Левченко Е.В. - Влияние религиозного понимания смерти на поведение человека информационной эпохи

Аннотация

Левченко Е.В. Влияние религиозного понимания смерти на поведение человека информационной эпохи. Тезисы посвящены важной проблеме влияния концепций смерти в разных религиозных традициях на жизнь современного человека, который живет в коммуникативно-информационном обществе. Исследуется то, каким образом в эпоху процветания науки и техники, последнее слово в конструировании человеческого образа жизни остается за религией.

Проблема смерті в її етичному вимірі є надзвичайно складною і багатоплановою. Бінарна опозиція «життя-смерть» в рамках класичного раціоналізму визначила включеність її складових у соціокультурний контекст як ізольованих автономних явищ, з властивим відтінком негативності і навіть непристойності теми смерті та всього того, що так чи інакше з нею пов'язане. Ігнорування смерті, врешті решт, призвело до того, що образ її був витіснений на периферію індивідуальної і суспільної свідомості, а сама смерть стала сприйматися як безумовний біологічний кінець, природне виснаження вітальних функцій організму людини. Смерть є запереченням життя як найвищої цінності і в цьому аспекті розуміється як безумовне зло, тому стратегія життя повинна бути спрямована на максимальне її продовження всіма доступними засобами - така в загальному вигляді «класична» концепція смерті, вироблена в рамках західноєвропейського раціоналізму. Однак науковий підхід не дає сучасній людині життєстверджуючої впевненості, і не є насправді визначальною для її повсякденної практики. Це стало зрозумілим зараз, в добу соціальних мереж, коли за найкоротший час ми маємо можливість ознайомитись з точкою зору багатьох пересічних людей. Як виявилось, на багатьох форумах всесвітньої мережі Інтернет потужно обговорюються проблеми смерті та потойбічного буття, і варто зазначити, що виходячи з аналізу цих обговорень, складається уявлення, що сучасна людина не така вже й раціональна в своїх доведеннях, якою її хоче бачити наука. Той «класичний» образ смерті, який запропонований сучасному суспільству і який сприймається в даний час більшістю його членів, - плід секуляризованого раціонального мислення, секуляризованого від релігійних вірувань і традицій, які формували впродовж десятків століть людський світогляд. Як і багато інших фундаментальних питань, що стосуються людського існування, проблема смерті трактувалася і трактується в релігійних рамках трохи інакше, ніж у сучасному науковому співтоваристві. І від того, як в релігійній традиції формулюється розуміння смерті, залежить те, які цінності виступають на перший план в її вченні, залежить визначення смислу земного життя і його мети, залежить повсякденна практика людини, зрощеної в культурі, де домінувала та чи інша релігія. Наочним прикладом такої залежності є три монотеїстичних релігії, як їх ще називають, релігії Одкровення: юдаїзм, християнство та іслам, які мають одні корені, але якісно різні вчення. В основі юдаїзму - договір, який є одночасно юридичною угодою і «шлюбом» по коханню між Яхве та його обраним народом. Юдаїзм ґрунтується на відносинах і обіцянках, що стосуються цього життя, і тому з єврейської точки зору, смерть і вмирання вважаються частиною життя. Тільки в земному житті людина може робити добрі або, навпаки, злі вчинки, виправляти заподіяне зло, розкаюватись [1, с. 4]. Коли смерть прийде, ми вже нічого не зможемо поробити: ми не зможемо спокутувати свою провину, яку перед кимось відчуваємо, не встигнемо вибачитись за образи або помилки. Тому таке відношення до смерті, готовність до того, що вона може настати будь-якої миті, змушує цінувати кожний прожитий день, неначе останній. У протилежність цьому, перспектива посмертного раю складає основу релігійного життя в практиці християнства й ісламу, так що виключення вірувань, пов'язаних із смертю і «життям» після неї означало б виключення самої суті цих віросповідань. Безсмертя особистості як цілісної істоти мислимо в християнстві, але тільки через воскресіння. Шлях до нього відкритий спокутною жертвою Христа через хрест і воскресіння. Смертність людини – кара людині за першородний гріх, який знімається з приходом смерті. І тому земне життя перетворюється на сон, порожню мрію, мильний міхур без усвідомлення того, що справжньою метою людини є обожнення і рух до вічного життя. По суті, земне життя є лише приготування до життя вічного, яке не за горами для кожного, і ті вчинки, які ми дозволяємо собі в цьому житті, будуть казати за нас в потойбічному світі, визначати яким саме для нас стане це вічне життя [2, c. 26]. Близьким до християнського тлумачення смерті є танатологія ісламу, в тому плані, що земне життя визначається як примарне та тимчасове. Як і тіло людини, світ, що нас оточує повний недоліків. Дароване нам коротке мирське життя, як і наші тіла, дані нам на тимчасове використання і зберігання Аллахом. Вічне життя і бездоганність творіння можливі лише в потойбічному світі. Віра в потойбіччя – одна з основних умов, вказаних в Корані. Святе письмо каже, що віра в незримий потойбічний світ є найбільшим підтвердженням глибини та щирості віруючого. Якщо людина вірить у замогильний світ, то вона беззавітно вірить в Аллаха, в його святе писання та посланця [3, c. 64-65]. Страх смерті в цій традиції заміщається страхом божої кари. Вся повсякденна практика мусульманина сконцентрована на дотриманні предписань, в разі порушення яких на віруючого очікують страшні страждання аду. Таким чином, розставляючи акценти між життям і смертю, релігійні вчення формують той чи інший світогляд, визначають ментальність. Трактуючи по-різному проблему смерті, варіативним стає розуміння і самого життя, його цінності як такого і цінностей в цьому житті. Саме тому нам так важко розуміти і приймати точку зору, зрощену в контексті іншої релігійної традиції і культури, яка конструюється навколо неї. І пошуки багатьох людей шляхів до всесвітньої глобалізації повинні брати це до уваги.

Список использованной литературы

1. Долг живых: Еврейские традиции похорон и траура / Под ред. П. Полонского и М. Китросской. — М.: Маханаим, 1994. — 184 c.
2. Сабиров В.Ш. Этический анализ проблемы жизни и смерти / В. Ш. Сабиров. - М., 1987. – 64 c.
3. Харун Яхья. Смерть – конец света – ад / Яхья Харун. – Изд.: «Культура Паблишинг», 2007. – 202 с.