«Суспільство 2.0» як соціокультурна парадигма сучасності

Автор: Ю.Н. Киселева.

Источник: Матеріали Міжвузівської науково-практичної заочної електронної конференції "Людина у філософському вимірі сьогодення" (Національний фармацевтичний університет, м. Харків). - Харків: 2012.

Аннотация.У статті запропонована модель періодизації історичних епох згідно з каналом та вектором розповсюдження інформації.  Обґрунтована правочинність  виділення  другої хвилі розвитку мережі Інтернет (пов'язаної с з поширенням технології «Web 2.0») у самостійну епоху, яку пропонується позначити як «суспільство 2.0», та необхідність побудови концептуальної моделі раціональності та ідентичності цієї епохи.

Ключевые слова: информационные технологии, культурные трансформации, постсовременность, интернет, мобильная связь, Веб 2.0, Web 2.0.

ХХ – початок ХХI сторіччя справедливо вважається періодом зміни епох і становлення суспільства принципово нового типу, яке позначають як мережеве, інформаційне, постіндустріальне суспільство, суспільство знань та iн. Традиційно вважається, що перехід до цього типу суспільства почався з розвитком комп'ютерних і мережних технологій, що забезпечили миттєву передачу даних. Однак можна стверджувати, що справжня революція, революція не технологічна, але соціальна, почалася лише кілька років тому - з появою нової методики проектування Інтернет-ресурсів, що отримала назву «Web 2.0».

Згідно з концепцією комунікаційних революцій М. Маклюена [2], зміна історичних епох обумовлюється зміною способів комунікацій, яку він називає «інформаційними революціями». В залежності від технологій соціальної комунікації, які існують в суспільстві, М. Маклюен виділив в історії людства чотири епохи: епоху «дописьмового варварства» (канал комунікацій – членороздільна мова), епоху письмової кодифікації (тексти, закодовані письменами), епоху друкарства (типографські тексти) і епоху електронних засобів зв’язку. Маклюен сформулював свою концепцію у 60-роках ХХ сторіччя, коли комп’ютерна техніка ще не стала головним комунікаційним інструментом. Трохи змінивши історію комунікаційних революцій, запропоновану Маклюеном, з урахуванням сучасних технологій, візьмемо за основу вже не тільки канал (в цьому стандарт Web 2.0 не є принципово новим), але також і вектор розповсюдження інформації.

1. Першою інформаційною революцією стала поява членороздільної мови. Єдиним каналом комунікацій був акустичний канал, внаслідок чого інформація транслювалася усередині невеликих соціальних груп, обмежених достатньо вузьким ареалом перебування.

2. Поява писемності стала першим засобом збереження і передачі інформації в широких географічних межах. Але, оскільки читання будо доступне лише вузькому шару соціальної еліти, був обмежений і канал трансляції інформації: від одного вибраного до іншого вибраного. Паралельно в «народному шарі» зберігався усний спосіб передачі інформації.

3. З появою друкарства з’явилася можливість широкої трансляції інформації від деяких вибраних до багатьох невибраних. Інформація стала продуктом масового споживання.

4. Черговою інформаційною революцією традиційно вважається винахід швидкісних телекомунікацій – радіо, телебачення і, особливо, мережі Інтернет. Але слід відмітити, що Інтернет першої хвилі став, по суті діла, вдосконаленою моделлю друкарні, «ідеальним друкарським верстатом», який дозволив миттєво і безкоштовно тиражувати інформацію. Але, подібно паперовим книгам епохи Гутенберга, це була трансляція від обмеженої кількості розробників сайтів до багатьох реципієнтів. Отже поява Інтернету першої хвилі (або Web 1.0), яка безумовно була технологічною революцією, не стала революцією соціальною.

 5. Початок другої хвилі розвитку Інтернету пов'язаний з розробкою стандарту  Web 2.0, який надає кожному користувачеві можливість створювати і розповсюджувати свою особисту інформацію та брати участь в створенні колективних інформаційних ресурсів. Схема передачі інформації «від деяких вибраних до багатьох», яка сформувалася з появою друкарського верстата, уступає місце новій схемі - «від багатьох до багатьох», а в максимумі – «від усіх всім». Інформація стає продуктом не лише масового споживання, але й масового виробництва. Практично кожна людина стає і читачем, і автором, Інтернет у буквальному значенні перетворюється в колективний розум, а суспільство наближається до моделі відкритого інформаційного суспільства.

Описані зміни зачепили і перетворили усі основні сфери життя суспільства. Мова іде вже не тільки про віртуальний бізнес, який давно став звичним. У віртуалізованій «політиці 2.0» боротьба за політичну владу зводиться до боротьби образів - політичних іміджів, «мистецтво 2.0» перетворює створення художнього твору в "проект", у якому стираються розбіжності між рекламою і художніми практиками в традиційному розумінні [1]. Набуває популярності концепція «освіти 2.0», яка все більше тяжіє до дистанційного навчання. Традиційна наукова періодика перестає поспівати за миттєвою реакцією «дилетантів з народу», і навіть визнані професіонали все частіше віддають перевагу розкриттю результатів своєї роботи в Інтернеті. «Релігія 2.0» переносить у Мережу не тільки літургії і проповіді, а і відпущення гріхів, для здійснення яких, до речі, у мережевому просторі також створюється чимало умов…

На наших очах відбувається повсюдна перебудова всіх звичних, устояних основ суспільного устрою, що пронизує всі шари й рівні соціокультурної реальності; формується нове суспільство, нова людина й нові моделі комунікацій і соціальної взаємодії; відбувається трансформація всіх сфер громадського життя і, нарешті, трансформація моделі раціональності та формування нової соціокультурної парадигми. Зміни такого масштабу, безперечно, вже можна трактувати не лише як технологічну, але і як соціальну, комунікативну революцію. У зв'язку з цим представляється не тільки правомірним, але і необхідним виділити період другої хвилі розвитку мережі Інтернет у самостійну історичну епоху, яку, відштовхуючись від назви «Web 2.0» та за аналогією з «проектом модерну», про який говорить Ю. Габермас, пропонується позначити як «проект 2.0» або «суспільство 2.0».

Отже розуміло, що одним з пріоритетних напрямків комплексних міждисциплінарних досліджень сьогодні повинне стати осмислення характерних рис і тенденцій позначеної епохи. Необхідно визначити вплив технологічної революції, що відбувається, на формування сучасного комунікативного простору й відтворити  цілісну картину «суспільства 2.0», виявивши сутнісні компоненти цього суспільства та прояснивши його онтологічну, гносеологічну й соціокультурну природу.  Концептуальні моделі ідентичності та раціональності особистості нового суспільства, побудовані в результаті таких досліджень, повинні стати теоретичною підставою для адекватного розуміння сучасних процесів та явищ представниками всіх галузей знання. Причому саме філософи, синтезувавши й осмисливши весь накопичений на сьогодні масив приватногалузевих знань, повинні стати не тільки свідками й навіть не тільки учасниками цих процесів, але тією силою, що задасть вектор їхнього розвитку.

Література

1. Иванов Д.В. Виртуализация общества. - СПб.: "Петербургское Востоковедение", 2000. - 96 с.

2. Маклюэн М. Галактика Гутенберга. Сотворение человека печатной культуры. - К.: Ника-Центр, 2003. - 432 с. - (Серия "Сдвиг парадигмы"; Вып. 1).