Біографія
Дитинство
Народився в місті Донецьку 23 січня 1990 року. Моя мама, Наталія Пилипівна, лікар, тато, Сергій Володимирович, інженер-металург. Як і багато дітей, я ходив в садок, де проводив велику частину часу. Спочатку я не хотів ходити туди, але з часом це пройшло. Зараз я розумію, що в садку було, не так уже й погано, адже ми постійно розважалися, навіть під час тихої години. Цікавим фактом з мого дитинства я вважаю, те, що я дуже рано «познайомився» з комп'ютером. У той час мало у кого вдома був комп'ютер, зате у мене був 386-ий Pentium. Для мене він був просто іграшкою, але швидше за все це вплинуло на мій вибір у майбутньому.
Школа
Коли мені було 7 років, я пішов в перший клас загальноосвітньої школи №124. Ходити в школу мені було цікаво, у мене з'явилися нові друзі, та й з навчанням особливих проблем не виникало. У той час я захоплювався комп'ютерними іграми, але при цьому встигав займатися різними видами спорту: дзюдо, фехтування, легка атлетика, футбол. Серед шкільних предметів мені найбільше подобалися точні науки, такі як фізика і математика, тому, коли в 10 класі потрібно було вибрати профіль навчання, я вибрав фізико-математичний. У школі я не був відмінником, хоча, напевно, міг ним бути, якщо б захотів. Навчався я за принципом «зробити швидше уроки, щоб не отримати двійок, пограти на комп'ютері, встигнути погуляти, і знову в школу». Школа навчила мене, в першу чергу, бути людиною, і я вважаю це головна риса, якою потрібно володіти.
Університет
Ще навчаючись в 10 класі, я почав думати про вибір вищого навчального закладу та спеціальності. І коли в Донецькому національному технічному університеті проходив день відкритих дверей, я вирішив, що пора визначитися. У підсумку я вибрав факультет Комп'ютерних інформаційних технологій і автоматики, спеціальність «Інформаційні управляючі системи і технології». Не можу сказати, що вступити сюди було великою проблемою, незважаючи на високий конкурс. Зі справжніми труднощами я зіткнувся при вивченні програмування на першому курсі через слабку шкільної підготовки. Але головне було б бажання. Багато чого з того, що не розглядалося на лекціях, можна було знайти в інтернеті на різних сайтах і форумах, присвячених програмуванню. Уже на другому курсі я став вчасно виконувати лабораторні роботи і непогано розбиратися в новому матеріалі. Час йшов дуже швидко. На 4 курсі навчання мені не здавалася великою проблемою, з'явилося більше вільного часу. Після закінчення бакалаврату я вступив до магістратури. Так я пройшов шлях від школяра до магістра комп'ютерних наук. Після вступу до магістратури потрібно було вибрати наукового керівника. Ним став дуже хороший викладач — Шатохін Павло Олександрович. Тема моєї магістерської роботи досить цікава і непроста — «Розробка автоматизованої системи управління засобами захисту зору від засліплення». Але я сподіваюся, що впораюся з цією роботою і зможу її захистити.
Плани на майбутнє
На даний момент моя мета — написання і захист магістерської роботи. Після отримання диплома хотілося б знайти хорошу роботу за фахом. Крім того, я вважаю, що для того щоб стати хорошим фахівцем, необхідно і далі вивчати інформаційні технології, тому що вони дуже динамічно розвиваються і швидко застарівають.