Біографія
Дитинство
Народився 3 березня 1990 року в Донецьку. Головну роль у моєму житті відіграла мама, Чекункова Наталля Миколаївна, найближча людина, турботу і любов якої важко переоцінити.
У дитинстві улюбленою книгою була енциклопедія „Все про все“ — навіть казки на ніч я любив не так сильно. Улюбленою іграшкою були конструктори — як розбирати і збирати будівлі і машини з конструктора Lego я зрозумів швидше, ніж мої батьки. Я хотів бути інженером конструктором — інтерес до цієї професії був навіяний журналами „Наука і життя“, які пачками лежали в будинку моїх бабусі й дідуся. Одним з найбільш захоплюючих занять для мене було малювання різних фантастичних засобів пересування, які я продумував до найдрібніших (з точки зору дитини) деталей. Уява була моїм головним ігровим майданчиком, з часом прийшло вміння контролювати політ фантазії і при необхідності направляти його в потрібне русло, а ігровий майданчик перетворився на затишний робочий кабінет, двері якого завжди для мене відкриті :)
Школа
В 7 років я пішов в школу № 124, в 1‐А клас з поглибленим вивченням англійської. Як і більшість дітей, щастя свого я не розумів, з іноземними мовами в школі сильно подружитися не вдалося. З 1‐го по 3‐й класи не виявляв жодних особливих талантів, крім того, що був дуже активним, постійно бігав на перервах, за що в графі „Поведінка“ в кращому випадку стояла оцінка „Добра“. Все змінилося в 5‐му класі, коли у нас з’явився новий класний керівник. Вішнякова Світлана Петрівна була викладачем строгим, але справедливим, тримала клас у цупких лещатах. Я був розцінений як здібний учень, після чого став з перемінним успіхом брати участь у різних олімпіадах. Іноді на олімпіади йшов з‐під палиці — йти не хотілося, але просили переконливо. Мною такі випадки розцінювалися як утиск прав на ... не знаю на що, але якісь права утискалися, в цьому я був упевнений.
Моментом, пов’язаним з участю в конкурсах, який запам’ятався краще за все, була одна з олімпіад з біології. Мені було не цікаво, погода була огидною, і, після години крокування по калюжах, в школу, де проходив районний етап, я зайшов з твердим бажанням на зло всім завалити олімпіаду. Совість не дозволяла здати порожній аркуш, тому відповіді на всі питання я написав за 20 хвилин, після чого здав роботу і вийшов з гордо піднятою головою. Можна було уявити моє здивування, коли через кілька днів мене привітали з зайнятим першим місцем. Бувають у житті несподіванки :)
Згадуючи ці моменти зі шкільного життя, я розумію, що мене, такого, яким я є зараз, не було б без чудових вчителів, з якими пройшло моє дитинство: Вишнякової Світлани Петрівни, Шаповалової Марії Іванівни, Єгорової Раїси Костянтинівни, Чуркіної Валентини Романівни.
Особливу роль у моєму житті відіграла Кравченко Людмила Борисівна — неймовірно харизматичний викладач економіки, яка запропонувала вступити до школи „Ерудит“ на спеціальність „Економіка“. Школа була заочною, і 1–2 рази на місяць на вихідні я їхав в інтернат, де проходили заняття. До закінчення школи я зміг взяти участь в двух фіналах Всеукраїнської олімпіади з економіки, в 10‐му класі посівши 3‐е місце, в 11‐м, на жаль, тільки отримавши диплом учасника.
Окрім навчання в школі я ходив в гурток бальних танців, співав у хорі, займався баскетболом і фехтуванням, грав у складі шкільного клубу „Що? Де? Коли?“.
В 8‐му класі я захотів навчитися грати на гітарі і пішов займатися до викладача в музичній школі. Коли відкрився клас ударних інструментів, я вирішив спробувати себе в ролі ударника, і мені сподобалося перетворювати в ритм пульсацію музики. Протягом трьох років я відвідував заняття, але, врешті‐решт, мені стало не вистачати часу, і з музичної школи я пішов, хоча продовжую грати в групах і розвиватися. У музичній школі я познайомився з багатьма чудовими людьми, зв’язок з якими підтримую до сих пір, зберіг найтепліші спогади.
Університет
В кінці 11‐го класу прийшов час приймати рішення, чим я хочу займатися. Оскільки я вже мав певний успіх у вивченні економіки, логічно було б продовжувати розвиватися в цьому напрямку, але щось мене зупинило. Можливо, мені приїлося вивчення економіки і захотілося відкрити для себе незвідане — комп’ютерні мережі, мобільний зв’язок, — тому при вступі в Донецький національний технічний університет я обрав спеціальність „Телекомунікаційні системи та мережі“.
Перші кілька годин в університеті запам’яталися найбільше — незнайомі обличчя, нові предмети, — все це викликало легке хвилювання. Але вже з наступного дня я увійшов у колію, і чотири роки навчання стрімко пролетіли з невеликими перервами на літній відпочинок і величезною кількістю нових знань, отриманих в процесі навчання.
На початку 4‐го курсу був проведений відбір команди університету для участі в конкурсі „Професіонали майбутнього 2011“, одним з учасників якої став я. За три місяці був підготовлений і представлений проект на задану тему, в результаті чого команда посіла почесне друге місце. Цей проект був самою незабутньою подією зі студентського життя — йому було віддано багато сил і часу, але цей час було проведено цікаво і з користю. Участь і перемога в конкурсі „Професіонали майбутнього 2011“ мали значний вплив на вибір мною теми магістерської роботи — „Розробка і дослідження системи балансування навантаження в конвергентної телекомунікаційної мережі“, яка є розвитком ідеї, представленої в нашому студентському проекті.
Особлива подяка Дегтяренку Іллі В’ячеславовичу, керівнику команди „Професіонали майбутнього“ університету, і, за сумісництвом, моєму науковому керівнику. Завдяки цій чудовій людині ми змогли пройти всі складнощі розробки проекту, не втратити віру в себе і чудово виступити, незначно поступившись команді університету, що приймав фінальний етап конкурсу. Ілля В’ячеславович багато в чому став для мене прикладом керівника, який може чітко поставити цілі, мотивувати команду, допомогти не тільки словом, а й ділом, і отримати необхідний результат.
Четвертий курс виявився багатим на знакові події. У жовтні 2010 року я почав вивчати польську мову, що назавжди змінило моє життя. Це були перші заняття з вивчення мов, від яких я отримував задоволення. Приходячи на заняття з польської мови після особливо складних лекцій, коли від кількості інформації і напруги усі думки про університет викликали головний біль, я вивчав мову, спілкувався, а з занять йшов відпочившим і повним енергії. Величезне спасибі за це пані Беаті Гавлік, нашому кращому і улюбленому викладачеві, Каті Моргун, яка завжди тримала нас у тонусі своєї нескінченної активністю, і Макєєву Олександру Юрійовичу, декану Польського технічного факультету, за можливість вивчати мову в теплій, дружній атмосфері. Завдяки цим заняттям, я став більше цікавитися мовами, поглибив знання англійської мови, почав вивчати німецьку і хочу почати вивчати китайську :)
Плани на майбутнє
Своє майбутнє я створюю сьогодні і зараз. У світі є багато цікавих речей, яким я можу і хочу навчитися, тому намагаюся не втрачати часу і вбирати в себе як можна більше знань. А в завтрашній день я дивлюся з очікуванням і інтересом, адже кожен такий день розкриває невизначеність того, якими будуть дні після завтра ...