Автор: Чермошенцева Є.С., Шилова О.Ю.
Источник: Дні теорії і практики інвестування / Матерiали внутрівузовської навчальної конференцiї студентiв, аспiрантiв та молодих вчених. — Донецьк, ДонНТУ — 2011.
Сучасний стан української економіки після 20 років трансформаційного періоду свідчить про певні реформаційні перетворення й позитивні практичні зрушення. Можна говорити, що дані результати мають місце внаслідок суспільно-економічних змін в державі, а саме: лібералізації торгівлі, реформування власності, поступового розширення приватного сектора в економіці. Разом із тим подальшому розвитку економіки перешкоджає низька інвестиційна активність суб'єктів господарювання, яка повинна створювати матеріальну базу суспільного виробництва.
Аналіз сучасних тенденцій інвестиційної діяльності свідчить про зниження інвестиційної активності в 2008 – 2010 роках, хоча протягом 1995-2007 рр. обсяг капітальних вкладів зростав. Це пов’язано з наслідками економічної кризи, негативним політичним станом, розгортанням механізму інфляції. З іншого боку має місце зростаюча потреба в оновленні основного капіталу, ступінь спрацювання якого зріс з 43% в 2000 році до 60% у 2010 році. Таким чином метою роботи є обґрунтування чинників, що перешкоджають інвестиційному клімату в сучасних умовах для базових галузей економіки.
Вугільна промисловість відноситься до найважливіших базових галузей національної економіки, оскільки забезпечує розвиток електроенергетики, металургійного виробництва, вугільного машинобудування, і створює передумови національної енергетичної безпеки.
В вугільній галузі склалася ситуація, при якій, з одного боку, існує гостра необхідність в прямому інвестуванні підприємства, а з іншої - гострий дефіцит, насамперед, вітчизняних джерел фінансування. Це призводить до необхідності залучення коштів зарубіжних компаній, банків і інших фінансових інститутів. Разом з тим, ці джерела фінансування залишаються недостатніми через низку причин.
Причинами, які заважають залученню іноземних інвестицій в Україну, можна визначити такі: іноземним інвесторам практично не надається жодних гарантій щодо забезпечення їх прав власності; іноземні інвестори розраховують на повернення своїх вкладень через 5 років при середньорічній прибутковості 38 (це значно перевищує максимальну рентабельність операційної діяльності); у багатьох країнах потенційні інвестори недостатньо проінформовані про стан та перспективи розвитку економіки України; основним недоліком чинних нормативних документів, що регулюють інвестиційну діяльність в Україні, є їх неузгодженість між собою. Ще одним основним чинником, що впливає на умови інвестування, є тривалий термін окупності проекту.
Ряд факторів, що перешкоджають залученню іноземного капіталу, пов’язані із збереженням інтересів інвесторів.
Право використання інвестором корисної копалини в межах гірського відведення має бути винятковим, тобто не може одночасно надаватися і іншим особам, лише так інвестор може нести повну відповідальність за наслідки своєї інвестиційної діяльності.
Інвестор, як правило, зацікавлений в наявності державних гарантій оплати кінцевої продукції. Однак у випадку приватного капіталу це неефективно з погляду забезпечення національних інтересів.
Відповідність національних правил амортизації основних засобів і устаткування міжнародним стандартам бухгалтерського обліку впливає на прийняття приватним інвестором рішення про капітальні вкладення через механізм ціноутворення на кінцеву продукцію.
Іншими важливими чинниками забезпечення ефективності інвестиційного рішення є механізм врахування шкоди, завданої навколишньому середовищу в процесі здійснення господарської діяльності.
Динаміка інвестиційної привабливості реципієнта забезпечує істотне зниження ризиків інвестування.
В подальшому необхідно здійснювати детальне обґрунтування обсягів капіталовкладень, напрямів їх використання що забезпечить своєчасність і об’єктивність оновлення технології.