Козловський І.А., Луковенко І.Г. - Духовний центр мусульман України

Аннотация

Козловський І.А., Луковенко І.Г. Духовний центр мусульман України. В статті розглядається історія формування Духовного центру мусульман України та його лідери.

Сучасне мусульманське населення Донбасу почало формуватися ще у ХІХ столітті, але значні зміни відбувалися у ХХ ст. У 1920-х – 1930-х роках велика кількість поволзьких татар з Татарстану та Мордовії мігрує на територію Донецької і Луганської областей. Наприкінці 50-х років знову зростає чисельність татарського населення (в Україні на 2001 рік налічувалося більше 73 тисяч поволзьких татар і саме на Донбасі мешкає їх переважна більшість), а також азербайджанців (в Україні за даними перепису 2001 року проживало більше 45 тисяч осіб, а на теренах Донецької і Луганського областей більше 11 тисяч, відповідно 8075 та 3121) народів Північного Кавказу та Середньої Азії. Найбільш зорганізованим та впливовим мусульманським етносом на теренах Донбасу є татарський.
    Під час перебудови наприкінці 80-х років минулого століття в м. Макіївці серед татарського населення почався процес відродження релігійного життя. Статут першої в Донецькій області громади мусульман міста Макіївки було зареєстровано ще під час існування СРСР у 1990 р. завдяки зусиллям Сафи Валійовича Сафіуліна. Факт появи мусульманської громади саме в цьому місті можна пояснити тим, що саме тут знаходиться найбільший осередок компактного проживання поволзьких татар, які навіть в умовах тоталітаризму зберегли мусульманські традиції.
    Під керівництвом С.В. Сафіуліна громада мусульман м. Макіївки „Ас-Салям” отримала дозвіл від місцевих органів влади на розміщення мусульманського кладовища та реконструювала під молитовний будинок виділене приміщення. Після смерті С.В. Сафіуліна громаду очолив депутат міської ради бізнесмен А. Х. Бадамшин.
    У зв’язку з тим, що кількість мусульман м. Макіївки нараховувала на той час орієнтовно 9-10 тис. чоловік, виникла необхідність створення другої громади „Нур Аллах”, яку очолив Ренат Сафарович Айсін, що отримав духовну освіту у м. Уфа (Росія). Ця громада досі веде активну самостійну політику, що спрямована на відкритий діалог не тільки з мусульманськими громадами України, але й з представниками інших конфесій. Вона знаходиться в пошуку більш тісних контактів з Духовним управлінням мусульман Росії, представником якого в Україні з жовтня 2009 року призначено саме Р. Айсіна. Р. Айсін влітку 2010 року розпочав роботу по створенню ще одного всеукраїнського мусульманського центру, який, на його думку, повинен згуртувати незалежні громади, що будуть зорієнтовані на російський фактор впливу.
    Після відродження громади у Макіївці аналогічні процеси розпочалися серед татарського населення та в інших етнічних групах у Донецьку та інших містах області. У 1993 р. в м. Донецьку було зареєстровано статут мусульманської громади „Зірка Пророка”, яку заснували досить авторитетні в регіоні особистості (Р. Брагін, А. Хамєтов, А. Брагін, Р. Іванков, Ш. Брагін тощо). У 1994 р. було закладено фундамент першої в регіоні мечеті „Ібн Фадлан”. Головним меценатом будівництва мечеті був відомий донецький бізнесмен, Президент фірми „Люкс” і Президент ФК „Шахтар” А. Х. Брагін. Після його трагічної загибелі у 1995 р. мечеть стала носити його ім’я - „Ахать Джамі”. В основу будівництва було покладено проект однієї з стамбульських мечетей. Спочатку проект мав лише один мінарет, але за вимогою і завдяки особистій фінансовій допомозі відомого в Україні бізнесмена, Президента ФК „Шахтар” Р.Л. Ахмєтова їх було побудовано два. Офіційне відкриття мечеті відбулося 3 вересня 1999 р. водночас з відкриттям Українського ісламського університету. Почесне право відкриття було надано Голові Донецької облдержадміністрації В. Ф. Януковичу, муфтію Стамбулу (Туреччина) Салахетдіну Кая і голові Партії мусульман України Р.Є. Брагіну.
    Постійні контакти одного з засновників громади і лідера Духовного центру мусульман України Рашида Євгеновича Брагіна з Туреччиною і зокрема, з муфтієм Стамбулу призвели до того, що після того, як перший імам мусульманської громади м. Донецька, а згодом і муфтій Айса Хаметов за станом здоров’я не мав можливості виконувати свої обов’язки, з 1997 року постійно запрошувались імами з Туреччини. Першим був Яшар Чокмак, після нього - Мустафа Демірель, Мехмет Сайлан тощо.
    23 вересня 1994 роцку за ініціативою керівництва мусульманської громади м. Донецька „Зірка Пророка” була проведена установча конференція Духовного центру незалежних мусульманських громад України (ДЦНМГУ). Статут Центру було зареєстровано у січні 1995 року. Президію цієї всеукраїнської організації, яка з 1999 року носить назву Духовний центр мусульман України (ДЦМУ) протягом вже 15 років незмінно очолює Р.Є. Брагін. Центр було створено в наслідок конфлікту мусульман Донбасу з керівництвом ДУМУ на чолі з шейхом Ахмедом Тамімом.
    Брагін Рашид Євгенович народився 28 грудня 1955 року у Донецьку. Закінчив Донецький державний університет за фахом „Економіка промисловості”. Певний час працював у ДАІ УМВС України у Донецькій області. До 1992 року був генеральним директором спільного українсько-болгарського підприємства „Урба ДОН”. У 1993 році був обраний головою президії Донецького центру незалежних мусульманських громад України (з 1999 року – ДЦМУ). З 1997 по 2001 р. очолював Партію мусульман України. Він є депутатом Донецької міськради.
    Першим муфтієм Центру був обраний найбільш авторитетний імам громади м. Донецька Айса Хаметов. Після його смерті з 2000 по 20005 рік цю посаду займав Сулейман Якубович Мухамедзянов. С.Мухамедзянов народився у 1928 році у Росії. Навчався у Казанському державному університеті, служив у Збройних силах СРСР, мав військове звання підполковника. У 1988 році почав вивчати історію ісламу, шаріат, арабську мову і Священний Коран. У 1994 році у Казані здав іспит з ісламу в університеті „Мухаммадія”. У тому ж році здійснив хадж і був обраний імамом мусульманської громади м. Києва і заступником муфтія ДЦНМГУ. З 2000 року був муфтієм ДЦМУ. 27 серпня 2005 року після тяжкої хвороби пішов з життя.
    З 2005 року муфтієм ДЦМУ є Руслан Яхьяєвіч Абдікєєв. Р. Абдікєєв народився у 1976 році в Баку. Після закінчення школи вступив до Бакінського ісламського університету. На 3-му курсі був відправлений на навчання до ісламського університету „Аль-Азхар” (Єгипет). У 2004 році після закінчення навчання у Єгипті отримав запрошення від ДЦМУ і розпочав служіння на посаді імама у соборній мечеті „Ахать-Джамі” м. Донецька. У 2005 році Р.Абдікєєва було обрано муфтієм Духовного центру мусульман України.
    Основними статутними завданнями ДЦМУ є: розповсюдження ісламського світогляду і духовності; захист законних права та інтересів мусульман; досягнення громадянської, міжнаціональної та міжконфесійної злагоди; рішення певних релігійних питань; сприяння становленню релігійних громад; будівництво і реставрація мечетей, молитовних будинків; доброчинництво, просвітництво, створення духовних навчальних закладів тощо.
    Перший з’їзд ДЦМУ відбувся тільки у квітні 2000 року. На ньому були обрані керівні органи ДЦМУ, затверджено зміни до статуту та прийнято підсумковий документ. Він, зокрема, закликав мусульман України до координації дій і неприпустимості розколу у мусульманській Уммі. Також цей документ закликав підняти роль мусульманських організацій у житті суспільства і створити робочу групу для підготовки об’єднавчого з’їзду мусульманських громад країни.
    Протягом останніх десяти років ДЦМУ поступово втрачає свої позиції навіть у Донецькому регіоні. На 01.01.2011 року у Донецькій області ДЦМУ нараховувало за офіційною статистикою у своїх лавах 9 громад (стільки ж громад у Донецькій області є і у ДУМУ). А відносно молодий Духовний центр ДУМУ „Умма”, що було створено наприкінці 2008 року і який з 25 січня 2009 року очолив в якості муфтія імам-хатиб мусульманської громади „Дуслик” м. Донецька Саїд Ісмагілов, збільшився за 2009-2010 роки на 10 громад з Донецько-Луганського регіону („Джерело” м. Костянтинівна Донецької області, „Ісламія” м. Сніжне Донецької області, „Салам” м. Луганськ, „Бісмілля” м. Сіверодонецьк Луганської області, „Аль-Фатіха” м. Брянка Луганської області, „Аль-іхлас” та „Іслам” м. Лозове Харківської області, „Нур іслам” м. Житомір, „Ас-Салям” м.Черкаси та Товариство мусульман Закарпатської області м. Ужгород). Таким чином ДУМУ „Умма” вже об’єднує 20 офіційно зареєстрованих мусульманських громад з 13 регіонів України, за кількістю громад та за географією поширення вже перевищує вплив ДЦМУ.
    Залишаються складними стосунки із ДУМУ. Зокрема, ДЦМУ під керівництвом Р.Брагіна підтримує позицію Духовного центру мусульман Криму (муфтія Еміралі Аблаєва) у протидії розповсюдження ДУМУ на території Криму.
    У 1998 р. при ДЦМУ і за підтримкою Міжобласної громадської організації „Арраід” (м. Київ) було зареєстровано статут Українського ісламського університету (УІУ), який розпочав свою роботу у 1999 році. Але, в наслідок непорозумінь, які виникли, Ректором УІУ було призначено активного діяча ісламського відродження в регіоні аспіранта Донецького національного технічного університету з Алжиру Джамаля Мерзуга. За короткий термін УІУ став значним явищем релігійного життя Донецької області, але, нажаль, внаслідок непорозумінь, які виникли між Головою Президії ДЦМУ Р.Є. Брагіним та міжобласною асоціацією „Арраід” а також з молодіжною організацією „Аль-Амаль”, що є складовою частиною „Арраід” та ректором УІУ Д. Мерзугом єдиний духовний навчальний заклад ДЦМУ у 2002 році фактично припинив своє існування переважно через недостатнє фінансування. За спонсорської підтримки асоціації „Арраід” проект проіснував три роки, хоча програма була розрахована на чотири. Загальна кількість студентів досягала близько 1000 чоловік. Багато хто з них приїхав з Криму (28 з 40 студентів першого потоку). Викладачів запрошували переважно з арабських країн. Варто зауважити, що арабські спонсори досить справедливо називали цей навчальний заклад „kulliya islamiya” – „ісламський коледж”. Але у нього були всі можливості стати університетом. Найбільша суперечка між місцевою громадою, яку контролював голова президії ДЦМУ Р.Є.Брагін та арабськими спонсорами, яких представляв ректор УІУ Д.Мерзуг, точилася навколо необхідності нових університетських приміщень, які слід було зареєструвати на ім’я спонсора, а не місцевої громади чи ДЦМУ. Університет було закрито, студенти отримали дипломи імам-хатибів. Більшість випускників-кримських татар залишилась у Донецьку.
    Лідер ДЦМУ Р.Брагін почав шукати можливих донорів для відкриття роботи університету, зокрема планував звернутися за підтримкою до Організації ісламської конференції. Було також встановлено контакти з Московським ісламським університетом, який надав навчальні програми та інші необхідні матеріали. ДЦМУ намагався знайти спонсорів в Росії (Татарстан) та Туреччині, але проект Українського ісламського університету досі не реанімовано.
   ДЦМУ має недільну школу при соборній п’ятничній мечеті Ахать Джамі у Донецьку. Учні, переважно чоловічої статі, представляють вікові групи від 10 до 50 років. Школа має розраховану на два роки програму і включає п’ять предметів: Священний Коран, основи ісламу, ісламознавство, татарську мову та інформатику.
    За ініціативою Голови Президії ДЦМУ Р.Брагіна і в зв’язку з тим, що в Україні немає єдиного духовного центру мусульман, який би взяв на себе інтегруючі функції, була створена Партія мусульман України (ПМУ). 26-27 вересня 1997 року у м. Донецьку відбулася установча конференція ПМУ, в якій прийняло участь 70 делегатів із 13 егіонів України (10 областей, АР Крим, Київ та Севастополь), а також 55 гостей, у тому числі представники Всеросійського громадсько-політичного руху „Мусульмани Росії”, Державного комітету Туреччини у справах релігій, відділу у справах релігій Донецької облдержадміністрації тощо. 22-25 листопада 1997 року відбувся І з’їзд ПМУ. На 1 березня 1998 року у ПМУ нараховувалося 5 тисяч членів.
    Передвиборча програма новоутвореної партії носила назву "Духовність, справедливість та порядок". Програма партії була зорієнтована не лише на мусульманський електорат. Так, стверджувалось, що партія „об’єднує громадян України, що намагаються всебічно сприяти виходу країни із загальноохоплюючої кризи, перетворення її у велику квітучу країну, забезпеченню щастя і добробуту народам мусульманської культури, іншим національним меншинам, всім членам українського суспільства”. Відповідно і в статуті партії була відсутня обов’язкова вимога сповідування ісламу членам цієї політичної сили. Разом з тим, у програмі наголошувалося, що „Партія Мусульман України є виразником специфічних культурних та духовних інтересів кримських татар та національних меншин України, стоїть за їх повноцінну та рівноправну участь у соціально-політичному житті України. Всі ці народи незалежно від їх чисельності, компактності проживання або релігійної прихильності повинні мати всі можливості для того, щоб зберігати та передавати з покоління в покоління свою мову, звичаї, культуру, релігію та мораль”.
    Створивши свою партію, мусульмани активно заявили про себе. Але, як показали результати березневих виборів 1998 р. в Україні, ще немає єдності між трьома (на той час) духовними організаціями (ДУМК, ДУМУ, ДЦМУ). Як наслідок цього, Партія мусульман України не перейшла бар'єру чотирьох відсотків і не пройшла до Верховної Ради України. На парламентських виборах 1998 р. за неї проголосувало всього 0,19% виборців. В абсолютній більшості областей ПМУ була останньою. Лише в Криму — 1,5 відсотка. Кримськотатарське населення в своїй масі проголосувало за народний Рух, в першу півсотню списку якого ввійшли двоє чільних діячів Організації кримськотатарського національного руху — Мустафа Джемілєв і Надир Бекіров. У наступних виборах (2002, 2006 та позачергових 2007 року ПМУ участі не брала).
    24 квітня 1999 року в Донецьку відбувся ІІ з’їзд ПМУ. На ньому були внесені зміни до статуту і переобрано голову партії Р.Є. Брагіна. Наприкінці 1998 року в ПМУ була створена паралельна структура з цією ж назвою, яку очолив начальник відділення Запорізького авіаційного училища генерал-майор Ф.І. Акчурін.
    У грудні 2003 року у м. Донецьку відбувся ІІІ з’їзд партії, що об’єднав ці структури. Головою було обрано Р.Брагіна, а його заступником - кримського татарина Ніязі Селімова.
    17 грудня 2005 року у м. Донецьку відбувся V з’їзд Партії мусульман України, у роботі якого прийняло участь 370 делегатів з 17 регіонів України. З’їзд одноголосно прийняв рішення про ліквідацію партії і вступив повним складом до Партії регіонів. Багато хто вбачає в цьому вольове рішення головного спонсора партії Рената Ахматова, який напередодні виборів вирішив ліквідувати негативну з іміджевої точки зору політичну силу. ПМУ так і не змогла стати об’єднавчою силою для мусульман України. Політологи розглядали цю партію як „кишенькову партію” Ріната Ахметова.
    На 01.01.2010 року ДЦМУ об’єднував за статистикою Держкомнацрелігій України 19 мусульманських громад (3,3% від загальної кількості зареєстрованих громад в Україні та 1,6% від загальної кількості зареєстрованих та незареєстрованих громад), 13 недільних шкіл та 24 релігійних діяча (серед них 5 іноземців). Духовний центр мусульман України є членом Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій, але не увійшли до Ради представників Духовних управлінь і центрів мусульман України при Держкомнацрелігій України.
    Переважна більшість всіх громад ДЦМУ знаходиться у Донецькій (9 громад) та Луганській (7 громад) областях. Дві громади є у Вінницькій та одна у Харківській області.