Біографія
Дитинство
П`ятого липня 1990 року у Тетяни та Олександра Лебединських народився син. Мешкаю з самого народження в місті Донецьк. Про вік до п`яти років нічого розповісти не можу, так як не багато пам’ятаю. В п’ять років в мене з’явився брат Максим. До школи ходив до дитячого садочка. В нього я ходив не довго. Перестав я в нього ходити коли в мене з’явився брат.
Школа
Пішов в школу у віці семи років. До школи я вже вмів читати і рахувати. Школа знаходилась неподалік, що було дуже зручно. Потрапив я в 1-В клас школи № 119. В цьому класі опинилося багато людей, з якими я ходив до дитячого садочка. Четвертий клас як і мої однолітки, я перескочив. І через вісім років навчання переді мною став вибір: продовжити навчання в школі або піти отримувати професію. Я вирішив залишитися в школі. Під час навчання в школі я вчився непогано, брав участь в шкільних олімпіадах.
Десь з другого класу я пішов в музичну школу. Яку я і закінчив за класом домри. Десь рік-два я музикою не займався. Але бажання навчитися грати, на чомусь ще взяло гору, і з одинадцятого класу пішов в музикальну школу № 1 вчитися грати на тромбоні. Навчання я продовжив вже в якості студента університету і цей факт, чомусь багатьох дивував. Другу музичну школу я закінчив на третьому курсі університету.
В шкільні роки влітку я відвідував різноманітні "піонерські" табори. Перший табір був в Юр`ївці і називався "Лазурний". Але більш за все запам’яталися два "Артек" та "Молода гвардія". В "Артеці" я був взимку і із-за цього відвідував школу. Це одна з найсучасніших шкіл України. Також я у цей час багато подорожував з батьками. Однією з найбільш пам’ятних поїздок була перша поїздка в город Брест, який знаходиться в Білорусі. Під час цієї поїздки ми відвідали парк "Софіївка" в місті Умань – це один з найкрасивіших парків які я бачив. В Бресті ми відвідали брестську фортецю, яка і залишила дуже великі враження.
Університет
Шкільні роки пролетіли і переді мною став ще один дуже важливий вибір. Батьки на мене не як не давили в плані обору професії, я що я їм дуже вдячний. На скільки я пам’ятаю в мене було багато бажань з приводу моєї майбутньої професії.
Під кінець одинадцятого класу я точно вирішив, що буду поступати на факультет обчислювальної техніки та інформатики. Поступав я відразу в два ВНЗ Донецький національний технічний університет (ДонНТУ) та Інститут штучного інтелекту. Поступив я в обидва і вибрав з них ДонНТУ для подальшого навчання. Поступав я довго так як рейтингові випробування я завалив. Але все таки поступив за екзаменом на спеціальність системне програмування. Потрапив я в групу СП-07б. В групі я вже знав двох чоловік.
Студентське життя принесло мені багато нового. Нові знайомі, нові знання. На другому курсі я потрапив в німецьку групу. Що дозволило мені вивчити ще одну іноземну мову. На четвертому курсі їздив в Київ на олімпіаду з програмування мікропроцесорних систем та мікропрограмних автоматів. На ній зайняв трете командне місце. В бакалавраті я вчився не погано. Що дозволило мені без особливих проблем поступити в магістратуру.
Зараз я працюю над магістерською дисертацією на тему: "Дослідження кешування в мікропроцесорних системах". Обираючи тему магістерської я орієнтувався на то, щоб вона була пов’язана з апаратною частиною комп’ютера і по можливості з мікроконтролерами. І коли Самощенко Олександр Вікторович, мій науковий керівник, запропонував мені тему я швидко погодився.
У даний час прохожу навчання в магістратурі. Граю на тромбоні в джаз-бенді Донецького національного медичного університету. В вільне від навчання час відвідую хокейні матчі, ходжу кататися на ковзанах.
Плани на майбутнє
В майбутньому бажаю продовжити вивчати новітні технології і підходи в програмуванні і проектуванні. Пов’язати свою подальшу діяльність з розробкою яких-небудь пристроїв і їх програмуванням. Також хочу взяти участь в крупному проекті з розробки програмного забезпечення. А надалі керувати таким проектом.