ВИЗНАЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО МІФУ В КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНИХ ІДЕОЛОГІЙ. 

Автор: Сидорова К.Л.

Джерело: «Дні науки філософського факультету – 2012», Міжн. наук. конф., 18–19 квіт. 2012р.: матеріали доповідей та виступів/редкол.: А.Є.Конверський та ін. – К.: Видавничо–поліграфічний центр «Київський університет», 2012. – Ч. 7. – С.285–287.

Анотація

Сидорова К.Л. Визначення регіонального міфу в контексті політичних ідеологій. Ця робота присвячена проблемі визначення поняття регіонального міфу через функціональне порівняння його з сучасними політичними ідеологіями.

Умови сучасного інтенсивного розвитку глобалізаційних процесів, які змінюють не лише світові реалії, але й істотно трансформують буденність пересічного українця, артикулювали проблему зіткнення ідеологічних побудов різного ступеню загальності. Загально цивілізаційні гранднарративи наштовхуються на особливості національних ідеологій, а останні розпорошуються в особливостях регіональних інтерпретацій. Політичні перегони останніх років для більш адекватного розуміння особливостей ментальних та прагматичних імперативів різних частин України, примушують дослідників все частіше звертатися до концепту регіональних міфологій. Постає питання про походження подібних міфів, та їх здатність впливати на формування певних соціальних ідентичностей.
Для того щоб плідно виокремити регіональні міфи від інших міфологічних уявлень необхідно дати визначення цьому поняттю. Згідно з думкою С.І.Самигіної, В.Н.Нечипуренко. І.Н.Полонської, міфи завжди містили політичні і соціальні елементи, а соціальні і політичні рухи, в свою чергу мали міфологічний вимір, у зв’язку з чим, дослідники зазначають, що слово «ідеологія» часто можна замінити терміном «міфологія» без шкоди для змісту: регіональна ідеологія дійсно послуговується якостями та функціями сучасного соціального міфу.
На думку дослідника сучасних технологій міфотворчості О.В.Ульяновського, такому стану речей сприяє наявність у соціальному міфі свідомого творця цілеспрямованого та вольового й видимого джерела його походження. Очевидно, що такий міф зручний для практичного застосування, він сам ніби прагне бути втіленим, знаходячись у сфері практичного. Зважаючи на це, особливе місце у сучасній соціальній міфології відіграють ті соціальні міфи, які стали об’єктом і засобом здійснення політико–ідеологічної практики. Вони «розповідаються» суспільству засобами масової інформації та звертають на себе багато уваги. І дійсно, коли ми говоримо про міф як про ідеологію, то перш за все, звертаємося до концепцій політичної міфотворчості. Регіональні настанови здатні вплинути на людей таким чином, щоб вони відчули себе частиною суспільства, яка знаходиться на вищому рівні соціального розвитку, яка є  «особливою». У цьому виявляється тяжіння до синкретичного, міфологічного типу свідомості, коли людина не відокремлює себе від соціуму. Регіональні міфічні звернення «обслуговують визначену ідеологію», такий міф є «інструментом політики» [Нагорна Л.П. Регіональна ідентичність: український контекст.– К.: ІПіЕНД імені І.Ф. Кураса НАН України, 2008.– с. 224], використовуваним для консервації або створення суспільства з певними характеристиками; за ним стоїть ідеологія чи соціальна мораль, котрим він служить.
Серед робіт, прямо присвячених проблемам побудови політичних регіональних міфів, варто назвати й дослідження В. Нечаєва, який характеризує регіональний міф як «соціально оформлене та специфічним чином забарвлене уявлення про регіон як про унікальну територію. Унікальність може виявлятися шляхом апелювання до історичного, географічного, економічного, культурного та іншого статусу території». [Нечаев В.Д. Региональный миф в политической культуре современной России. – М.: Изд–во Института Африки РАН, 1999. – с.135]. Отож, локально–регіональні міфи – це міфи в межах певного регіону країни, які віддзеркалюють політичну та соціокультурну специфіку цього регіону. Відбувається ніби проекція в область культури типових переживань власної ідентичності представниками сучасних регіональних спільнот. Що призводить до перетворення штучно створеного на запити масової свідомості міфу на органчно єдиний комплекс уявлень «про себе самого». Цю рису помічає Р.Барт: «міф полягає у тому, що культура перетворюється на природу, або, принаймні соціальне, культурне, ідеологічне перетворюється на «природне» [Барт Р. Мифология сегодня: [пер. С фр.] / Р.Барт // Система Моды. Статьи по семиотике культуры. – М.: Изд–во им. Сабашниковых, 2003. – с.474].
Таким чином, при визначенні регіонального міфу необхідно відштовхуватись від найбільш близької для місцевого менталітету політичної ідеології, враховуючи при цьому і регіональні особливості. Можливо, дослідження регіональних міфів вплине на культурну ситуацію сучасної України, мешканці певних регіонів якої, сприймають інші території, як «землі де мешкають дракони».*  


 *  на середньовічних мапах так позначали невідомі землі за межами Ойкумени.