Біографія
Я, Кирилова Людмила Олександрівна, народилась 18 липня 1990 року в місті Макіївка. Мій батько – Кирилов Олександр Віталійович, народився 15 лютого 1964 року. Моя мати – Бершатськая Элеонора Германівна, народилась 27 серпня 1965 року. Закінчила Тамбовський Технікум Кооперативної Торгівлі за спеціальністю товарознавство пром і продтоварів. На даний момент працює старшим адміністратором. Моя сестра – Кирилова Олександра Олександрівна, народилась 18 липня 1990 року – вчиться на спеціальності охорона праці у гірничій промисловості в ДонНТУ (колишній ДПІ).
Дитинство
У дитячий садок мене віддали в 3 роки. Там я любила виступати, співати пісні і грати різні театральні ролі. Літні канікули я проводила в піонерському таборі, після чого їздила на море. Відпочинок супроводжувався завжди позитивним настроєм і відмінними враженнями. До теперішнього часу я згадую друзів і деякі події мого дитинства, які скрашували мої будні.
Шкільні роки
З семи років почала відвідувати загальноосвітню школу № 53 міста Макіївки. Першим моїм класним керівником була Шай Марина Володимирівна, яка допомогла стати мені дисциплінованою, усидливою і відповідальною. С десяти років я начала займатися спортом. Мій вибір – баскетбол, так як цей вид спорту допомагає добре розвинути свої фізичні здібності і знайти нових друзів. Завдяки моєму тренеру, Литвиненко Євгену Васильовичу, наша команда з баскетболу за п’ять років завоювала цілий ряд різних нагород і досягнень. З 5 по 9 клас моєю вчителькою стала Білоусова Світлана Миколаївна, а з 9 класу по 11 їй була Гребенюк Людмила Василівна – прекрасні люди і відмінні керівники. У вільний від навчання час часто з класом їздили на екскурсії в різні міста (до Києва, Слов’яногірськ тощо), відвідували музеї та театри. І ось після відвідування однієї театральної вистави я записалася в театральний гурток. Окрім спорту я ще пробувала себе в мистецтві, стало виходити непогано, і тому протягом п'яти років я займалася театральним мистецтвом. Після закінчення школи я продовжувала відвідувати заняття цього виду діяльності. Ці два види занять прищепили звичку не вживати наркотики, алкоголь і тютюнові вироби. Але шкільні роки пролетіли швидко. Останній дзвоник, випускний вечір. З деякими з них я підтримую зв’язок до цих пір. Багато зареєстровані в соціальних мережах ( наприклад, mail.ru, VK.RU та ін.). Настав час обирати ВНЗ. Це був відповідальний крок. Але я зробила свій вибір. Ним став Донецький Національний Технічний Університет. Цей ВНЗ вважається одним з найпрестижніших навчальних закладів Донбасу.
Університет
Отже, в 2008 році, на перших рейтингових випробуваннях, я поступила в ДонНТУ на факультет Геотехнологій та управління виробництвом (ФГТУ) на спеціальність “Охорона праці в гірничій промисловості”. Так і почався новий, дорослий і самостійний етап в моєму житті.
Про свій вибір не пошкодувала жодного разу, так як відразу зрозуміла, що маю справу з високоорганізованою системою освіти і кваліфікованим викладацьким складом. Багаторічний досвід роботи, тісно пов’язаний з підприємствами і виробництвом, дозволив ВНЗу накопичити добру технічну базу. Свою спеціальність вважаю необхідною, в даний час говорити про насиченість ринку праці кваліфікованими фахівцями моєї спеціальності не доводиться.
У 2011 році я отримала диплом бакалавра.
За 4 роки мого навчання я змінилася кардинально. Змінилось коло мого спілкування, я дізналась багато нового і цікавого, як в області гірської промисловості, так і в світі загалом. На цьому зупинятися не маю наміру, продовжуючи навчання, готую дипломну роботу магістра на тему: “Методика визначення кількості шкідливих речовин, що викидаються палаючим породним відвалом”. У цьому мені допомагає мій керівник проректор ДонНТУ з науково-педагогічної роботи, директор інституту гірничої справи і геології, зав. каф. Охорони праці та аерології
, проф., д. т. н. Булгаков Юрій Федорович.
Крім стресів на іспитах і досить не легкого навчання, студентське життя досить насичене цікавими подіями. Це, перш за все, спілкування з людьми, які стали для мене справжніми друзями. Пережиті незвичайні, неординарні та смішні ситуації я буду згадувати все подальше життя, розповідати своїм друзям і дітям.
У віці 19 років моїм захопленням було джиу-джитсу, зі світовими тренерами Настенко Іваном Володимировичем, Леонідом Рубцовим і Кирилом Жуковим, а у віці 20 років – рукопашний бій. Це жорсткі, контактні види спорту, які розвивають витривалість, силу і реакцію. Відмінна фізична підготовка, гарна школа тренерів допомогли мені впевнено йти по життю. Дуже складно поєднувати спорт і навчання, довелося вибирати.
Перспективи на майбутнє
В найближчому майбутньому хотіла б захистити на відмінно дипломну роботу, побачити себе кваліфікованим, високооплачуваним і перспективним спеціалістом на вугільному підприємстві. Буду прагнути до того, щоб робота давалася мені легко і доставляла радість.
Плани на найближчі п’ять років
Закінчити навчання, підвищувати свій рівень знань за фахом, досягти значимих висот і створити умови для стабільного щасливого майбутнього і міцної родини.
Плани на найближчі десять років
Стати прикладом для наслідування своїм дітям, підлеглим, друзям; гордістю батьків, родичів. Буду намагатися підтримувати добру репутацію в подальшому.