| Дитинство
|
Я, Павленко Анжеліка Артурівна, народилася 17 травня 1990 року, в металургійному місті – Маріуполь. Мої батьки: батько – Павленко Артур Миколайович, 1967 р.н., українець, закінчив Професійне Маріупольське училище №64, працює в одному із заводів Маріуполя – публічне акціонерне товариство (ПАТ) ім.Ілліча, автоколона № 4 – водієм, мати – Павленко Олена Василівна, 1969 р.н., українка, закінчила Луганську національну аграрну академію, працює за фахом – бухгалтер; брат – Павленко Максим Артурович, 1992 р.н., студент 3 курсу Донецького юридичного інституту – слідчий дорожньо-транспортних пригод.
У дитинстві була дуже слухняною дитиною, з самого народження на мені “лежала ноша” бути старшою сестрою, тому за все скоєне моїм молодшим братиком діставалося мені. Так як у дворі було мало дівчат, дитинство провела з хлопцями. Дуже не любила садок – тиха година, кашки.
|
| Школа
|
У 1997 р. пішла в 1-й клас загальноосвітньої школи № 1 Новоазовського району м.Маріуполь. Вміла читати і писати вже до школи, завдяки непосильної праці моєї мами. Інтерес в школі проявляла більше до гуманітарних предметів.
У 7-му класі пішла на курси до міського технічного ліцею, займалася по суботах; по закінченню курсів здавала іспити для вступу в ліцей. У ці роки “зародилася” моя любов до природничих наук.
Вступила в технологічну групу – 9 математики, 5 фізики на тиждень. Була сувора форма, вчилися по суботах (в суботу ходили у вільній формі – за що і полюбився цей день). Бувало що доводилося повертатися додому переодягатися. У ліцеї недуже любила англійську мову, часто з моєю подругою Оленою знаходили будь-який привід щоб не піти на пару. У ліцеї кожну весну були дні Здоров'я, на яких ми їздили в Федоровський ліс – ставили намети, влаштовували конкурси. В 2007 для мене продзвенів останній дзвінок.
|
| Університет
|
У жовтні 2006 р. пішла на підготовчі курси в Приазовський державний технічний університет (ПДТУ), для подальшого вступу до нього, в той час навіть не замислювалася про вступ до іншого міста. У ліцеї ми здавали зовнішнє незалежне тестування, мої результати були досить-таки непоганими.
Літо 2007 р. – час вибору спеціальності та університету. Вступила в ПДТУ і забула. На той момент зустрічалася з хлопцем з паралельної групи, він подав свої сертифікати до Донецька в Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) на спеціальність електронні системи (ЕлС). Мені стало теж цікаво використовувати свої сертифікати, в кінці червня ми з друзями вирушаємо до Snickers Урбанії тоді я і подаю документи в ДонНТУ, спочатку хотіла на спеціальність ЕлС, але під агітацією Тарасюк Вікторії Павлівни подала документи на наукові аналітичні та екологічні прилади і системи (НАП ), першим пріоритетом вибрала цю спеціальність. Після Урбанії приїхала додому, про те що я подавала документи до Донецька мої батьки не знали, через 2 тижні нам приходить лист про те що я зарахована на 1-й курс до ДонНТУ. Так як вибір уже був зроблений і оригінали документів були подані в ПДТУ, то й мови не було про інше вищому навчальному закладі. Батьків довелося довго переконувати – і ось я провчилася в ДонНТУ 4 роки.
Після закінчення 3-го курсу ми проходили практику для того, щоб вибрати тему для написання бакалаврської роботи. Керівником моєї бакалаврської роботи був призначений Вовна Олександр Володимирович. Тема бакалаврської роботи актуальна, тому вирішила продовжити наукові дослідження в цьому напрямку і у магістерській роботі, тема якої "Обґрунтування структури пристрою контролю концентрації фомальдегіду для систем екологічного моніторингу".
|
| Плани на майбутнє
|
| Основна мета 5-го курсу – це написання магістерської роботи та її успішний захист. Після закінчення університету хотілося б знайти роботу з подальшою перспективою та дружнім робочим колективом, бо запорукою успішної праці є не тільки ефективність роботи працівника, але й відносини у самому колективі, перевірено =). Надалі хочеться ощасливити свого молодого хлопця – погодиться вийти заміж і народити дітей.
|
|
|
