Автор:
Рєзнік А. С.
Источник:
Збірка матеріалів днів теорії і практики інвестування – 2010
рік/Всеукраїнська науково-практична конференція студентів і молодих
вчених "Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною
діяльністю" – Донецьк, ДонНТУ – 2010, с.367-370
Проаналізовано існуючі моделі оцінки інвестиційних ризиків, виявлено їх позитивні і негативні риси, врахування яких дозволить підвищити обґрунтованість господарських рішень в сфері управління інвестиційними процесами.
На сучасному етапі розвитку економіки однією з найбільш актуальних проблем в Україні стає активізації інвестиційних процесів. Українська економіка функціонує в умовах нестійкої політики, при деформованій структурі фінансового ринку. Як наслідок, спостерігається тенденція недовіри іноземних інвесторів до інвестиційної інфраструктури. З позицій підвищення ефективності інвестиційних процесів особливу важливість набувають дослідження інвестиційного клімату, кількісним виразом якого виступають інвестиційні ризики.
Окремим аспектам проблеми аналізу ризиків інвестиційних проектів присвячені наукові праці багатьох вчених. Серед зарубіжних авторів можна виділити Брейли Р., Бейлі Дж., Хьюс С, У. Шарпа та ін.. У вітчизняній економічній науці дана проблематика розглядалася в дослідженнях Глущенко В.В., Катасонова В.Ю., Лімітовского М.А., Островської Е., Шапіро В.Д. та ін..
Метою статті є аналіз існуючих моделей оцінки інвестиційних ризиків, виявлення їх позитивних і негативних рис, врахування яких дозволить підвищити обґрунтованість господарських рішень в сфері управління інвестиційними процесами.
На сучасному етапі розвитку ризикології не існує єдиної дефиниції ризику, в рамках даної роботи ми пропонуємо розглядати ризик як деяку можливість втрат, викликану настанням випадкових несприятливих подій. У питанні про оцінку ризику інвестиційного проекту також немає методологічної однозначності. Хоча більшість авторів, що займаються питаннями інвестування, зазвичай виділяють два основні методи:
Головне завдання якісного підходу полягає у виявленні та ідентифікації можливих видів ризиків розглянутого інвестиційного проекту, а також у визначенні та описі джерел і факторів, що впливають на даний вид ризику. Окрім того, у якісній оцінці можна виділити наступні методи:
Експертний метод. Базується на узагальненні міркувань фахівців-експертів про ймовірність ризику. Інтуїтивні характеристики, засновані на знаннях і досвіді експерта, дають в ряді випадків досить точні оцінки. Перевагою методу є швидкість одержання інформації, необхідної для генерації управлінських рішень, а також низька потреба у витратах праці.
Метод аналізу доцільності витрат. Орієнтований на ідентифікацію потенційних зон ризику проекту. Дає можливість виявити «вузькі місця» у діяльності підприємства.
Метод аналогій. Здійснюється на основі аналізу бази даних про реалізацію аналогічних проектів і аналогічних умов їх реалізації. Дозволяє врахувати можливі помилки, наслідки впливу несприятливих факторів і екстремальні ситуації як джерела потенційного ризику.
Основною негативною рисою якісних методів оцінки ризику проектів є високий ступінь суб’єктивізму і, як наслідок, недостатня точність результатів, що призводить до можливості прийняття хибних рішень.
Кількісний аналіз ризиків необхідний для того, щоб оцінити, яким чином найбільш значущі ризикові фактори можуть вплинути на показники ефективності інвестиційного проекту: чистої приведеної вартості (NPV), внутрішньої норми прибутковості (IRR) та терміну окупності (PР). До методів кількісного аналізу відносяться:
1) Аналіз чутливості проекту. Полягає в зміні значень критичних параметрів, підстановці їх у фінансову модель проекту і розрахунку нових показників ефективності проекті. Головним недоліком є те, що аналізується вплив тільки одного з факторів, а інші вважаються незмінними.
2) Аналіз сценаріїв розвитку проекту. Одночасній зміні піддається вся група змінних проекту. Розраховуються песимістичний варіант (сценарій) можливих коливань змінних, оптимістичний і найбільш вірогідний варіант. Цей метод дозволяє виявити у проекті додаткові фактори ризику, які необхідно враховувати.
3) Імітаційне моделювання ризиків за методом Монте-Карло. Використовується, при неможливості встановлення точних оцінок аналітиками. Застосування даного методу дозволяє вже на першому етапі оцінки проекту приймати рішення щодо його подальшого опрацювання, а також робити висновки про можливі способи мінімізації ризиків. Недоліком цього методу є значний рівень використання ймовірних характеристик, а також складності з визначенням законів розподілу параметрів, що досліджуються.
Таким чином, використання кожного з методів має свої переваги та недоліки, що свідчить про необхідність їх комбінації підчас прийняття управлінських рішень. Так очевидним, є недостатність використання лише експертного методу, проте врахування знань і досвіду кваліфікованих спеціалістів при формуванні комплексу заходів з менеджменту інвестиційного проекту є безперечно необхідним. Вирішенню більшості проблем, пов’язаних з оцінкою ризику, сприяє використання апарату теорії нечітких множин, що дозволяє сформувати повний спектр сценаріїв реалізації проекту (на відміну від сценарного підходу), а також врахувати думки експертів, щодо розвитку подій проекту, і попередній досвід інвестиційної діяльності.
1. Волков, И. Анализ проектных рисков / И. Волков, М. Грачева [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.cfin.ru/finanalysis/project_risk2.shtml
2. Дмитриев, М. Н. Количественный анализ риска инвестиционных проектов / М. Н. Дмитриев, С. А. Кошечкин [Электронный ресурс]. – Режим доступа:http://www.cfin.ru/finanalysis/quant_risk.shtml
3.Игонина, Л. Л. Инвестиции : учеб. пособие / Л. Л. Игонина; под ред. д-ра экон. наук, проф. В. А. Слепова. – М. : Экономистъ, 2004. – 478 с.