Автор: Кинюк М.И.
Источник: Экономические проблемы активизации и развития инновационной деятельности в регионе — 2012/Материалы VI международная научно-практическая конференция "Донбасс-2020: перспективы развития глазами молодых ученых." — Донецк, ДонНТУ — 2012
Розглянуто специфіку діяльності підприємств вуглевидобувного комплексу, оцінено ряд ризиків, пов’язаних з особливостями гірничого виробництва, надані пропозиції щодо попередження та зниження цих ризиків.
Підвищення ефективності управління підприємств вуглевидобувного комплексу в сучасних умовах вимагають обліку науково обґрунтованих систем планування та контролювання ризиків виробництва. У вугільній промисловості ризики присутні постійно, в теоретичному плані вони вивчені недостатньо. Система управління ризиками геологічних і гірничих проектів базується на традиційній схемі оцінки фінансових ризиків виробничих проектів, не звертаючи уваги на геологічні особливості надр, технологію гірничого виробництва і специфічне гірниче право. Рішення задач ідентифікації, класифікації та створення систем управління ризиком дозволить забезпечити ефективне функціонування підприємств вугільної промисловості, а також здійснювати планування в умовах зростання невизначеності і ризику.
Проблема невизначеності та ризику привернула увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених: В.М. Гранатурова, В.В. Вітлінського, Е.А. Уткіна І.Ю. Івченко, О.Ю. Попової, В.М. Хобти, О.І. Ястремського. Їхні праці присвячені вивченню сутності ризику, факторів і причин його виникнення; обґрунтування методів оцінки і регулювання ступеня ризику. Так само розглядали проблему ризиків у вугільній промисловості В.А. Сляднєв, Ю.А. Кирьянов, М.І. Римар, Є.І. Соколов. Їхні роботи більшою мірою пов'язані з безпекою гірничого виробництва. Незважаючи на плідну роботу вітчизняних учених, окремі аспекти залишаються малодослідженими і недостатньо обгрунтованими особливо на підприємствах вуглевидобувного комплексу.
Метою даної роботи є виявлення своєрідності ризиків діяльності підприємств вуглевидобувного комплексу.
Вугільна промисловість є однією з найбільш великих галузей народного господарства України. Частка вугілля становить не менше 94-96% у загальному обсязі споживаних власних енергоносіїв країни. Забезпечення необхідного і достатнього кількості видобутого вугілля є гарантією енергетичної незалежності держави. Геологічних запасів вугілля в Україну є на сотні років. Найбільшим у країні районом видобутку кам'яного вугілля залишається Донецький басейн. Зараз тут діє близько 270 шахт, майже на половині з яких добувають високоякісне коксівне вугілля. Вугленосні площі в Донбасі становлять понад 50 тис. км2 і зосереджують близько 98% запасів кам'яного вугілля Україні [1]. Донецьке вугілля має високу собівартість, що пов'язано з невеликою потужністю (0,5-2 м) та глибоким заляганням пластів. Більшість шахт є нерентабельними і протягом останніх 15 років було закрито чимало шахт. Причини закриття дуже різноманітні і включають економічні, геологічні, геотехнічні, регуляторні, соціальні - не дивлячись на те, що закриття в більшості випадків передчасне і відбувається до того, як запаси вугілля повністю вичерпались.
Ризик властивий будь-якої діяльності людини. Це пов'язано з великою кількістю чинників і умов, що призводять до позитивного або негативного результату прийнятих рішень. Поняття ризик розглядається як освіта втрат і збитків, вірогідність яких пов'язана з наявністю невизначеності (недостатності інформації, недостовірності). Величину ризику можна розрахувати, оцінивши величину передбачуваних втрат у разі дії несприятливих чинників [2].
Спочатку ризики в гірничодобувних галузях систематизувалися на основі звичайної класифікації економічних і виробничих ризиків. Найчастіше гірничо-геологічні проекти розглядалися лише з боку виникнення фінансових ризиків повернення інвестицій. Було виділено наступні стратегічні ризики: група зовнішніх вимірюваних ризиків (цінові і податкові ризики), група внутрішніх вимірюваних ризиків (геологічні, технологічні та гірничо-технологічні), зовнішні непараметричні ризики (правові ризики), група внутрішньо-зовнішніх непараметричних ризиків (екологічні інформаційні ризики). Частина ризикових факторів можна оцінювати кількісно. Із зовнішніх ризиків гірничодобувної промисловості можна розрахувати величину цінових і податкових ризиків, з внутрішніх - геологічних, технологічних і гірничотехнічних [3].
З групи зовнішніх вимірюваних ризиків найбільшу увагу слід приділити ціновим. Цінові ризики, пов'язані з невизначеністю коливань ринкової кон'юнктури - ризиком ліквідності окремих видів продукції, ризиком ризиками конкуренції, курсовими ризиками. Методи управління ціновим ризиком можуть поділяються на ринкові і традиційні. Традиційні методи - це створення товарних резервів і грошових фондів, укладення довгострокових угод з постачальниками і споживачами, контрактне ціноутворення. Також до них відносяться диверсифікація діяльності та одержання субсидій від уряду в разі несприятливого для компанії зміни цін. А ринкові методи управління ціновими ризиками - це використання форвардних, ф'ючерсних і опціонних контрактів, а також сировинних кредитів та облігацій [4].
Геологічні, технологічні та гірничотехнічні ризики з'являються в результаті невідповідності отриманих при вивченні надр геологорозвідувальних даних (на основі яких складаються геологічні та гірничі проекти) і фактично досягнутих техніко-економічних показників при здійсненні проектів. Власне вся ця система геологічного вивчення надр спрямована на скорочення цих відмінностей, використовуючи метод послідовних наближень. З кожним новим етапом наближення геологорозвідувальних даних помилки визначених параметрів зменшуються, зупинка геологорозвідувальних робіт відбувається виходячи з принципів максимальної ефективності і найменших витрат ресурсів (і часу) [5].
На відміну від зовнішніх (цінові і податкові) ризиків, які оцінюються через коефіцієнт варіації мінливості параметра, геологічні, технологічні та гірничотехнічні ризики оцінюються як міра помилки визначення параметрів. Таким чином, для їх кількісної оцінки найбільш прийнятною буде процедура розрахунку похибки використовуваних параметрів (помилки осереднення, похибки аналогії), результати їх відтворюваності при контрольних вимірах параметра.
Геологічні ризики виникають на різних стадіях вивчення надр. На стадії пошукових робіт розглядають ризики на малоперспективних площах, пропуску родовищ через недосконалу методики прогнозної оцінки території. Найбільш небезпечний ризик завищення концентрації корисних компонентів у видобувної гірничої маси. При цьому різко збільшуються питомі витрати на одиницю реалізованого сировини. Оцінювання геологічних ризиків визначається шляхом розрахунку похибки підрахункових параметрів (змістів, розмірів рудних тіл, обсягів і запасів) [3].
Технологічні ризики виникають внаслідок нестачі інформації про технологічні властивості мінеральної сировини. В результаті неповного відповідності проектних технологічних схем збагачення мінеральної сировини можливо недосягнення проектних показників збагачення (низький вихід в концентрат, високі технологічні втрати) або отримання товарного продукту більш низької якості. Визначення рівня технологічних ризиків можливе на основі відтворюваності лабораторних робіт. Так як умови технологічних випробувань відбуваються в жорстких рамках, похибка технологічних параметрів лише іноді перевищує 5% [3].
У результаті обмеженості інформації, що отримується на стадіях геологічних досліджень, гірничотехнічний ризик пов'язаний з імовірністю появи невиявлених раніше негативних гірничотехнічних і інженерно-геологічних умов експлуатації - необхідність додаткового кріплення підземних гірничих виробок, надлишкова міцність розкривних порід, надлишковий водопритік, високі експлуатаційні втрати мінеральної сировини в надрах , надмірне розубожування. Зважаючи на високу небезпеку гірничого виробництва, жорстких вимог по збору та перевірці вхідної гірничотехнічної інформації, високих вимог до безпеки гірничих робіт, сам гірничотехнічний ризик зазвичай не виходить за межі допуску стабільності інженерних систем - 1% [5].
Таким чином, в роботі наведені характерні ризики вуглевидобувного комплексу. Це дозволило охарактеризувати основні напрямки щодо попередження та зниженню ризиків з урахуванням інтересів інвесторів та споживачів. Але для того, щоб позитивно впливати на ефективність діяльності, необхідно удосконалити методи кількісної оцінки ризиків у вугільній промисловості.
1.Паливно-енергетичний комплекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://upr-search.com.ua/46-tek-ukraini.html.
2.Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения/ В.М. Гранатуров. – М.: Дело и сервис, 2010. – 57 с.
3.Дергачев А.Л. Финансово-єкономическая оценка минеральніх месторождений/ А.Л.Дергачев, Л.Д. Казаченко. – М.: МГУ, 2000. – 134с.
4.Ястремський О.І. Основи теорії економічного ризику: Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів/ О.І. Ястремський. – К.: АртЕк, 2007. – 143 с.
5.Каждан А. Б. Математические методы в геологи/ А.Б. Каждан, Гусько О.И. – М.:Недра, 2000. – 145 с.