Назад в библиотеку

ДО ПИТАННЯ ОТРИМАННЯ ВОДНЮ

Автор: Сисак С.О.
Источник: Национальная библиотека Украины имени В.И. Вернадского

Аннотация

Сисак С.О. ДО ПИТАННЯ ОТРИМАННЯ ВОДНЮ На основі розгляду існуючих перспектив та проблем розвитку водневої енергетики, зроблений короткий порівняльний аналіз та висвітлені основні проблеми високої енергоємності і низької продуктивності існуючих технологій отримання паливних газів з води.

З кожним роком все гостріше постає питання пошуку і розробки відновлювальних джерел енергії, у зв'язку з тим, що запаси природних енергоресурсів невпинно зменшуються. В даний час вже застосовуються альтернативні види енергії такі як: енергія вітру, припливів та відливів, енергія сонця, геотермальна енергія, біоенергія. Але є проблеми, що обмежують розвиток цих джерел енергії. По-перше, вони можуть застосовуватись лише у певних районах земної кулі, де для них створені сприятливі природні умови. По-друге, для спорудження цих електростанцій необхідні значні капіталовкладення.

Одним з найперспективніших та екологічно чистих видів енергії є водень. На даному етапі розвитку людства цей хімічний елемент застосовується в багатьох галузях промисловості (електронна, металургійна, харчова, скляна). Нині в енергетиці водень застосовують лише в якості охолоджувального агента на електростанціях, в основному атомних. В якості палива водень тільки починають розглядати, але майже не застосовують.

Існує велика кількість різноманітних технологій отримання водню. При нагріванні понад 25000С вода розкладається на водень і кисень (прямий термоліз). Настільки високу температуру можна отримати, наприклад, за допомогою концентраторів сонячної енергії. Проблема тут полягає в тому, щоб запобігти рекомбінацію водню і кисню.

Велика частина виробленого в промисловому масштабі водню виходить у процесі парової конверсії метану (ПКМ). Пара та теплова енергія при температурах 750-8500С потрібні, щоб відокремити водень від вуглецевої основи в метані, що і відбувається в хімічних парових реформерах на каталітичних поверхнях. Але, нажаль, метан не є відновлювальним джерелом енергії.

Є цілий ряд відомих способів розкладання води для отримання водню: хімічний, термохімічних, термічний, електроліз та інші, але всі вони володіють одним і тим же великим недоліком – в технологічному процесі отримання водню використовується дорога високопотенційна енергія, на отримання якої у свою чергу затрачається дефіцитне паливо (вугілля, природний газ, нафтопродукти) або електроенергія, що виробляється на електростанціях. Таке виробництво водню, природно, завжди буде залишатися неекономічним і екологічно небезпечним, а, отже, безперспективним. З цієї та інших причин витрати електроенергії на вироблення одного кубометра водню з урахуванням перенапруги при традиційному електролізі в промислових умовах складають 18-21,6 МДж, а загальна витрата енергії (з урахуванням виробництва самої електроенергії) перевищує 50 МДж, що робить водень неприпустимо дорогим ( в США оптова ціна 1,17-3 грн / м3).

Основні причини, на нашу думку, що стримують розвиток та впровадження водневих установок, у яких водень отримується шляхом розкладу води:


1. Велика вибухова здатність, що робить непривабливим процес видобування та зберігання водню.

2. Процесс є дуже енергоємним при існуючих технологіях.

3. Складність отримувати чистий водень, без домішків кисню.

4. Проблема впровадження водню, як паливного елемента в усіх галузях промисловості.

З позиції енерговитрат найбільш енергоємний – термохімічний спосіб [2], а найменш енергоємний – електроімпульсний метод американця Стенлі Мейєра [5]. Технологія Мейєра [5] заснована на дискретно-електролізному способі розкладання води високовольтними електричними імпульсами на резонансних частотах коливань молекул води (електрична комірка Мейєра).

Вона найбільш, на наш погляд, прогресивна і перспективна і по застосовуваних фізичних ефектах, і по енерговитратам, проте вона також малопродуктивна, тому що в ній немає ефективного механізму відводу молекул газу з електродів. Крім того, цей процес дисоціації води у методі Мейєра сповільнений через те, що при електростатичному відриві молекул води з самої рідини доводиться витрачати час і енергію на подолання значної потенційної енергії міжмолекулярних зв'язків і структур води. Існують перспективні щодо впровадження у виробництво технології видобування водню із води за рахунок впливу інфразвукових коливань певної частоти (генератор Казакова), метод концентрації низькопотенційної енергії (генератор Студеннікова) та інші.

Ми плануємо провести експериментальні дослідження, в яких буде за основу взятий ефект «холодного» випаровування води (електроосмос), але в додаток до цього буде застосовуватись ще декілька ефектів основаних на енергетичному впливі на міжмолекулярні зв'язки води фізичними методами.

Для ефективної роботи установки необхідно дослідним шляхом перевірити і об'єднати оптимальну кількість ефектів як електричних, гідравлічних, так і термічних та визначити їх найбільш ефективні параметри в комплексі застосування, щоб досягнути максимальної продуктивності при мінімальних затратах енергії.

В даний час відомі такі основні ефекти, що впливають на хід процесу виділення водню із води та водяних розчинів: електроосмос, електроімпульсний метод, ефект Юргенса, магнітна активація води, гідравлічні 4 удари, кавітація, застосування інфразвукових коливань, змінних частот електричного струму та магнітного поля.

Висновки

Головна науково-технічна проблема водневої енергетики полягає в необхідності пошуку практичної нової технології заснованої на багаторазовій інтенсифікації процесу отримання водню і паливного газу з будь-яких водних розчинів та емульсій при різкому одночасному зниженні енерговитрат. Значні енерговитрати при отриманні паливного газу з води у відомих технологіях витрачаються на подолання міжмолекулярних зв'язків води в її рідкому агрегатному стані. Різка інтенсифікація процесів розщеплення рідин при зниженні енерговитрат у відомих технологіях поки неможлива в принципі, оскільки до недавнього часу не була вирішена головна проблема ефективного випаровування водних розчинів без підведення теплової та електричної енергії. Необхідно навчитися ефективно випаровувати і газифікувати рідини.

Використана література

1. Дудышев В.Д. Новая электроогневая технология - эффективный путь решения энергетических и экологических проблем- журналЭкология и промышленность России» №3/ 97 г.
2. Термическое получение водорода из воды ”Химическая энциклопедия”, т.1, М., 1988г., с.401).
3. Электроводородный генератор (международная заявка по системе РСТ - RU98/00190 от 07.10.97 г.)
4. Free energy Generation by Water Decomposition in Highly Efficiency Electrolytic Process, Proceedings «New Ideas in Natural Sciences», 1996, Санкт-Петербург, стр. 319-325, изд. «ПиК».
5. Патент США 4.936.961 Метод производства топливного газа.
6. Пат. США 4.362.690 Pyrochemical устройство для разложения воды.
7. Пат. США 4.039.651 Процесс закрытого цикла thermochemical производство водорода и кислорода от воды.
8. Пат. США 4.013.781 Процесс для получения водорода и кислорода от воды, использующей железо и хлор.
9. Пат. США 3.963.830 Thermolysis воды в контакте с zeolite массами.