Автор: Г.М. Кухта,С.І. Кравченко
Источник: Збірка матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів і молодих вчених Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю
, Дні теорії і практики інвестування, електроний носій
Г.М. Кухта, С.І. Кравченко У тезах представленні та розглянуті особливості українських венчурних фондів.
В умовах обмежених можливостей використання традиційних форм фінансування (власні кошти, банківські кредити, державне фінансування та інше) підприємство може обрати відоме та розповсюджене закордоном венчурне фінансування. У вітчизняній практиці, за останні декілька років, венчурна форма набуває розвитку, що надає можливість використовувати її для фінансування інноваційних проектів. А отже питання українських венчурних фондів актуальна та заслуговує на увагу.
Дослідженням венчурного фінансування займаються багато вітчизняних і зарубіжних авторів [2,3,4]. У їх роботах аналізуються різні аспекти фінансування інноваційних проектів за участю венчурного фінансування: ряд авторів вказують на специфіку такого виду фінансового забезпечення інноваційної діяльності, інші — на питання розвитку венчурного бізнесу. Проте ряд аспектів, які стосуються особливостей венчурних фондів в Україні, досліджені не повною мірою, що обумовлює необхідність у їх дослідженні.
Проведенні дослідження вказують, якщо в США та Європі венчурний капітал, як альтернативне джерело фінансування приватного інноваційного бізнесу, з'явився в 1950 - 1970-х роках, то в Україні венчурна індустрія почала розвиватися порівняно нещодавно. Причому перші кроки по використанню венчурного фінансування в Україні були зроблені не в галузі фінансування інноваційних проектів, а з метою виходу з кризи і підвищення ефективності роботи приватизованих підприємств.
В останні декілька років примітною є динаміка розвитку українських венчурних фондів. На відміну від інших сегментів ринку колективного інвестування, фонди венчурного типу зовсім не постраждали від кризи. Якщо наприкінці 2007 року їхні сумарні активи складали 36 млрд. грн., то через два роки вони досягли 76 млрд. грн. і продовжили упевнено зростати у першій половині 2010-го. Кількість фондів в останні роки також стабільно зростало. Якщо на початку 2007 року фондів було 650, то в 2010 - 787. Вартість активів, зосереджених у 787 українських венчурах (Асоціація «Приватні Інвестори України»; AVentures Capital; Venture Capital Funding; ТОВ «Венчурні інвестиційні проекти»; «Трайдент-капітал» та інші), на початок липня 2010 року досягла 88,8 млрд. грн [5], так для порівняння, згідно статистичних даних [1], сумарні активи у закордонних венчурних фондах досягли позначки до 20-29 млрд. дол. (США,Канада) та 19-20 млрд. дол. (Європа,Індія) і продовжують зростати.
На даний час можливо виділити певні особливості українських венчурних фондів, які носять негативний характер. По перше, створені в Україні венчурні фонди є закритими і не диверсифікованими, їх цінні папери можуть розміщуватися тільки шляхом приватного розміщення і тільки серед юридичних осіб, що обумовлює складність входу до складу венчурних фондів. По друге, в інвестиційних деклараціях багатьох венчурних фондів зазначені не тільки інноваційні сфери інвестування, а такі, як будівництво, торгівля, готельний і туристичний бізнес, переробка сільгосппродукції, страхування, інформатизація. По трете, найчастіше українські венчурні фонди формуються на інвестиційні кошти закордонних компаній або осіб, а отже їх дохід витікає закордон, а не залишається в Україні. На даний момент основним інвестором українських венчурних фондів є Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР). Та останнє, більшість українських венчурних фондів віддають перевагу фінансуванню проектів середнього рівня ризику, тоді коли інноваційні проекти – проекти з високим рівнем ризику.
Зазначені особливості українських венчурних фондів є проявленням вітчизняних умов господарювання: слабка законодавча база, нерозвиненість фондового ринку, економічна та політична нестабільність, відсутність гарантій для потенційного інвестора та багато іншого, що стримує широке застосування венчурного капіталу. Але, не зважаючи на такі проблеми венчурні фонди потроху впроваджуються, діють та є одним з ефективних інструментів, який враховує специфіку інноваційної діяльності та активізує її.
1.US venture funds. [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://techcrunch.com/2011/04/11/venture-funds/
2. Опанасюк В.В. Становлення та особливості розвитку венчурного капіталу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.01.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К. : Вид-во "Либідь", 2005. – 21 с.
3. Романішин, О.В. Перспективи венчурних фондів в Україні як джерела фінансування інноваційної діяльності підприємств / О.В. Романішин // Наука молода. — 2004. — № 2. — Тернопіль, 2004. — С.158 — 163.
4. Павленко І.А. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч. Посіб. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. –204 с.
5. Українська асоціація інвестиційного бізнесу. [Електронний ресурс]: - Режим доступу:http://www.uaib.com.ua/