---

ЗМІНА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ЛЮДИНИ
В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Автор: Г. В. Камаралі

Источник: http://www.nbuv.gov.ua/PORTAL/Soc_Gum/intelekt/2011_9/Kamarali.pdf

У поданій статті розглядається соціально-філософський аспект ціннісних орієнтацій людини та їх змін, пов’язаних зі становленням і розвитком інформаційного суспільства.

Ключові слова: суспільство, інформаційне суспільство, ціннісні орієнтації. Цілі та цінності техногенної цивілізації, які формували її цілісність (наука, техніка, технологія, інновації, панування над природою), у наш час призвели до кризи сенсу людського життя й діяльності. Природним виявом тенденцій пошуку нових цивілізаційних орієнтирів стало дослідження такої соціальної реальності, як інформаційне суспільство. Термін «інформаційне суспільство» з'явився вперше в Японії на початку 60-х років ХХ століття. Уявлення про нову інформаційну еру стали дійсністю повсякденної, масової свідомості Вони формували новий імідж, нове поняття про успіх, що орієнтується на споживання продукції електронного виробництва. Технологічним виявом нової ери є «трійця» – комунікативний супутник, кабельне телебачення, персональний комп'ютер.

Інформатизація суспільства спрямована на створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, громадських організацій на основі формування та використання інформаційних ресурсів. Інформатизація не тотожна комп'ютеризації суспільства, але вони тісно пов'язані між собою. У рамках комп'ютеризації суспільства розвивається та впроваджується технічна база обробки й накопичення інформації. Інформатизація суспільства пов'язана із забезпеченням зацікавлених суб'єктів достовірними, вичерпними та своєчасними знаннями в усіх видах людської діяльності. Тобто інформація – це більш широке поняття. Як результат інформатизації і виникає інформаційне суспільство, де головним об'єктом управління стають не матеріальні об'єкти, а символи, ідеї, образи, інтелект, знання форми, в яких кодується, передається, засвоюється інформація, що може бути корисною в реальному процесі соціального життя. 

У цілому можна сказати, що інформаційне суспільство – це суспільство, де більшість працівників зайнята виробництвом, збереженням, переробкою та реалізацією інформації, особливо вищої її форми – знань. Абсолютна більшість вчених пов'язують прихід інформаційного суспільства з декількома факторами. Перший – зростання обсягу інформації, з якою людині доводиться мати справу; другий – підвищення престижу освіти; третій – зростання цінності інформації у процесах управління та виробництва; четвертий – підвищення значення теоретичного знання і науки; п'ятий – початок формування багатозначущої особистості.

Серед науковців, які досліджували питання, пов’язане з ціннісними орієнтаціями людини та їх змінами в інформаційному суспільстві, слід назвати: Б.М. Безсонова [1], Х. Лейсі [2], Л.М. Столович [3], М.С. Кагана [4], Л.Є. Грініна [5]. Однак рівень наукової розробки теми можна охарактеризувати як недостатній. Наявні роботи повністю не відображають усього змісту проблеми й стосуються лише її окремих аспектів. Водночас тривалість цього питання в часі вимагає нового погляду на стан проблеми з урахуванням нових і переосмислених попередніх фактів.

Метою статті є соціально-філософський аналіз ціннісних орієнтацій людини, пов’язаних зі становленням інформаційного суспільства. Для розуміння сутності поставленої проблеми визначимося з поняттям «цінність». Отже, цінність – це властивість предмета або явища мати значення для людей у культурних, суспільних або особистісних відносинах. У кожної епохи, кожного народу або окремої людини є свої цінності. Так, для деяких народів золото не було цінністю. Протягом історії у людей також змінювалися уявлення про красу, щастя і т. ін. Звідси напрошується висновок про те, що цінність – це щось минуще, тимчасове, відносне. Однак це не зовсім так. По-перше, дійсно, цінності відносні, вони змінюються залежно від зміни потреб і інтересів людей, форми панівних у суспільстві відносин, рівня цивілізованості й інших факторів. Але разом з тим цінності є сталими, тому що існують певний (іноді досить тривалий) час. Більше того, є цінності, які зберігають своє значення протягом усього існування людства (наприклад, життя, благо), що мають, отже, абсолютне значення. По-друге, цінність – це єдність об'єктивного й суб'єктивного. Цінність об'єктивна в тому розумінні, що об'єктивні властивості предмета або процесу, які мають значення для людини, але при цьому від нього не залежать. Ці властивості залежать від самого предмета або процесу. Суб'єктивність же цінності полягає в тому, що вона існує лише як процес або результат оцінки, тобто суб'єктивної людської дії, оскільки цінність – це не сам предмет, а значення предмета для людини. Поза людини цінність позбавлена змісту, й у цьому плані вона суб'єктивна.

Таким чином, цінність поєднує в собі мінливість і стійкість, об'єктивність і суб'єктивність, абсолютність і відносність. Вона не існує поза оцінкою, оцінним ставленням. Під оцінкою звичайно розуміють судження про значення предмета або явища для людей, що вступають із ними в оцінні відносини. Оцінне ставлення виникає не до будь-якого предмета або явища, а лише до такого, який має індивідуальну або соціальну значущість. У процесі (і в результаті) відносин формується оцінка про значення цього феномену для людини й людства. Унаслідок безлічі предметів і процесів, що мають значення для людини, а також різноманіття людських потреб і орієнтацій виникає велика кількість різних цінностей, які за певних підстав можна об’єднати в систему. Найбільше поширення дістали класифікації цінностей за такими ознаками:

1. Відповідно до змісту діяльності, у якій реалізуються або знаходяться
цінності: виробничі, побутові, професійні та ін.

2. За широтою їх змісту: індивідуальні, групові (класові, етнічні, конфесі-
ональні тощо.) і загальнолюдські цінності.

3. Залежно від сфери суспільного життя: матеріально-економічні (природ-
ні ресурси, знаряддя праці), соціально-політичні (суспільні інститути, необхідні
людині – родина, етнос, батьківщина) і духовні цінності (знання, норми, ідеали,
віра й т. ін.).

4. За значущістю для людини й людства: вищі й нижчі. Як правило, вони
збігаються з абсолютними й відносними цінностями, які обумовлені тривалістю
їх існування. Вищі (абсолютні) цінності мають неутилітарний характер, вони є цінностями не тому, що служать для будь-чого іншого, а навпаки, усе інше набуває значення лише в контексті вищих цінностей. Ці цінності неминущі, вічні, значущі за всіх часів, абсолютні. До вищих цінностей відносяться загальнолюдські – світ, людство; соціальні – справедливість, воля, права людини; цінності спілкування – дружба, любов, довіра; культурні – світоглядні, етнічні; діяльнісні – творчість, істина; цінності самозбереження – життя, здоров'я, діти; особистісні якості – чесність, патріотизм, вірність, доброта й ін. Нижчі (відносні) цінності є засобами для досягнення будь-яких більш високих цілей, вони більш піддані впливу обставин, зміні умов, ситуацій, більш рухливі, час їх існування обмежений.

5. Залежно від типу цивілізації. Деякі автори поділяють цінності на три групи, кожна з яких включає цінності, переважно застосовані в основних типах сучасних цивілізацій – східній, західній і євразійській. Східна цивілізація орієнтується на колективізм, традиціоналізм, адаптацію до середовища. Базовими цінностями є зрівняльність, гуманізм, справедливість, культ громади, шанування батьків і старших, авторитаризм. Західна цивілізація орієнтується на індивідуалізм, культ особистості, на адаптування середовища до інтересів індивіда. Тому ключовими цінностями західної цивілізації є воля, лідерство, індивідуальність, рівноправність та ін. У євразійській цивілізації поєднуються ціннісні орієнтації Сходу й Заходу. Для слов’янського народу характерні патріотизм, взаємодопомога, відкритість, довірливість, толерантність, духовність і навіть жіночність. Не прийнятні насильство, придушення волі, чужинне панування. Особливою цінністю є соціальна свобода. Однак цінності будь-якої цивілізації та епохи не існують поза людини як
родової істоти. У той же час існуючі цінності виконують важливі функції в суспільстві в цілому й відносно конкретної людини - пізнавальну, нормативну, регулятивну, комунікативну, цільову, які в остаточному підсумку інтегруються у функції соціалізації. Інакше кажучи, цінності соціалізують індивіда. Зміщення суспільного виробництва у сфері інформаційної діяльності відбувається в умовах процесу, що постійно розширюється, комп'ютеризації суспільства, що закладає основи безлюдної технології. Інформація у цілому стає стратегічним ресурсом суспільства: відбувається переміщення акцентів зі сфери фізичної діяльності в інтелектуальну. Але розвиток техніки в сфері обробки інформації багато в чому перевищує можливості людини щодо її засвоєння. Інформація стає ключовим фактором виробництва, що перевершує за значенням усі види матеріального виробництва, виробництва енергії та послуг (відкриває принципово нові можливості для розвитку техніки й технології, дозволяє забезпечити максимально ефективні зв'язки технології із суспільством, людиною та природою). Вторгнення електронних комунікативних систем в усі сфери життя викликає необхідність появи нових форм організації людських відносин. Висока технологія вимагає відповідно до високої підготовленості людини, її духовної зрілості та відповідальності. Порушення балансу на користь технології (випереджальний розвиток технології стосовно морально-ідеологічних ресурсів суспільства) є однією з важливих причин таких явищ, як дегуманізація різних аспектів життя. У чому це може виявлятися? Як зазначав М. Бердяєв, «машина й техніка завдають страшної поразки життю людини, і насамперед життю емоційному, людським почуттям. Душевно-емоційна стихія вгасає в сучасній цивілізації». Випадає один із найважливіших компонентів ціннісних орієнтацій. Комп'ютери прив'язують до себе з дитинства, заміняючи книги, театр, друзів, знижують ступінь активності людського спілкування, вони створюють іншу реальність, яка може сприйматися більш серйозно, ніж навколишній світ. Таким чином, людина втрачає зв'язок з навколишнім світом і людьми, він перестає мати в них потребу. Стають примарними або зовсім рвуться зв'язки між поколіннями. Зменшується роль родини у вихованні нового покоління. Нівелюється духовна цінність звичаїв, традицій, релігії – залишається переважно їх зовнішня атрибутика, барвиста й своєрідна, але порожня оболонка ритуалу та звички. Мас-медіа, масова культура та Інтернет, як мережне співтовариство, сьогодні взяли на себе функцію виховання людини. Реалії інформаційного суспільства ставлять людині нові вимоги, насамперед наявність здатності та готовності до зміни діяльності, мобільності, перенавчання, опанування нової професії. На попередньому етапі розвитку це було потрібним меншою мірою. У зв'язку із цим люди старшого покоління можуть болісно сприймати життєві зміни (часом негативні). Боротьба із собою, а саме зі своїми життєвими принципами, виробленими роками та суспільством, не завжди дається легко. Інтелектуальна інертність цієї верстви населення часом заважає їм повноцінно користуватися технічними нововведеннями та сприймати їх як обов'язкових супутників життя сучасного суспільства. Таким чином, з технічного прогресу емоційно випадає великий шар людей. У наш час молодь виявилася як ніколи втягненою в політичне й економічне життя країни, у зв'язку із цим виникає питання про можливість бути професійно затребуваними на ринку праці. І усвідомлення звеличення ролі освіти є, мабуть, однією із ключових тенденцій у ціннісних орієнтаціях сучасної молоді. Цьому сприяє те, що в теперішньому часі освіта є соціокультурною та духовною опорою життєдіяльності людей. Але, враховуючи високий ступінь невизначеності на ринку праці, більшість молодих людей робить вибір на користь тих спеціальностей і курсів, які полегшують працевлаштування.
Ціннісні орієнтації виконують функції регуляторів поведінки та виявляються в усіх сферах людської діяльності. Сьогодні, в умовах неузгодженості ціннісних орієнтацій особистості й суспільства (відсутності єдиної системи суспільних цінностей), складно відповістити на запитання: що має рухати людину та суспільство до досягнення мети? Людина не може існувати сама по собі окремо від суспільства й навпаки, тому потрібно говорити про сукупність цінностей, які пропагуються державою та висунуті людиною, які б доповнювали й удосконалювали один одного. Люди мають жити згідно з вимогами часу, але відповідно до неписаних законів суспільства – моралі, моральності, етики, культури. Держава повинна орієнтуватися на ці цінності та забезпечити правопорядок у суспільстві, шляхом створення слушних, об'єктивних законодавчих актів, які дозволяли б контролювати діяльність як окремих громадян, так і адміністративних осіб; захищати права та волю людини й громадянина, задекларовані в Конституції країни; фінансувати некомерційні проекти, спрямовані на розвиток духовної та фізичної культури суспільства, тим самим активізувати сімейні цінності, масовий спорт; пропагувати здоровий спосіб життя; сприяти захисту екології та навколишнього середовища. Нас захоплює культурна, політична й економічна система єдиного світового споживчого капіталізму, який впливає на суспільство за допомогою глобальної інформації, комунікацій та індустрії розваг. Людина зникає як особистість, і невже настає епоха безособистісного суспільства, у якому немає необхідності виявляти будь-які індивідуальні, особливі якості, культурні цінності, тому що цілком і повністю суспільство підвладно інформації? Сьогодні ще продовжує свій вплив на формування людини родина та більшою мірою школа, а ще більше-інформаційна оболонка середовища проживання індивіда. Це величезна кількість негативної, сміттєвої інформації – реклами й насильства, телесеріалів (більшість), дешевих мультфільмів і відсутність навчальних програм для дітей. Усе це санкціонується державою, яка повинна бути зацікавлена не в деградації особистості та дешевині її виховання, а в максимальному розвитку її духовних, моральних і інтелектуальних якостей. Цього вимагає процес глобалізації та інформаційне суспільство. Не можна виправдати принизливого ставлення до громадян ринковими умовами виживання та зміною принципів розвитку держави в цілому. Таким чином, сьогодні держава повинна активно сприяти формуванню ціннісних орієнтацій людини й суспільства в позитивному руслі в сфері розвитку телекомунікаційних і комп'ютерно-інформаційних технологій, тому що це залишається ключовим блоком у забезпеченні умов формування інформаційного суспільства. Пріоритет тут за регулюванням і стимулюванням виробництва засобів інформатизації та, у першу чергу, програмних продуктів і засобів комунікацій. Поки в цій сфері переважає ідеологія підприємництва, ринку, прибутки. 

Висновки. 

Зростаюча розвиненість інформаційної сфери створює передумови для колосальних соціально-економічних і політичних змін у житті суспільства: інформація перетворюється із засобу в мету, стандартизує поведінку, інтереси, здібності людей, зростають негативні наслідки надмірного захоплення людиною могутністю інформації, розбіжність індивідуальних і групових ціннісних орієнтацій і, як наслідок, різке зростання субкультур, посилення ролі етнічних, культурних тощо. меншин, зміна характеру міжособистісних відносин і т.п. Це негативний момент інформаційного суспільства, якого можна уникнути,
використовуючи культурний досвід, формуючи духовні цінності людства одночасно з розвитком інформаційно-технічного прогресу. Важко уявити, що інформаційне суспільство може стимулювати розклад особистості, зниження моралі й моральності, перетворити процеси конвергенції культур у протистояння із застосуванням силових методів знищення або нівелювання. Використання інформатизації в сфері освіти, творчості не повинне бути спрямоване на посилення військової, силової технології, пріоритет розвинених галузей людства. Інформаційне суспільство буде відповідати своїй назві, коли всі сторони соціальної дійсності будуть активно та плідно використовувати накопичені знання в сфері культури й досвід (інформаційні ресурси) з метою задоволення потреб суспільства й, у першу чергу, в економіці. Інформатизація повинна полегшити працю, перевести її на інтелектуальну та високотехнологічну виробничу основу. Збільшення інформаційного потенціалу – не самоціль, а лише засіб до нових кроків у розвитку всіх потенційних можливостей суспільства. Справа за малим – правильно зуміти розпорядитися цими ресурсами.
В рамках однієї роботи не можна остаточно визначитися з визначенням комплексного поняття «цінність людини», тому розгляд теми універсальних орієнтацій потребує подальшого вивчення особливо під час дієвих трансформаційних процесів.

Література

1. Бессонов Б.Н. Социальные и духовные ценности на рубеже II и III тысячелетий: учеб. пособие / Б.Н. Бессонов. – М.: Норма, 2006. – 320 с.

2. Лэйси Х. Свобода или наука от ценностей? Ценности и научное понимание /
Х. Лэйси; под ред. В.А. Яковлева. – М.: Логос, 2001. – 360 с.

3. Столович Л.Н. Красота. Добро. Истина: очерк истории эстетической аксио-
логии / Л.Н. Столович. – М.: Республика, 1994. – 464 с.

4. Философия культуры. Становление и развитие / под ред. М.С. Каган [и др.]. –
СПб.: Лань, 1998. – 292 с.

5. Эволюция: космическая, биологическая, социальная / под ред. Л.Е. Гринина,
А.В. Маркова, А.В. Коротаева. – М.: Либроком, 2009. – 368 с..