Оцінка синергетичного ефекту стратегічного партнерства підприємств в реалізації екологічних проектів

Прискорення формування економіки відкритого типу в Україні потребує від суб'єктів господарювання розробки й активного впровадження ефективних інструментів регулювання негативного впливу господарських процесів на стан довкілля. Пріоритетними шляхами вирішення зазначених проблем є розвиток транскордонних, міжрегіональних та міжгалузевих економічних зв’язків на основі виробничо-фінансової кооперації та співробітництва підприємств і організацій, цілями яких є досягнення динамічності та стійкості економічного розвитку, істотне підвищення рівня суспільного добробуту, інтеграція у світову спільноту на правах партнерства з підвищенням рівня національної безпеки, реалізація господарської діяльності на принципах екологічної відповідальності бізнесу. Слід зазначити, що питання розвитку кооперації суб’єктів господарювання задля зменшення або попередження еколого-економічних суперечностей успішно вирішуються як вітчизняними, так і зарубіжними вченими-економістами. Однак, як правило, вирішення питань екологічного характеру в рамках стратегічного партнерства в зазначених працях вирішуються крізь призму фізичних параметрів забруднення та завданих довкіллю екологічних збитків. Тому необхідним є уточнення сутності ефектів стратегічного партнерства, що виступає мотивоутворюючим фактором прийняття рішень до реалізації екологічних проектів.

Ефект стратегічного партнерства є специфічним. Ця специфіка полягає, передусім, у тому, що він не зводиться до ефекту звичайного об’єднання суб’єктів господарювання. З точки зору кібернетики природу ефекту, що виникає у процесі стратегічного партнерства, можна пояснити поняттям синергії: ефект, який не може отримати суб’єкт господарювання при автономній самостійній роботі, можна досягти при спільному функціонуванні разом з іншими суб’єктами господарювання, виробничо-фінансова діяльність яких характеризується екологічною спрямованістю розвитку.

Таким чином, сутність стратегічного партнерства в реалізації екологічних проектів полягає в тому, що в результаті сумісної дії утворюється додатковий синергетичний ефект, абсолютна величина якого перебільшує суму ефектів, яку можуть отримати підприємства при автономній самостійній роботі При збільшенні рівня синергії стратегічне партнерство стає більш міцним та глибоким. Взаємна вигода сторін суб'єктів господарювання-партнерів визначається можливостями оптимізації функцій управління та розподілу відповідальності за функціональні напрями діяльності у реалізації екологічних завдань без збитків економічного характеру. Однак, якщо економічні ефекти є однозначними щодо їх кількісного вимірювання, то оцінка рівня екологічних ефектів не завжди є очевидними для економічного аналізу, адже його достатньо важко представити кількісними грошовими показниками. Можлива ситуація, у якій суб’єкти господарювання не отримують економічних ефектів від співробітництва, однак зусилля щодо підтримання екологічної рівноваги та відповідні витрати зменшуються, що і є стимулом до продовження співробітництва. Тому синергетичний ефект, що досягається, може отримати грошове вираження. Як оцінка також можуть використовуватися показники попередженого економічного збитку від забруднення довкілля, економія на екологічних витратах, пов’язаних із випуском та споживанням продукції, абсолютне зменшення рівня платежів за використання природних ресурсів та забруднення довкілля. Якщо грошова оцінка неможлива, синергетичний ефект оцінюється за допомогою емпіричних методів, що передбачає експертну оцінку.

Таким чином, оцінка економічної ефективності стратегічного партнерства надає суб’єктам господарювання можливість вибору найбільш раціональної форми спільної діяльності, що у свою чергу дозволить мінімізувати економічні витрати та екологічні ризики.