ДонНТУ   Портал магістрів

Реферат за темою випускної роботи

Зміст

Вступ

Інтенсивне зростання міст в XX столітті, концентрація основної маси населення на обмежених територіях, насичених промисловими підприємствами, транспортними магістралями, житловими будинками, привели до утворення низку проблем, у тому числі й екологічних. У великих містах Україні зосереджена велика кількість екологічно небезпечних промислових виробництв. Донецька область займає головне місце в економічному потенціалі країни. На її території, яка займає лише 4,4% площі України, зосереджена практично шоста частина промислового потенціалу. Тут знаходиться понад 1200 підприємств різних галузей промисловості. У структурі промисловості області 78% припадає на екологічно небезпечні виробництва, в яких металургійні підприємства становлять 42%. Базовими галузями промисловості є гірничодобувна і металургійна. Значна кількість населення працює на підприємствах з шкідливими і важкими умовами праці, мають вплив на стан навколишнього середовища та здоров’я людини. Тому вивчення екологічного стану великих міських агломерацій є актуальним у наш час, особливо в промислово розвинених регіонах, до яких відноситься Донбас.

Тема магістерської роботи відповідає державній науковій програмі «Державна цільова екологічна програма проведення моніторінгу навколишнього природного середовища» (Постанова Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1376, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 880 від 17.08.2011). Робота пов’язана з програмою науково-технічного розвитку Донецької області на період до 2020 року.

Мета досліджень полягає у порівняльній оцінці складу і рівня промислового забруднення районів м. Донецька.

1. Систематизація та аналіз даних щодо промислового забруднення грунтів міст України.
2. Порівняльна оцінка складу забруднення грунтів окремих регіонів Донецької області.
3. Встановити рівень існуючого забруднення грунтів території робіт.
4. Виявити геохімічні асоціації елементів-забруднювачів, що спільно накопичуються у грунтах.
5. Дослідження просторового розподілу забруднення з визначенням основних джерел забруднення.
6. Визначення динаміки накопичення хімічних елементів у грунтах території, що досліджується, за період 2006–2011 рр.

Грунти районів м. Донецька.

Моніторинг грунтів.

- метод аналогії у розподілі забруднення по галузях промисловості;
- метод системного аналізу процесу накопичення забруднення;
- статистичні методи аналізу експериментальних даних;
- просторовий аналіз розподілу забруднення;
- методи оцінки небезпеки забруднення грунтів на території робіт.

Встановлено основні джерела викидів, що забезпечують інтенсивність і склад забруднення досліджуваних районів.

Отримані дані можуть застосовуватися для оцінки стану навколишнього середовища, з метою контролю динаміки забруднення на території досліджень, а також дозволяють розробити заходи для мінімізації збитку, що наноситься.

Були оброблені та систематизовані результати лабораторних досліджень проб грунтів; встановлені основні елементи-забруднювачі; побудовані моноелементні і комплексні карти забруднення грунтів районів м. Донецька.

1) ХХ Всеукраїнська наукова конференція аспірантів і студентів “Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів”, Донецьк, 2010 р.
2) II Всеукраїнська молодіжна конференція-школа “Сучасні проблеми геологічних наук”, Донецьк, 12–15 квітня 2010 р.
3) Міжвузівська студентська конференція “Фізика і научно-технічний прогрес”, Донецьк, 19 квітня 2008 р.
4) Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Економіка і маркетинг в умовах всесвітньої інтеграції: проблеми, досвід, передова думка”, Донецьк, 24–26 березня 2010 р.
5) XXI Всеукраїнська наукова конференція аспірантів і студентів “Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів”, Донецьк, 12–14 квітня 2011 р.
6) XXII Всеукраїнська наукова конференція аспірантів і студентів “Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів”, Донецьк, 17–19 квітня 2012 р.

Наукова стаття на тему “Аналіз та оцінка впливу металургійних підприємств на забруднення ґрунтів Донецької області” знаходиться у друці.


Зміст роботи

Основи вивчення вугільних басейнів були закладені в кінці XIX століття геологами Геологічного комітету Росії: Карпінським А.Н., Обручевим В.А., Степановим П.М., Лутугіним Л.І., Гапеєвим А.А. та Яворським В.І. Було встановлено вплив якості вугілля на викиди виробництв, що використовують його в технологічних процесах.

Основні причини неоднакового складу копалин вугілля виділив Аммосов І.І. На його думку до них належать: вихідний матеріал, умови накопичення, рівень обводнення торф’яників, хімічний характер середовища і метаморфізм. Кожен з перелічених чинників впливає на якість вугілля [1].

Під час спалюванні вугілля значна частина сірчаних сполук перетворюється на двоокис сірки, яка шкідливо діє на здоров’я людини, отруює атмосферу, викликає корозію металів. Підвищений вміст сірки у вугіллі погіршує якість коксу і збільшує його витрати при виплавці чавуну. Таким чином, підвищення сірчистості вугілля призводить до збільшення його витрати при виплавки металу, а отже, і до зростання викидів шкідливих речовин у навколишнє природне середовище.

В своїх роботах Юдович Я.Е. і Кетріс М.П. займалися вивченням вмісту в копалинах вугілля токсичних і потенційно токсичних хімічних елементів, які становлять небезпеку для навколишнього середовища та здоров’я людей при промисловому спалюванні вугілля [2].

Панов Б.С. в роботі присвяченій Сучасним проблемам екології Донецького басейну зазначив, що у вугіллі і породах вугленосної товщі постійно присутні елементи-домішки кольорових, рідкісних, благородних і радіоактивних металів. Токсичними та екологічно небезпечними елементами є ртуть, миш’як та інші елементи. При спалюванні вугілля вони спочатку випаровуються, а потім частково осідають і проникають в грунтовий покрив та водоносні шари зони гіпергенезу. Ртуть, миш’як та інші – елементи першого класу небезпеки, входять до групи найбільш активних забруднювачів грунтів та інших компонентів навколишнього середовища. При спалюванні вугілля в промисловості, в побуті, при горінні териконів, вона спочатку випаровується, а потім осідає опадами і проникає в грунти. Наявність аномальних концентрацій ртуті в грунтах породжує її аномалії в поверхневих і підземних водах, а також атмосфері. Присутність аномальних концентрацій миш’яку пов’язано з вогнищами забруднення шахт, збагачувальними фабриками, коксохімічними заводами, в зонах впливів на навколишнє середовище металургійних, металообробних і транспортних підприємств [3].

Волкова Т.П. спільно з Фалевіч В.В. у статті “Аналіз викидів забруднюючих речовин вугледобувних підприємств” на прикладі шахти “Полтавська”, яка розташована у м. Єнакієве Донецької області, аналізують забруднення атмосфери вугледобувними підприємствами Донецької області. Виділено основні джерела викидів, склад забруднюючих компонентів, які є характерними для всіх шахт Донецького вугільного басейну [4].

Чорна металургія є важливою галуззю промисловості, однією з найважливіших частин фундаменту всього народного господарства країни. Вона впливає на розвиток усіх галузей народного господарства як головний споживач палива, електроенергії та води [5].

Пилогазові викиди підприємств чорної металургії вимагають нормування та контролю. Це питання розглянуто у книжці С.М. Андоньева, Ю.С. Зайцева, О.В. Філіп’єва, в якій дані рекомендації по скороченню шкідливих викидів у результаті удосконалення технології та конструкції агрегатів; розглянуті питання розсіювання шкідливих викидів в атмосфері і методи визначення матеріальних збитків від викидів та ефективності природоохоронних заходів [6].

В 1997–1998 рр. була розроблена методика розрахунку повного екобалансу металургійного підприємства. Вона дозволяє оцінити розподіл різних елементів по всьому ланцюжку виробництва металопродукції – від видобутку руди до прокату. При цьому враховуються витрати енергоресурсів на видобуток сировини, транспортування, а також на виробництво електроенргіі [7].

У методичних вказівках з оцінки ступеня небезпеки забруднення грунту хімічними речовинами для металургійних підприємств відзначаються підвищені рівні забруднення щодо Cu, Ni, Zn, Cr, Mo, V [8].

Окрім того, колектив авторів [9] зазначає, що склад зливового стоку, що є найважливішим техногенним постачальником хімічних елементів, формується за рахунок змиву грунтів, змиву пилу з асфальтованих поверхонь, ерозією будівель і споруд, розмиву матеріалів і звалищ, що недбало зберігаються.

У районах розповсюдження металургійних комбінатів у водоймах, прилеглих до них, створюються сприятливі умови для утворення сірководневого бар’єру.

Міграційні процеси хімічних елементів у грунтах обумовлені низкою факторів, найважливішими з яких є окислювально-відновні та кислотно-основні властивості грунтів, вміст у них органічної речовини, гранулометричний склад, а також водно-тепловий режим і геохімічний фон регіону [9].

Л.А. Петрова (2010 р.) у своїй дисертаційній роботі про закономірності розподілу важких металів у зоні аерації південно-східного Донбасу наводить дані про переважне накопиченні важких металів у грунтах в інтервалі глибин 0–10 і 25–30 см [10]. У роботі наголошується, що рухомі форми елементів з глибиною змінюються стійкими

В монографії присвяченій проблемам грунтів міських територій, автори Н.Г. Федорець і М.В. Медведєва відзначають, що важкі метали, які надійшли наповерхню грунту, накопичуються в грунтовій товщі, особливо у верхніх гумусових горизонтах і повільно видаляються, їх концентрація різко знижується з глибиною, а накопиченню сприяють глинисті мінерали і органічна речовина [11].

Питаннями охорони навколишнього середовища присвячен великий цикл досліджень. Вивченням даного питання займалися Алоян Е.М. (2005), Аргучінцева A.B, Аргучінцев В.К. (2004, 2007), Берлянд М.Є. (1975, 1985), Марчук Г.І. (1982, 1992), Монін A.C. (1982, 1988), Пененко В.В. (1981), Сонькин Л.Р. (1991), Яглом A.M. (1992) та інші.

Прояв антропогенного впливу на навколишнє середовище виражається в зміні швидкості і спрямованості геохімічних процесів. Досить різко змінюється баланс металів на територіях, що піддаються впливу гірничо-видобувних і металургійних підприємств.

На урбанізованих територіях всі компоненти природного середовища (атмосфера, гідросфера, грунтовий покрив) трансформовані і забруднені, тому виявлення аномалій важких металів залишається однією з актуальних задач кожного промислового регіону [12]. Серед хімічних елементів токсичністю, різноманітністю шляхів надходження в організм людини і кумулятивними ефектами виділяється ртуть, тому її вміст у міському середовищі контролюється в першу чергу.

У грунт важкі метали потрапляють з опадами з атмосфери, в якій присутні у формі органічних і неорганічних сполук у вигляді пилу і аерозолів, а також у газоподібній формі. До важких металів також відносять такі: свинець, ртуть, кадмій, цинк, кобальт, нікель, мідь, сурма, ванадій, марганець, хром, миш’як [13].

Промислові стоки та газові викиди, відходи гірничорудних виробництв, корозія металевих конструкцій та устаткування є постійними джерелами надходження важких металів у навколишнє середовище. Антропогенні надходження свинцю складають 106 т. в рік, міді – 4×106 т. в рік [14]. Значна частина металів виявляється в грунті. Вони не схильні до біодеградації і переходять у поверхневі і підземні води, поглинаються мешканцями грунтів та водоймищ, різними видами рослин. Для ускладнення міграції важких металів у грунті та обмеженості їх біодоступності В.В. Вольхін та іншi пропонують ремедіацію грунту із застосуванням методу перекладу іонів металів в малорухливий стан [15]. З метою іммобілізації важких металів у забруднений грунт вводять меліоранти-стабілізатори, тобто речовини, здатні сорбувати і утримувати іони металів, включаючи їх до складу малорозчинних сполук (гідроксиди, фосфати, карбонати). Гумінові кислоти також можуть виступати в якості меліорантів-стабілізаторів [14].

Забруднення атмосфери є найгострішою проблемою в Донецькому регіоні. На його території зосереджена основна частина промисловості України. Основними забруднювачами атмосферного повітря в області є підприємства вугільної, металургійної промисловості. Обсяги викидів забруднюючих речовин підприємствами гірничодобувної промисловості становлять 487,7 тис.тонн, або 29,5 %, чорної металургії – 540,3 тис.тонн, або 32,7 %, енергетики – 497,5 тис.тонн, або 30,1 % [16].

Структура викидів в атмосферне повітря забруднюючих компонентів Донецької області наведена на малюнку 2.1.

Малюнок 2.1 – Структура викидів забруднюючих компонентів в атмосферне повітря стаціонарними та пересувними джерелами забруднення (анімація: 6 кадрів, 6 циклів повторення, 80,0 кілобайт)

Малюнок 2.1 – Структура викидів забруднюючих компонентів в атмосферне повітря стаціонарними та пересувними джерелами забруднення


Загалом в результаті діяльності металургійних заводів, в атмосферу також надходять оксиди кальцію, марганеця та його сполук, оксид міді, оксид цинку, свинцю, азоту двоокис, сірчистий ангідрит, хром, ксилол, пил коксу, бутилацетат, оксид заліза, ацетон та інші.

Однією з причин значних викидів в атмосферу є фізичне зношення технологічного та пилогазоочисного устаткування.

В мартенiвському виробництвi гостро стоїть проблема зменшення викидів оксидів азоту. Залишається проблема зменшення викидів домених печей, а саме будівництво споруд очистки викидів ливарних дворів, межконусного простору, підбункерних приміщень на металургійних підприємствах.

Головними забруднювачами водних об’єктів в регіоні є шахти, підприємства металургійної та коксохімічної промисловості, а також комунальне господарство міста. Загальний обсяг скинутих у поверхневі водні об’єкти зворотних вод в 2008 році склав 1546 млн.м3 [16]. В них утримуються перевищуючi, встановлені санітарні норми, конценраціі сульфатів, зважених речовин, нафтопродуктів, хлоридів, марганцю, фосфатів.

Основними факторами забруднення поверхневих вод є інтенсивне скидання стічних вод, замулення більшості водних об’єктів, відсутність постійного водотоку, антисанітарний стан низки балок, витоки каналізаційних колекторів. Забруднення підземних вод пов’язане з дренажем високомінералізованих шахтних вод, неупорядкованим складуванням промислових відходів, інтенсивної міською забудовою і так далі.

Грунти, як головна депонуються природна середа, найбільшою мірою відображають масштаби і характер змін навколишнього природного середовища.

Основними джерелами забруднення грунтів в Донецькій області є промислові підприємства, транспорт, містобудівна діяльність, а також процеси, що пов’язані з життєдіяльністю людини. найбільш забруднені ділянки є на територіях металургійних підприємств, збагачувальних фабрик та шахт, а також в зонах розміщення звалищ промислових і побутових відходів. Тут в грунтах накопичуються велика кількість хімічних компонентів. Темпи самоочищення грунтів недостатні для нормалізації екологічної обстановки

Ці та інші елементи містяться у відходах металургійної, вугільної, коксохімічної промисловості, які завдають значної шкоди навколишньому середовищу і здоров’ю людини.

Загалом кiлькiсть утворених промислових вiдходiв доля небезпечних відходів всіх класів небезпеки (I-III класів небезпеки) в останні роки складає 35–40%. Відходи металургійних виробництв забруднюють токсичними сполуками грунт, водний і повітряний басейни. В них накопичено понад 11 млн. тонн цінних для металургії шламів. Їх повторне використання, а також перехід на нові технології сприяють зниженню утворення шлакових відходів. У вугiльнiй промисловостi зниження великотоннажних гірських відходів може бути здійснено за рахунок зменшення нормативної зольності гірської маси. Утворені на території міста гірські відходи промисловістю практично не використовуються.

Таким чином, проблематика впливу на навколишнє середовище м. Донецька є однією з найважливіших в даний час.

З метою встановлення промислового забруднення районів міста Донецька, відбір проб здійснювався в зоні впливу Донецького металургійного заводу. Майданчики випробування орієнтовані за контрольними створами уздовж “рози вітрів”, які обрані з урахуванням рел’єфу та можливого впливу на грунти району робіт [17]. Відбір проб, у межах обраного майданчика, здійснювався методом “конверта” з ділянки розміром 5×5 м. Одна проба складається з п’яти приватних проб, відібраних по кутах квадрата (чотири проби) і одна – в його центрі. Всього було відібрано 28 проб грунтів.

Хiмiко-аналiтичнi дослiдження проб грунтiв були проведенi у центральнiй лабораторiї ДРГП «Донецькгеологiя» м. Артемiвська.

Кількісно визначалися концентрації наступних елементів: Рb, Cd, Сu, Нg, Ni, Zn, Мn, Fе. Нарівні з валовими змістами елементів в пробах визначалися рН, а також концентрації сульфатів і елементів в рухомiй формі: Сг, Со, С. У 22 пробах встановлювалися концентрації нафтопродуктів.

Визначення вмісту більшості хімічних елементів проводилося спектральним напівкількісним аналізом. Зміст ртуті встановлено атомно-абсорбційним методом.

Проведена статистична обробка даних результатів лабораторних досліджень проб. Оцінка ступеня небезпеки забруднення проводилася за сумарним показником забруднення (Zc) за формулою:

Zc = ∑Кс – (n – 1),

где:

Кс – коефіцієнт концентрації елементу,що дорівнює відношенню його змісту у конкретній пробі до фонового змісту (Кс = С / Сф), у розрахунок приймаються Кс елементiв >1,5;

n – кількість проаналізованих елементів у конкретній пробі.

Для вирiшення поставлених задач були дослiдженнi грунтиВорошиловського, Будьонівського, Ленінського районів м. Донецька, на яких розташовані Донецький металургійний завод, відвали відходів металургійного підприємства, завод з виготовлення мінеральної вати і конструкцій, а також підприємства, діяльність яких спрямована на обробку кольорових металів, виробництво металопродукції і гірничо-шахтного устаткування.

За результатам проведенних робiт встановлено, що основними джерелами виділення забруднюючих речовин в атмосферне повітря на території дослідження є: доменні печі ДП-1 і ДП-2, мартенівські печі № 2, № 3, № 5, № 6, № 7, № 8, піч-ковш, технологічне обладнання, що обслуговують печі. Як наслідок в атмосфері утворюються ореоли розсіювання, контролюючі вогнища забруднення грунтів. Крім цього на стан грунтів впливають розташовані поблизу склади ПМР та АЗС, різні ремонтні ділянки, авто- і залізні дороги.

Статистичною обробкою даних було встановлено перевищення ГДК Pb і сульфатів в 1,2–3,8 рази за середнім значенням; Cd, сульфатів, Pb і нафтопродуктів в межах від 1,1 до 7,0 за максимальним значенням. Неоднорідний розподіл змістів на досліджуванiї території виявлено лише для кадмію (V = 50 %).

Крiм цього, змiст елементiв у пробах було зiставлено з регіональним фоном, з метою виявлення як позитивних, так і негативних геохімічних аномалій.

За результатами зiставлення з регіональним фоном на всій території робіт були встановлені перевищення в 1,5 і більше разів для Cd, Hg, Pb, Cr (р.ф.) та Со (р.ф.). В окремих пробах вiдзначаються пiдвищенi концентрацiї Cu, Ni, Zn та Mn.

Найбільше забруднення зазнає територія, що знаходиться в зоні впливу відвалів відходів металургійного заводу і його проммайданчика

За допомогою кореляційного аналізу були виявлені геохімічні асоціації елементів. Встановлена група спільного накопичення низки елементів Cd-Cu-Hg-Pb-Zn.

На підставі отриманих результатів для елементів, що перевищують регіональний фон в 1,5 і більше разів, був розрахований показник сумарного забруднення, який відображає сукупне забруднення в кожній пробі на території дослідження (малюнок. 4.1).

Малюнок 4.1 – Карта сумарного показника забруднення (Zc)

Малюнок 4.1 – Карта сумарного показника забруднення (Zc)


Проаналізувавши карту сумарного показника, грунти досліджуваної території слід віднести до допустимого ступеня небезпеки забруднення, Zc < 16. З малюнка 4.1 видно, що підвищені значення цього показника пов’язані з джерелом забруднення. На південному сході, де розташовані відвали відходів металургійного заводу, а також на північному заході, де знаходиться перший Міський ставок, відзначається забруднення середньої категорії при допустимому ступенi небезпеки (Zc > 10).

Для встановлення динамiки характеру забруднення грунтiв районiв робiт, були побудовані графіки зміни основних показників за період 2006–2011 рр.

Малюнок 4.2 – Графік зміни концентрацій Pb і Cd

Малюнок 4.2 – Графік зміни концентрацій Pb і Cd


Малюнок 4.3 – Графік зміни концентрацій сульфатів і нафтопродуктів

Малюнок 4.3 – Графік зміни концентрацій сульфатів і нафтопродуктів


В отриманих графiках вiдзначається нестiйке поводження Cd. На 2-му етапі 2006 і 2010 рр. спостерігається мінімальний зміст цього компонента в грунтах. Можливо, це пов’язано зі зменшенням його використання в технологічних процесах. Максимальний вміст нафтопродуктів простежується на 1-му етапі досліджень у 2007 р. Аномальний викид цих компонентів ймовірно пов’язан з витоком пально-мастильних речовин, мазути, тому що на території робіт є склади ПМР і АЗС, різні ремонтні ділянки, авто- і залізні дороги. Потім спостерігається стабільне зниження концентрацій даного показника. Свинець і сульфати проявляють бiльш стабiльну поведiнку.


Висновки

В ході виконання роботи проводилася систематизація та аналіз даних щодо промислового забруднення грунтів, оцінка складу забруднення навколишнього середовища окремих регіонів Донецької області. були встановлені основні джерела, що впливають на склад і інтенсивність забруднення території дослідження. До них слід віднести металургійний завод, завод з виготовлення мінеральної вати і конструкцій, а також підприємства, діяльність яких спрямована на обробку кольорових металів, виробництво металопродукції і гірничо-шахтного устаткування. Виявлено геохімічні асоціації, елементів-забруднювачів, що спільно накопичуються в грунтах досліджуваних районів. Проведено просторове дослідження розподілу забруднення. В результаті розрахованого показника сумарного забруднення, територія робіт відноситься до допустимого ступеня небезпеки.


Перелік використаної літератури

  1. Аммосов И.И. Основные причины неодинакового состава и свойств ископаемых углей // Химия и генезис твердых горючих ископаемых: Сб. науч. тр. – М.: Изд-во АН СССР, 1953. – с. 26–37.
  2. Юдович Я.Э., Кетрис М.П. Токсичные элементы-примеси в ископаемых углях. – Екатеринбург: УрО РАН, 2005. – 648 c.
  3. Панов Б.С. Современные проблемы экологии Донецкого бассейна [Электронный ресурс]. – Режим доступа:http://www.masters.donntu.ru/m2011/feht/halaimova/library/tez6.htm.
  4. Волкова Т.П.,ФалевичВ.В. Анализ выбросов загрязняющих веществ угледобывающих предприятий // Наукові праці ДонНТУ. Серія гірничо-геологічна. – 2008. – Вып. 8 (136). – с. 44–50.
  5. “Чорна металургія України” [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.5ka.ru/100/539/1.html.
  6. Андоньев С.М., Зайцев Ю.С., Филипьев О.В. Пылегазовые выбросы предприятий черной металлургии. – Харьков – 1998, 247 с.
  7. Потапочкин А.Н., Симонян Л.М., Мустафин Р.М., Черноусов П.И. Анализ источников выбросов СО2 в черной металлургии и методика их очистки. Известия ВУЗов. Черная металлургия. N 1 2005, с.73–76.
  8. СанПиН № 4266–87 Методические указания по оценки степени опасности загрязнения почвы химическими веществами, Минздрав СССР. – Москва 1987 г.
  9. Алексеенко В.А. Геохимические методы поисков месторождений полезных ископаемых: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Логос, 2000. – 354 с.
  10. Петрова Л.О. Закономірності розподілу важких металів у зоні аерації південно-східного Донбасу: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук – К.:ИГН НАН України, 2010. – 22 с.
  11. Федорец Н.Г., Медведева М.В. Методика исследования почв урбанизированных территорий. – Петрозаводск: Карельский научный центр РАН, 2009. – 84 с.
  12. Шубина Н.А., Колесов Г.М. Инструментальное нейтронно-активационное определение тяжелых металлов как загрязнителей окружающей среды // Журнал аналитической химии, 2002, Т. 57. № 10.
  13. ЭКИП «Экология и промышленность России». По материалам статьи «Экологические и аналитические аспекты техногенного загрязнения окружающей природной среды Пермского края тяжелыми металлами» / Под ред. Л.И. Торопов – 2010, c. 48.
  14. Кузнецов А.Е., Градова Н.Б. Научные основы экобиотехнологии. М.: Мир, 2006, 504 с.
  15. ЭКИП «Экология и промышленность России». По материалам статьи «Ремедиация почвы, загрязненной тяжелыми металлами, с помощью мелиорантов-стабилизаторов» / Под. ред. В.В. Вольхин, А.В. Портнова, Г.В. Леонтьева – 2010, с. 19.
  16. Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області за матеріалами доповіді про стан навколишнього природного середовища у Донецькій області у 2008 році., Донецьк 2009, 105 c.
  17. ГОСТ 17.4.4.02–84. Охрана природы. Почвы. Методы отбора и подготовки проб для химического, бактериологического, гельминтологического анализа. М: 1984 г., № 4731.