Рєзнік А. С., к.е.н., доц. Бондарєва І. О. - Обгрунтування стратегій інвестування оборотних коштів

Аннотация

Розглянуто основні стратегії інвестування оборотних активів. Виявлено, що вибір відповідної стратегії інвестування оборотних активів зрештою визначає співвідношення між рівнем ефективності використання капіталу і рівнем ризику фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. З урахуванням цих чинників і будується ефективна політика управління фінансуванням оборотних активів.

В умовах реформування економічної системи України особливої гостроти набула проблема ефективного управління оборотними коштами, яка пов’язана не тільки з формуванням необхідного обсягу оборотних активів, а й визначення структури джерел їх фінансування, що є одним із завдань фінансової політики підприємства. Раціональне формування та використання оборотних активів впливає на їх оборотність, і, як наслідок, на фінансові результати та фінансовий стан підприємства.

Оборотні кошти підприємств промисловості складають 49,4% усіх їх активів [1, с.64-65], разом з цим більшість підприємств не мають необхідного обсягу власних джерел фінансування оборотного капіталу і гостро потребують запозичення ресурсів, тому управління інвестиціями в оборотний капітал відіграє важливу роль в інвестиційній діяльності підприємства.

Наукова постановка і розробка окремих аспектів досліджуваної теми знайшли відображення у працях вітчизняних і зарубіжних учених: І. Бланка, Є. Брігхема, В. Ковальова, А. Поддєрьогіна, Р. Сороки, Є. Стоянової та ін.

Метою даної статті є аналіз основних методичних підходів до обґрунтування стратегій інвестування оборотних коштів підприємства та визначення області їх застосування.

У процесі визначення необхідного обсягу оборотних активів підприємства можуть бути реалізовані різні стратегії інвестування, серед яких основними є так звані «сильна» та «слабка» стратегії. При «сильній» стратегії інвестування підприємство підтримує необхідний обсяг реалізації за рахунок мінімального обсягу оборотних активів [2, с.235]. У цьому випадку виникають деякі заперечливі обставини. Ідеальним варіантом підтримання достатнього обсягу товарно-матеріальних запасів є постійне їх поповнення у розмірі щоденної виробничої потреби. Що частіше робляться замовлення, то більші витрати на їх підготовку і виконання. В такому випадку виникають додаткові витрати, пов’язані із виплатою заробітної плати працівників відділу постачання, витрати на комп’ютерну обробку інформації про замовлення та ін. Також низький рівень оборотних активів посилює ризик втрати ліквідності і неплатоспроможності підприємства, оскільки його виробничо-збутова діяльність не має достатнього фінансового забезпечення. Така політика інвестування оборотних активів може використовуватись і приносити значну вигоду лише в умовах стабільного ринку та за наявності на підприємстві висококваліфікованих менеджерів з управління оборотним капіталом.

«Слабка» стратегія інвестування характеризується високим рівнем оборотного капіталу, яким підприємство підтримує визначений обсяг реалізації. Основними результатами реалізації такої стратегії є наявність у підприємства достатнього для стабільної виробничої діяльності обсягу оборотного капіталу й зниження рентабельності виробничого процесу внаслідок неефективного використання ресурсів. Як правило, до такої політики інвестування оборотних активів фінансові менеджери вдаються у разі нестабільної роботи постачальників, зростання цін на сировину та матеріали, а також при можливих непередбачуваних змінах на ринках збуту продукції та в розрахунках з іншими суб'єктами ринку [2, с.236].

При «слабкій» стратегії завеликий рівень оборотного капіталу призводить до його консервації у надлишкових запасах товарно-матеріальних цінностей, а отже до зменшення прибутку. При цьому виникають витрати на організацію збереження, а також витрати, пов’язані із втратою матеріалів через їх псування тощо. Отже, запаси слід збільшувати тоді, коли користь від цього перевищує вартість утримання додаткових запасів

Проведений аналіз дозволяє зробити висновок про те, що у сучасних умовах нестабільності ринку (зростання цін на сировину, мінливість ринку збуту продукції) більш доцільним є застосування «слабкої» стратегії. Для вирішення проблеми перебільшення обсягу запасів ресурсів і пов’язаних із цим витрат рекомендовано наступні заходи: .

оптимізація запасів ресурсів і незавершеного виробництва;

поліпшення організації матеріально-технічного забезпечення;

більш детальне оцінювання динаміки цін кожного постачальника протягом періоду, що планується;

прискорення оборотності коштів, що зумовить зменшення потреби в них, вивільнення цих коштів з обороту;

створення оптимально функціонуючої гнучкої системи управління оборотними коштами, що швидко адаптується до змін, що відбуваються.

Раціональне формування та ефективне використання оборотного капіталу з використанням вищезазначених заходів мають значний вплив на процес виробництва, на фінансовий стан підприємства, сприяють досягненню мети з мінімально необхідним обсягом оборотного капіталу та з мінімальним рівнем ризику й сприяють виявлення резервів підвищення ефективності системи фінансування. Отримані результати служать підґрунтям для здійснення ефективного застосування «слабкої» стратегії інвестування.

Таким чином, вибір відповідної стратегії інвестування оборотних активів зрештою визначає співвідношення між рівнем ефективності використання капіталу і рівнем ризику фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. З урахуванням цих чинників і будується ефективна політика управління фінансуванням оборотних активів.

Список использованной литературы

1. Статистичний щорічник України за 2009 рік. Державний комітет статистики України. – К.: Державне підприємство «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – 566 с.

2. Шелудько В. М. Фінансовий менеджмент. - К. : Знання, 2006. – 439 с.

3. Брігхем Є. Основи фінансового менеджменту: Підруч.: Переклад з англ. – К.: Молодь, 1997. – 1000 с.