Вважається, що в цих відкладеннях у підвищених концентраціях можуть знаходиться германій, уран, рідкісні метали, халькофільні елементи [13].

Визначення перспектив відвальних порід у якості сировини для добування корисних компонентів розглядалося в роботах Панова Б.С., Альохіна В.І., Мигулі П.С., Арбатова А.А., Астахова О.С., Лаверова Н.П., Толкачова М.В., Туманової Е.С, Цібізова А.Н. та ін. Існує велика кількість даних про перспективи породних відвалів для отримання глинозему (Al2О3), Ge, Sc, Ga, Y, V, Ni и пр. [3-5, 14, 15].

Кафедрою корисні копалини і екологічна геологія ДонНТУ в останні роки були проведені всебічні дослідження деяких териконів міста Донецька з метою виявлення можливих напрямків використання порід цих відвалів. Результати цих досліджень свідчать про те, що породи териконів придатні для виготовлення керамзиту, насипних грунтів і в якості добрив.

2. Природні умови досліджуваної території

Клімат

Основними кліматичними факторами міграції та локалізації забруднюючих речовин є температурний режим території, кількість і склад атмосферних опадів, напрямок та швидкість вітрів.

У кліматичному відношенні досліджувана територія відноситься до місцевостей з помірно-континентальним кліматом.

Загальні кліматоутворюючі фактори представлені сонячною радіацією, циркуляцією атмосфери і підстилаючої поверхнею.

Температура повітря є непрямим фактором міграції та локалізації компонентів забруднювачів. Внаслідок підвищення температури повітря посилюються процеси горіння териконів і збільшуються обсяги викидів. Спостерігається активна міграція і диференціація забруднюючих речовин навколо джерел. У посушливий період переважають процеси дефляції, під час паводків – лінійна і площинна водна ерозія. В холодний період року міграційна активність забруднюючих речовин джерел углеотходів зменшується, різко знижується роль біологічного та мікробіологічного факторів.

Атмосферні опади визначають гідродинамічний і гідрохімічний режим території. Затяжні, неінтенсивні дощі сприяють живленню підземних водоносних горизонтів, які живлять потім поверхневі водотоки. Підйом рівня грунтових вод призводить до підтоплення і заболочування територій. У зв'язку з цим, змінюються умови грунтоутворення, проявляються глейові анаеробні процеси, випарний бар'єр і застійний характер водного режиму сприяє засоленню і забрудненню грунтів.

Вітровий режим є основним фактором міграції викидів в атмосферне повітря. Напрямок міграції, закономірності диференціації компонентів викидів навколо джерел, масштаби ореолів розсіювання безпосередньо залежать від напрямку і швидкості вітру.

Стратиграфія і літологія

В геологічній будові району беруть участь відклади середнього і верхнього карбону, перекриті четвертинними і палеогеновими відкладеннями. У західній частині району на розмитій поверхні карбону залягають породи тріасового і крейдяного віку.

Виходи нижньокам'яновугільних відкладів простежуються на південній околиці Донецько-Макіївського району.

Среднекаменновугільні відкладення згідно залягають на поверхні нижнього карбону. Сумарна потужність відділу зростає від 1800-1900 м на південному заході району до 3400-3450 м на північному сході. У літологічному складі товщі середнього карбону переважають глинисті і алевритові сланці 54-59%, на частку пісковиків доводиться 20-41%, вміст вапняків змінюється від 0,5-4%, вміст вугільних пластів і пропластков коливається в межах 0,05-2,5%.

Основними вугленосними свитами району є свити С23, С25, С26, С27.

Для верхнекаменновугільних відкладень характерним є згідне залягання на породах свити С27 і різке зменшення ступеня вугленосності.

Мезозойські відклади залягають на розмитій поверхні карбону з явним кутовим незгодою. Ці відклади представлені опадами верхнього тріасу і верхньої крейди, розвинені у вигляді вузької смуги під палеогеновими породами в осьовій частині Вовчанської сінкліналі.

На півночі і заході району з різким кутовим незгодою на розмитій поверхні мезозою і палеозою залягають відкладення палеогену і неогену. У цій товщі виділяються відкладення харківського ярусу і полтавської свити, а також опади бучакського ярусу.

Четвертинні відкладення майже повсюдно покривають площу району. Відкладення вододілів представлені червоними гіпсоноснимі глинами потужністю 20 м, покритими жовто-бурими лесовидними суглинками потужністю 10 м. Відкладення схилів річок і балок представлені перевідкладеного червоними глинами і суглинками з домішкою уламків корінних порід. Алювіальні опади складаються з гравію, галечника, пісків і мулів [16].

3. Класифікація породних відвалів і визначення чинників та процесів впливу на геологічне середовище

В даний час в межах м. Донецька, розташовано більше 140 порідних відвала, що займають площу близько 10 млн. м2. Висота породних відвалів вугільних шахт змінюється в межах 8-124 м.

У даній роботі була проведена типізація відвалів по ряду ознак.

За тепловим станом породні відвали поділяються на палаючі, згаслі і не горіли. Значна частка діючих породних відвалів є палаючими (№ 1 ш. Горького, № 1 ш. Ім. Челюскінців, № 3 ш. Абакумова) – 28 з 32. Серед териконів, виведених з експлуатації, 25 палаючих (№ 12 Ф. Кона, № 1-7 Вітка) і 81 не горять або вимерлих (№ 2 Ф. Кона, № 2 Паровичної, № 1-2 ш. Горького).

За морфології шахтні відвали поділяються на:

За наявністю рекультивації на:

Породна маса як компонент геологічного середовища представляє собою техногенні опади, знаходиться в нерівноважному стані і під дією внутрішніх і зовнішніх чинників зазнає закономірні перетворення, які визначаються поняттям діагенеза. При цьому провідна перетворююча роль належить аеробним та анаеробним мікроорганізмам за активної участі метеорних вод.

У тілі породних відвалів формується тимчасова або постійна зона водонасичення. При цьому залягають в основі відвалу суглинки, алювіальні глини або глинисті кори вивітрювання, служать водоупором для формованого техногенного водоносного горизонту. Верхня частина зони водонасичення збагачена киснем, що в присутності високої концентрації сульфідної сірки і органічної речовини сприяє розвитку окислювальних процесів з виділенням тепла.

Температурний вплив на відвальні породи супроводжується переважно їх вигорянням і спіканням. Набагато рідше процес горіння породної маси приводить до плавлення.

Найбільш широко поширені окислювальні зміни відвальних порід без значного температурного впливу.

Найбільшу екологічну небезпеку становлять активно гарячі породні відвали. У процесі проведених досліджень на всіх обстежених відвалах навіть при відсутності очевидних осередків горіння відзначаються сліди окислювальних процесів, проявлені виділенням свіжої фумарольной сульфатної мінералізації.

Анаеробні процеси перетворення породної маси териконів, проявлені в нижній частині зони водонасичення.

Вся сукупність процесів перетворення відвальних порід становить екологічну небезпеку. Окислювальні процеси супроводжуються викидами різних оксидів, парів сірчаної кислоти, летючих сполук металів та токсичних елементів. Анаеробні процеси супроводжуються викидами аміаку, сірководню. При цьому аеробні і анаеробні процеси з різним ступенем активності можуть одночасно відбуватися в одному відвалі.

Обстеження поверхні відвалів дозволяє розділити їх по температурному режиму, що пройшли раніше процесів окислення і горіння. Найбільш високі температури (більше 800оС), що викликало плавлення порід, встановлені на відвалі ш. Путилівська та № 1 ш. Панфіловській (рис. 1).

Відвал ш. Путилівська. У зразку аргілітів чітко проявлено пошарове плавлення. Продукти плавлення у вигляді пористого шлакообразного матеріалу

Рисунок 1 – Відвал ш. Путилівська. У зразку аргілітів чітко проявлено пошарове плавлення. Продукти плавлення у вигляді пористого шлакообразного матеріалу

На значній частині відвалів встановлено осередкове горіння породної маси, що супроводжувалося спіканням і літіфікацієй уламків. Ознаки такого рівня температур (200-800оС) встановлені на відвалах: ш. ім. Ф. Кона, № 1 шх. Марія, ш. ім. Калініна № 7-8 та інші.

Близько половини обстежених відвалів з поверхні, навіть при наявності глибоких зрізів вершини і схилів, не виявляють ознак активного горіння породної маси. Подібними ознаками відрізняються відвали: ш. Володимир, № 4 ш. ім. Горького.

Відвали ш. Центрально-Заводська та № 1 ш. Шверінка, можуть бути виділені у зв'язку з незначними процесами окислення породної маси.

4. Методика виконання еколого-геохімічних робіт

В даний час методики відбору проб породної маси не існує, тому при проведенні випробування була використана методика відбору літохіміческих проб [17]. Даною методикою передбачено відбір проб з урахуванням структурно-речовинних ознак порід. При цьому відбір проб здійснюється за визначеною мережею з певного майданчика при відборі площадкових проб. Площадкові проби відбираються при вивченні площадкових ізометричних структур або пухких переміщених природних або техногенних утворень. Площадкові проби складаються з декількох точкових проб. Вага кінцевої проби повинна перевищувати 1 кг. Площадкові проби відбиралися з різних частин териконів.

Найбільш різноманітні за складом ділянки окислення і горіння териконів. Тут наголошується різноманітність техногенних мінералів, серед яких переважають сульфати фумарольного походження. Навколо осередків горіння виділяються зональний розподіл новостворених мінералів. Тому при випробуванні була врахована вся різноманітність первинних і вторинних техногенних порід.

Найбільш перспективними на предмет виявлення корисних компонентів є аргіліти – тонкодисперсні породи, спочатку формувалися в якости донних відкладень кам'яновугільних басейнів осадконакопичення. Площадкові проби відбиралися з поверхні схилу, верхівки, вздовж ерозійних врезов, характеризують всю його поверхню або її частину. Всього відповідно до програми було відібрано 100 проб літохіміческих з поверхні 29 відвалів.

5. Оцінка впливу породних відвалів на компоненти навколишнього природного середовища

У процесі проведених досліджень було вивчено розподіл 42 хімічних елементів у відвальних породах за даними 100 проб, відібраних з 29 відвалів. Для визначення закономірностей розподілу хімічних елементів у виділених літо- та петротіпах порід були складені відповідні різним типам порід вибірки проб. Вся сукупність проб була розділена на групи: умовно первинні аргіліти темно-сірого чорного кольору (35 проб); аргіліти з діючих зон окислення з висипку, просоченням і нальотами фумарольної мінералізації (16 проб); окислені і горілі цегляно-червоні породи (36 проб); строкато пофарбовані грудкуваті аргіліти – тонштейни (13 проб).

В результаті обробки в виділених петротіпах встановлений однотипний геохімічний спектр і чисельно близький рівень концентрування елементів (табл. 1).

Таблиця 1. Середні кларки концентрації (Кс) елементів, розраховані за вибірками проб різних типів породних утворень і по породних відвалах в цілому

Петротіпи порід Аргіліти чорні Зони окислення Аргіліти червоні Аргіліти строкаті Середні Кс по відвалам
Pb 1,49 1,76 1,41 1,48 1,5
V 0,81 0,79 0,81 0,79 0,81
Ga 0,59 0,63 0,64 0,6 0,62
Ni 0,97 1,01 0,96 1 0,98
Cr 1,32 1,27 1,28 1,32 1,3
Ge 0,69 0,7 0,68 0,75 0,7
Co 0,97 0,97 0,99 0,97 0,98
Bi 4,89 4,93 5,19 4,86 5
Be 0,71 0,71 0,71 0,71 0,71
Nb 1,64 1,73 1,72 1,71 1,69
Mo 0,87 0,9 0,95 0,89 0,91
Sn 1,39 1,36 1,39 1,34 1,38
Li 0,57 0,63 0,59 0,57 0,58
Cu 1,01 1,18 1,08 1 1,06
Zr 1,01 0,99 1,05 1,01 1,02
Yb 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2
Y 0,62 0,6 0,62 0,62 0,62
La 0,4 0,39 0,4 0,41 0,4
Ti 0,92 0,91 0,91 0,98 0,92
Mg 0,63 0,66 0,66 0,7 0,65
Mn 0,82 0,82 0,84 0,82 0,83
Ca 2,2 2,32 2,3 2,4 2,28
Zn 1,5 1,5 1,67 1,67 1,58
Sc 0,6 0,6 0,59 0,62 0,6
Ag 0,27 0,28 0,26 0,47 0,29
B 0,46 0,41 0,41 0,41 0,43
Hg 0,74 0,8 0,86 0,67 0,79

Основними факторами впливу на геологічне середовище прилеглих до породних відвалах територій є повітряна і водна міграція компонентів відходів. В процесі повітряної міграції навколо териконів в грунтах формуються ореоли розсіювання. В процесі водної міграції в зоні аерації і у верхній частині зони водонасичення формуються ореоли гідрогенного заміщення.

У зонах впливу відвалів з осередками горіння і окислення встановлюється ореол забруднення атмосферного повітря, проявлений зростанням концентрації пилу, двоокису сірки, двоокису азоту, окису вуглецю та сірководню. Максимальне забруднення встановлюється на відстані до 300-600 м. Динаміка забруднення визначається кліматичними умовами.

В результаті повітряної міграції компонентів викидів в грунтах прилеглих території формується ореол забруднення. Перевищення ГДК відзначаються для Pb, As, Cd, Zn, Mo, Hg, Cu, SO42-.

Водна міграція компонентів відходів починається всередині тіла відвалу, цьому сприяють процеси перетворення відвальних порід. Дані ореоли контролюють аномальні концентрації широкого спектру токсичних елементів: Cd, Pb, Cu, Zn, Mo, As, Hg, Bi.

Екологічна небезпека породних відвалів (рис. 2) визначається тим, що навіть при фонових концентраціях токсичних компонентів в породній масі процесами окислення і горіння вони переводяться в рухомий стан, мігрують повітряним і водним шляхом у навколишнє середовище прилеглої території. При цьому токсичні елементи можуть утворювати ореоли забруднення в грунтах, водоносних горизонтах, концентруватися на різних бар'єрах, накопичуватися в донних відкладеннях.

Схема негативного впливу породних відвалів на навколишнє середовище

Рисунок 2 – Схема негативного впливу породних відвалів на навколишнє середовище

6. Оцінка перспектив відвальних порід як вторинної сировини

Традиційно при вивченні породних відвалів проводяться дослідження на можливість їх використання як вторинної сировини для добування корисних компонентів.

Для вивчення розподілу глинозему в відвальних породах були обрані 50 проб. З відібраних проб на визначення вмісту глинозему 37 проб представлені окисленими аргілітами і 13 проб – тонштейнамі.

Отримані результати дозволили розділити породні відвали по концентрації глинозему в складаючіх їх аргілітах. Найменші концентрації глинозему (11,7%) встановлені в аргілітах відвалу ш. № 3 Трампарковая. В основній частині відвалів зміст глинозему перебуває на рівні 20-25%. Лише в декількох пробах концентрація глинозему перевищили 25%: пр. 28 (25,22%, відвал № 2 ш. Ім. Горького); пр. 37 (26,26%, відвал № 1 ш. Панфіловській); пр. 83 (25,22%, відвал № 1 ш. Заперевальна); пр. 33 і 35 (25,48% і 29,90%, відповідно, відвал № 1 ш. Марія); пр. 94 (29,40%, відвал № 2 ш. № 4 Лівінка). На діаграмі зображено співвідношення породної маси відвалів з певною концентрацією глинозему (рис. 1).

Діаграма співвідношення кількості породної маси відвалів відповідно до рівнів концентрації Al<sub>2</sub>O<sub>3</sub>

Рисунок 1 – Діаграма співвідношення кількості породної маси відвалів відповідно до рівнів концентрації Al2O3

Кількість відходів з концентрацією глинозему більше 20% в межах обстежених відвалів сягає 87 млн. т. У них зосереджено близько 20 млн. т глинозему.

Одним з перспективних напрямів використання відвальних порід у якості сировини для виробництва будівельних матеріалів. Простим способом утилізації є переробка відвальних порід у щебені й використання його в якості дорожнього покриття.

Фізико-механічні властивості горілих порід дозволяють використовувати їх в будівництві, для влаштування тротуарів, автошляхів, при влаштуванні нижнього шару двошарових основ під асфальтобетонні покриття.

Все вищесказане свідчить про необхідність продовження робіт з вивчення речовинного складу териконів м. Донецька з метою вироблення раціональної схеми переробки накопичених екологічно небезпечних відходів, що дозволить вирішити два найважливіших завдання – поліпшення екологічної обстановки в місті та залучення у виробництво легкодоступної і дешевої мінеральної сировини.

Список літератури

  1. Ф. Пек. Оценка рисков в Донецком бассейне. Закрытие шахт и породные отвалы, UNEP Grid Arendal, 2009, 171 с.
  2. Горбачева Е.Ю., Выборов С.Г. Сборник докладов на ХXIІ Всеукраинскую научную конференцию аспирантов и студентов «Охрана окружающей среды и рациональное использование природных ресурсов» — Донецк, ДонНТУ.
  3. Алехин В.И., Мигуля П.С., Проскурня Ю.А. Минералого-петрографические и эколого-геохимические особенности пород терриконов Донбасса (на примере Донецко-Макеевского промышленного района) // Сб. научн. тр. НГА Украины. – Днепропетровск. – 1998. – Т. 5, №3. – с. 35-39.
  4. Алехин В.И., Проскурня Ю.А. Экологические аспекты геохимии породных отвалов шахт// Сб. мат. конф. ”Актуальные проблемы геологии Украины”. – Киев. – 1998. – 53 с.
  5. Изучение шахтных терриконов Донецко-Макеевского района как новых видов минерального сырья / Панов Б.С., Алехин В.И., Мигуля П.С. и др. // Отчет по НИР. – Донецк: Фонды ДонГТУ. – 1993. – 70 с.
  6. Зборщик М.П., Осокин В.В. Предотвращение самовозгорания горных пород. – К.: Техніка, 1990. – 176 с.
  7. Зборщик М.П., Осокин В.В. Предотвращение экологически вредных проявлений в породах угольных месторождений. – Донецк: ДонГТУ, 1996. – 178 с.
  8. Панов Б.С. Некоторые вопросы экологической минералогии Донецкого бассейна // Минералогический журнал. – 1993. – Т. 15, №6. – с. 43-50.
  9. Веселовский В.С., Алексеева Н.Д., Виноградова Л.П. Самовозгорание промышленных материалов. – М.: Наука, 1964. – 242 с.
  10. Саранчук В.И. Окисление и самонагревание угля. – К.: Наук. Думка, 1982. – 168 с.
  11. Скочинский А.А., Огиевский В.М. Рудничные пожары. – М.: Углетехиздат, 1954. – 387 с.
  12. Стадников Л.Г. Самовозгорающие угли и породы, их геологическая характеристика и методы опознавания. – М.: Углетехиздат, 1956. – 478с.
  13. Юдович Я. Э., Кетрис М.П. Токсичные элементы-примеси в ископаемых углях. Екатеринбург: УрО РАН, 2005. – 602 с.
  14. Нетрадиционные ресурсы минерального сырья / А.А. Арбатов, А.С. Астахов, Н.П. Лаверов, М.В. Толкачев. – М.: Недра, 1988. – 253 с.
  15. Техногенные ресурсы минерального строительного сырья / Туманова Е.С, Цибизов А.Н., Блоха Н.Т. и др. – М.: Недра, 1991. – 208 с.
  16. Аммосов И.И. Геология месторождений угля и горючих сланцев СССР. – М.: Гостехиздат, 1963. – Т. 1: Донбасс. – 1210 с.
  17. Дубровский Е.М. Организация породного хозяйства угольных шахт. – М.: Недра, 1979. – 112 с.