Біографія
Дитинство
На початку ніхто до кінця не був вупевнений у даті мого народження. Так як народився я опівночі 17 листопада 1990, то батьки сумнівалися до якої дати, все-таки, віднесуть мою появу на світ. Зрештою решт число „17“ стало моїм улюбленим. Народився в місті Донецьку, в ньому ж і проживаю донині. Хоча в думках є бажання покинути його в майбутньому.
Мої батьки довго сперечалися над вибором мого імені, але зрештою я став тезкою свого батька. Його звуть Гавенко Сергій Іванович, він ДАІшник з 25-річним стажем, але зараз вже на пенсії за вислугою років. Вихованням займався не тільки батько, але й, звичайно ж, мама. Всю свою доброту Гавенко Наталія Василівна дарувала не тільки мені, а й учням Донецької загальноосвітньої школи № 118. Адже моя мама – вчитель. Більше 15-ти років вона працювала вчителем молодших класів і вихователем групи продовженого дня, але в 2005 році закінчила Донецький інститут соціальної освіти за спеціальністю „географ“. Завдяки її допомозі, саме в цьому предметі в мене не було жодних прогалин в знаннях. Так вийшло, що я народився і зростав у сім’ї державних службовців, про що не шкодую, а навіть дуже радий, адже вихований у строгості, що дуже корисно. Я не єдина дитина в родині. У мене є сестра Катерина, яка народилася в 1989 році.
Школа
Отже, про шкільні роки. Донецьку загальноосвітню школу № 118 вперше побачив у квітні 1997-го, коли мене туди привела мама на підготовчі уроки для „першачків“. І першого вересня цього ж року я офіційно став першокласником. У 2000 році був посвячений у „Піонери райдужної республіки“, чим дуже пишався на той момент. Адже в ряди піонерів брали тільки тих, хто добре навчається, старанно веде себе і радий допомогти вчителю в позакласній діяльності. У шкільні роки я отримував грамоти та подяки за те що активно брав участь в житті класу і школи. Протягом 1998–2000 рр. відвідував музичну школу по класу баян. Але так і не закінчив її, можливо не вистачило посидючості, занадто малий був для цього. А в одинадцятому класі був удостоєний почесного права дати перший дзвінок з „першокласницею“ на плечі. Рівень, до якого я закінчив школу, був достатнім.
Університет
Спочатку я хотів поступити в технікум промислової автоматики на спеціальність „програміст“, але так як це було необхідно зробити по закінченню 9-го класу, я передумав і закінчив 11 класів.
У 2007 році я закінчив школу і вступив (на контрактній основі) в Донецький Національний Технічний Університет на факультет комп’ютерних інформаційних технологій і автоматики (КІТА), спеціальність інформаційні управляючі системи та технології (ІУС). Це виявилося саме те, чого я хотів, до чого прагнув, то що мені дійсно цікаво і в чому я розбираюся. Мені пощастило в навчанні. Так як я непогано вчився, а саме – закінчив третій курс на відмінно, то з контракту я перевівся на бюджет. Середній бал за 4 роки навчання і оцінка за державний іспит принесли мені прохідний бал для продовження навчання в магістратурі. За роки навчання в університеті я брав участь у двох міжнародних наукових конференціях з доповідями в області інформаційних технологій. Після бакалаврату, в літній період, я працював в корпорації „Парус-Донецьк“ і продовжую там підробляти по сей день. Схоже, що керівництво цієї компанії задоволено моєю роботою і по закінченню навчання робоче місце мені буде забезпечено. Всіма своїми знаннями та вміннями в області інформаційних технологій я безсумнівно зобов’язаний викладачам кафедри автоматизованих систем управління (АСУ), а саме: Блощицькому В.П. (бази даних і знань), Привалову М.В. (програмування), Секіріну А.І. (дискретна математика), Світличній В.А. (вдячний як науковому керівникові).
На даний момент займаюся своєю магістерською роботою.
Плани на майбутнє
Плани на майбутнє маю досить реальні. По закінченню навчання хочу отримати досвід роботи на корпорації „Парус-Донецьк“, потім планую працювати на одну з міжнародних корпорацій по своїй спеціальності. Знання, отримані в університет поклали початок у реалізації моїх життєвих планів.