Біографія
Дитинство
Я народилася 20
січня 1990 року в місті Торезі Донецької області. Моє дитинство пройшло
в родині
робочих людей. Батько, Красіков Сергій Володимирович, більше 25 років
пропрацював ГРОЗ на шахті ім. Лутугіна. Мама, Красікова Ірина
Миколаївна,
більше 27 років працює вихователем-методистом в дитячому
садку № 19
“Сонечко”.
Так як, я – єдина дитина в родині, то вся увага батьків
діставалося
тільки
мені. Мої тато та мама – люди дуже відповідальні, тому вони
мене вчили
бути
відповідальною, об’єктивно оцінювати події, сформували
потребу в
самостійній
творчій роботі. Я росла дитиною поступливою, із задоволенням
відвідувала той же
дитячий сад, в якому працює мама.
Дитинство
промайнуло дуже швидко. Все було цікавим: святкові ранки, заняття,
розваги.
Завдяки мамі та вихователям дитячого садку, я отримала знання та
вміння,
які мені допомогли в кращому засвоєнні шкільної
програми.
Школа
У 1997 році продзвенів
мій перший шкільний дзвінок. Багато було вражень і радості.
З’явилися
нові
друзі й нові шкільні обов’язки. Мене вибрали старостою класу,
якою я
була
протягом всього навчання в школі. Вчилася добре, була твердою
відмінницею.
У придбанні знань
мені допомагали мої шкільні вчителі. Багато слів подяки можна сказати
їм: за
цікаві уроки, за новизну, за сили і вміння, які вони вкладали в мене.
По закінченню
дев’яти класів я вирішила продовжити навчання в своїй рідній
школі.
Перевагу
віддавала точним наукам: фізиці, інформатиці, алгебрі. В одинадцятому
класі
брала участь в обласному конкурсі Малої академії наук з інформатики
(“Створення
шкільного електронного журналу”). У червні 2007 року із
золотою медаллю
закінчила школу.
Шкільні роки
пролетіли. Підійшов час задуматися про вибір професії. Настав час
визначити свої
переваги і вибрати одну з доріг, на якій можна було б повністю себе
реалізувати.
Існує безліч
різних професій, а необхідно вибрати ту, яка б приносила мені
задоволення, а
людям – користь.
Яку професію
обрати? Правильний вибір конкретної спеціальності для кожного
неймовірно
важливий, оскільки велику частину дня ми проводимо, виконуючи свої
професійні
обов’язки. І якщо справа, якій ви присвятили своє життя,
залишить вас
байдужим
і не стане нагородою за вашу працю, ви приречені на вічну нудьгу, сум і
духовну
порожнечу.
Університет
Я довго думала
над тим, який же інститут мені вибрати? Так як я більше схильна до
точних наук,
я відразу вирішила обрати Донецький національний технічний університет.
У 2007 році я
стала студенткою першого курсу факультету комп’ютерних
інформаційних
технологій
і автоматики, спеціальності телекомунікаційні системи та мережі. Мій
вибір
припав саме на цю спеціальність, тому що важко заперечувати той факт,
що серед
безлічі винаходів останніх десятиліть найбільший вплив на прогрес
людства
зробили технології,
пов’язані з телекомунікаціями.
Завдяки достатній
базі знань, отриманих в школі, навчання в університеті проходило
відносно
легко. З кожним роком навчання я накопичувала нові знання в галузі
зв’язку.
З дисциплін
найбільш важливими і цікавими для мене є: “Теорія
телетрафіка” (Воропаєва
В.Я.), “Проектування
телекомунікаційних систем і мереж” (Дегтяренко
І.В.), “Системи
комутації”
(Бойко
В.В.),
“Теорія електрозв’язку”
(Воронцов
О.Г.).
На 4-му курсі
необхідно було вибрати керівника і тему дипломної роботи. Моїм науковим
керівником стала доцент кафедри АТ Воропаєва Вікторія Яківна, яка
допомогла
мені обрати
тему магістерської роботи – “Дослідження
та
оптимізація параметрів
радіоінтерфейсу в мережах UMTS”. Спільно з моїм науковим
керівником
були
опубліковані дві статті.
У 2011 році я
отримала диплом бакалавра. Моєю метою було вступити до магістратури. За
результатами державних іспитів я продовжила навчання в магістратурі.
У вересні 2011
року брала участь у конференції “КриМіКо”
в місті Севастополі.
Плани на майбутнє
В найближчому
майбутньому я планую закінчити написання магістерської роботи, вдало її
захистити та отримати диплом магістра. Звичайно, хочеться знайти
перспективну та
цікаву роботу в галузі зв’язку. Створити міцну і щасливу
родину.
Думаю, що зі мною
погодиться більшість людей: цікава і досить оплачувана робота плюс
сімейне
благополуччя, любов – це і є складові
щастя людини.