Авторы: Котлова Ю.В., Фищенко О.Н.
Источник: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених «Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю». - Донецьк, ДонНТУ - 2012.
В статье представлены особенности механизма управления инновационными процессами на предприятии.
Життєздатність економіки будь-якої країни визначається мас¬штабами та якістю накопичення новацій, а саме: нових ідей, технологій, продуктів, управлінських систем, які є результатом розвитку науки та інноваційної діяльності. Спрямованість, структура та ефективність інноваційних процесів визначають рівень конкурентоспроможності економіки і значно впливають на її подальший розвиток.
У світовій економічній думці проблема нововведень розглядається з точки зору ефективного, орієнтованого на прибуток управління інноваціями на підприємствах. За останні роки практично в усіх промислово розвинутих країнах світу зріс інтерес до управління інноваційними процесами.
Процес формування механізму управління інноваціями ринкового типу в Україні відбувається повільно. Це пояснюється і не розробленістю методик, і недосконалістю правової, фінансової й податкової баз інноваційної діяльності, що зумовлює необхідність вивчення і узагальнення досвіду становлення інноваційного шляху розвитку України та розробки нових підходів до активізації інноваційних процесів на підприємствах.
Наукові дослідження й практика функціонування підприємств показують, що ефективність управління інноваційними процесами визначається ступенем теоретичної й методичної обґрунтованості інноваційної політики об'єкта управління, фундаментом якої є його інноваційна стратегія. [5]
Проблемам інноваційної діяльності в сучасній теорії приділяється достатньо багато уваги, у тому числі питанням формування ефективного механізму управління нею. Наукові аспекти інноваційних процесів розглянуті в наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них праці дослідників: Афоніна І.В., Вертакової Ю.В., Дандон Е., Іл’єнкової С.Д., Кравченка С.І., Краснокутської Н.В., Попової В.Л., Скрипко Т.О., Фатхутдинова Р.А., Шумпетера Й. та ін.
Аналізуючи термін «управління» з урахуванням генезису його змісту, можна відзначити, що підходів до його визначення достатньо багато. Так, з погляду більшості вчених суть управління полягає в сукупності дій; у деяких випадках під «управлінням» розуміють циклічний процес; а в інших – функцію організованих систем. Причина таких відмінностей полягає в різноманітності сфер використання даного поняття. У загальному випадку, у прив'язці до сфери економіки, управління передбачає наявність єдиної системи дій з планування, організації, мотивації, контролю і регулювання процесів господарювання шляхом взаємозв'язку цих функцій і їх безперервного впливу на керований об'єкт. [3]
Отже будемо розуміти управління як процес, спрямований на забезпечення контролю і підтримки об’єкта управління відповідно певної програми спланованих дій. Існує велика кількість методологічних підходів до управління. По мірі того як науково-технічні нововведення ставали більш значимими, з тим і представники управлінської думки почали глибше усвідомлювати існування зовнішніх по відношенню до організації факторів. Для цієї мети були розроблені нові підходи дослідження науки та практики управління: системний, функціональний, ситуаційний, процесний, ресурсний.
Управління інноваційними процесами будемо розглядати з точки зору функціонального підходу. Сутність функціонального підходу до менеджменту полягає у тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які треба виконати для задоволення потреби. Після встановлення функцій створюються кілька альтернативних об'єктів для виконання цих функцій і вибирається той з них, який вимагає мінімум сукупних витрат за життєвий цикл об'єкта на одиницю його корисного ефекту. Ланцюжок розвитку об'єкту: потреби -> функції -> показники майбутнього об'єкта - > зміна структури системи. [2, с. 195]
З позицій функціонального підходу до управління інноваціями, процеси управління полягають у реалізації функцій, тобто обов'язків, прав і відповідальності.
Для визначення складу необхідних організаційних заходів кінцеві цілі попередньо структуруються, тобто розбиваються на складові елементи. При структуризації необхідно розрізняти дві складові: функціональну і проблемну. [1, с. 9-12]
Загальна схема управління інноваційним процесом представлена на рис. 1
Аналіз змісту механізму управління інноваційною діяльністю логічно здійснювати через уточнення функцій управління. З позицій функціонального підходу до управління інноваціями процеси управління полягають у реалізації функцій, тобто обов'язків, прав і відповідальності.
1. Управление инновационными процессами : учебное пособие / В.В. Жариков, И.А.Жариков, В.Г. Однолько, А.И. Евсейчев. – Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. унта, 2009. –180 с Управление инновационными процессами (PDF)
2. Фатхутдинов Р. А. Инновационный менеджмент. Учебник, 4-е изд. СПб.: Питер, 2003. — 400 с.
3. Кравченко С.І., Теоретичні основи формування механізму управління інноваційною діяльністю. / С.І.Кравченко, Т.Г.Парвіна // Економіка промисловості / 2008. - №4(43) - с.156 -161
4. Дегтярева С.В., Инновационный процесс в институциональной структуре национальной экономической модели. / С.В. Дегтярева // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. 2009. - Выпуск 37-3.– с.114 – 118
5. Апатова Н.В., Инновационное развитие как основа конкурентоспособности. / Н.В. Апатова // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. 2009. - Выпуск 36-2.– с.135 – 137