ДонНТУ   Портал магістрів

РЕФЕРАТ

Малюнок 1 – Один з відвалів м. Донецьк

Зміст

Вступ

Екологічна ситуація в регіоні багато в чому визначає стан соціально-економічного життя населення. Спостерігається тенденція її погіршення. Однією з основних причин цього є розвиток добувної та переробної промисловості України і пов'язаний з цим процес урбанізації багатьох регіонів нашої країни, насамперед Донбасу.

Донбас – великий промисловий регіон, який забезпечує 12% ВВП України за рахунок галузей, пов'язаних з максимальним порушенням і забрудненням навколишнього природного середовища.

1. Актуальність теми

На території Донецької області розташовано близько 600 породних відвалів (териконів) гірничодобувних підприємств, які займають площу майже 4000 га. За критеріями сталого розвитку Європейського союзу площа природно-заповідного фонду для ефективного функціонування екологічної мережі повинна становити не менше 10% для кожної географічної зони [1]. Станом на 01.01.2009 р. в Донецькій області зафіксовано 84 882 га природно-заповідних територій, що становить лише 3,2% від загальної площі області [2]. Ці данні підтверджують актуальність існуючої проблеми, проте формування екологічної мережі у Донецькій області припинено через відсутність виконавців. Досягти регламентованих показників без залучення посттехногенних територій в індустріальних областях–неможливо [3]. Неможливо також створити дієву систему екологічної мережі в індустріальних регіонах без залучення геохимічно та морфологічно трансформованих ландшафтів внаслідок гірської діяльності. Таким чином, постає питання про встановлення можливості використання території породного відвалу для розширення екомережі Донецького регіону [4].

2. Мета і задачі дослідження та заплановані результати

Мета дослідження – розробка та обґрунтування напрямків раціонального використання земель, що піддаються техногенному впливу, для використання їх за призначенням.

Завдання дослідження:

  1. Визначити ступінь впливу породного відвалу на навколишнє природне середовище в залежності від застосування різних методик встановлення СЗЗ.
  2. Встановити розміри СЗЗ, на основі результатів, отриманих в процесі дослідження.
  3. Обґрунтувати критерії, що дозволяють включити територію, що зайнята породним відвалом в екологічну мережу Донецького регіону.

Об'єкт дослідження – процеси взаємодії людини і навколишнього природного середовища, які виникають внаслідок створення породних відвалів і впливають на стан навколишнього природного середовища.

Предмет дослідження – земельні ділянки, що піддаються техногенному впливу, які зайняті породними відвалами (териконами) гірничодобувних підприємств.

Можливі результати, які очікуються в результаті виконання роботи:

  1. Визначення ступеню впливу породного відвалу на навколишнє природне середовище.
  2. Встановлення розмірів СЗЗ для породного відвалу.
  3. Обґрунтування критеріїв, що дозволяють включати територію, що зайнята породним відвалом в екомережу Донецького регіону.

3. Огляд досліджень та публікацій

Фахівцями Інституту проблем природокористування та екології НАН України розроблені та впроваджені науково-практичні основи використання порушених гірничими роботами земель для формування відновлювальних елементів екомережі [3-8]. Дані розробки знайшли своє відображення в обласних програмах з формування екологічної мережі в Дніпропетровській області на порушених гірничими роботами землях Криворізького залізорудного та Нікопольського марганцеворудного басейнів на 2006-2009 р.р. та 2010-2015 р.р.

У Донецькій області також проводились дослідження щодо можливості формування екологічної мережі області [9]. Проте слід зазначити, що за винятком окремих спроб, хід досліджень і процес виконання робіт в даній області мають досить низьку швидкість, що зумовлено малою кількістю фахівців і науково-дослідних організацій, що займаються вивченням питань екомережі та біорізноманіття. Вивченням ботанічного аспекту біорізноманіття на південному сході Україні успішно та на високому науковому рівні займається Донецький ботанічний сад НАН України, про що свідчать публікації вчених і фахівців даної організації [10-19].

Основна частина

Породні відвали негативно впливають на навколишнє середовище. Вони займають великі площі цінних земель, знижують продуктивність прилеглих земель, забруднюють атмосферу газами і пилом, порушують гідрогеологічний режим місцевості. Крім того, води, що стікають з відвалів, знищують рослинність на прилеглій території. Отже, породні відвали, розташовані поблизу населених пунктів, погіршують санітарно-гігієнічні умови життя людей.

Вплив породного відвалу на навколишнє природне середовище

Малюнок 2 – Вплив породного відвалу на навколишнє природне середовище

Численні дослідження показали, що порушення земної поверхні, безпосередньо пов'язані з виконанням гірничих робіт, не обмежуються тільки площами гірничих відводів і територіями, які виділяються для розміщення відходів виробництва, але мають вплив за їх межами. Фактично розміри зон порушених земель значно перевищують площі, що зайняті безпосередньо самими об'єктами гірничого підприємства.

Тому з метою захисту сельбищних територій та інших об'єктів, зон містобудування від впливу забруднюючих речовин, що надходять в атмосферу разом з викидами, потрібно виділення спеціальних територій підприємства або його підрозділу з особливим режимом використання – санітарно-захисних зон (СЗЗ) [20].

Згідно чинного законодавства України розміри СЗЗ для породних відвалів встановлюються в залежності від стану відвалу та його висоти [21]:

  1. 500м – для породних відвалів вугільних шахт, що експлуатуються; для недіючих породних відвалів заввишки понад 30 м, що піддаються горінню; для недіючих породних відвалів заввишки понад 50 м, що не схильні до горіння;
  2. 300 м – для недіючих породних відвалів вугільних шахт висотою менше 50 м, які не схильні до горіння.

В даний час в Україну породний відвал розглядається як точковий (а не просторовий) об'єкт забруднення і порушення НПС. В ході проведення дослідження було встановлено, що в деяких випадках механічна захисна зона породного відвалу перевищує розміри регламентованої СЗЗ. Тому, пропонується розглядати породний відвал з точки зору просторового об'єкта і встановлювати розміри СЗЗ щодо кордону площі, яку він займає. Таким чином, на підставі отриманих результатів проведених досліджень було встановлено, що в разі застосування підходу, що наведений вище, розміри СЗЗ відвалів різної категорії небезпеки збільшуються в 1,6-2,25 рази.

Також при встановленні розмірів СЗЗ повинні враховуватися панівні напрямки вітрів. Внаслідок чого форма СЗЗ зміниться, але буде не нижче мінімальної (нормативної).

Існують певні можливості і шляхи використання промислових відходів, які є складовою частиною породних відвалів – виробництво будматеріалів, використання в якості матеріалів для створення дорожнього покриття, вилучення корисних компонентів в результаті переробки породного сировини і т.д. [22-25] Однак на сьогоднішній день такі напрямки переробної галузі промисловості не затребувані. Основною причиною цього є фінансова сторона питання, адже для впровадження і здійснення таких видів діяльності потрібно перепрофілювання основного виробництва і придбання нового обладнання, а це вимагає істотних капітальних вкладень.

Для збереження земель необхідно:

  1. постійно вивчати і оцінювати стан земель, що порушені техногенним впливом (моніторинг);
  2. розробляти і обґрунтовувати напрямки збереження та використання земель (екомережа, віднесення до СЗЗ, рекреація);
  3. визначати еколого-економічні та соціальні результати збереження та використання земель.

Породні відвали слід розглядати не тільки як техногенні родовища корисних копалин, але і як додаткові елементи для розширення екологічної мережі регіону [3-5].

Екомережа – єдина територіальна система, яка створюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біологічного різноманіття, місць поселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин шляхом об'єднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що мають особливу цінність для охорони навколишнього середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань [9].

Основними нормативно-правовими актами, які регулюють процес формування Національної екомережі України, є:

  1. Закон України Про екологічну мережу України (N1864-IV від 24 червня 2004 р.);
  2. Закон України Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки (N1989 від 21 вересня 2000 р.);
  3. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 № 1603 Про утворення Координаційної ради з питань формування національної екологічної мережі;
  4. Наказ від 16.10.2009 № 545 Про затвердження Переліку рідкісних і що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні і заносяться до Зеленої книги України;
  5. Наказ від 13.11.2009 № 604 Про затвердження Методичних рекомендацій з розробки регіональних та місцевих схем екомережі.

З формуванням, управлінням, збереженням і моніторингом Національної екомережі України також тісно пов'язані Закони України: Про охорону навколишнього природного середовища, Про основи містобудування, Про охорону земель, Про землеустрій, Про місцеве самоврядування в Україні; Водний, Лісовий і Земельний кодекси України та інші нормативно-правові акти України.

Фахівцями Інституту проблем природокористування та екології НАН України розроблені та впроваджені науково-практичні основи використання порушених гірничими роботами земель для формування відновлювальних елементів екомережі. Такі ландшафти, на початковому етапі свого розвитку здатні виконувати буферні та сполучні функції, а в подальшому і роль ядрових елементів [3].

Висновки

  1. Вугільна промисловість є одним із джерел забруднення навколишнього природного середовища, основна частина якого виникає внаслідок формування та існування породних відвалів вугільних підприємств. Найбільша кількість таких об'єктів сконцентровано в Донецькому регіоні.
  2. Існує необхідність встановлювати розміри СЗЗ з урахуванням підходів, що визначають породний відвал як просторовий об'єкт.
  3. Антропогенні ландшафти, створені в результаті діяльності гірничодобувної промисловості, повинні стати основою для підтримки функціонування коридорів екомережі.
  4. Землі, виділені під породні відвали, повинні стати спеціальними територіями, які виведені з обороту, але відновлені і можуть бути використані в інших цілях (рекреація).

При написанні даного реферату магістерська робота ще не завершена. Остаточне завершення: грудень 2012 року. Повний текст роботи та матеріали по темі можуть бути отримані у автора або його керівника після вказаної дати.

Перелік посилань

  1. Indicators of Sustainable Development: Guidelines and Methodologies – Third edition. Methodology sheets. – UN, 2007. – 393 p.
  2. Екологічний паспорт Донецької області. – Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, 2009. – 125 с.
  3. Науково-методичні рекомендації щодо поліпшення екологічного стану земель, порушених гірничими роботами (створення техногенних ландшафтних заказників, екологічних коридорів, відновлення екосистем) / [Шапар А.Г., Скрипник О.О., Копач П.І. та ін.]; за ред. А.Г. Шапара. – Дніпропетровськ: Моноліт, 2007. – 270 с.
  4. Формування міжрегіональної системи екокоридорів Дніпропетровської та Донецької областей з використанням техногенних відновлювальних елементів/ Скрипник О.О., Сметана С.М., Кузик І.М.//Екологія і природокористування:збірник наукових праць Інституту проблем природокористування та екології НАН України.2011.–Випуск14.–С.102-113.
  5. Перспективы развития экологической сети техногенных территорий / Шапарь А.Г., Скрипник О.А., Романенко В.Н. [та ін.] // Екологія та природокористування: збірник наукових праць Інституту проблем природокористування та екології НАН України. – 2006. – Випуск 9. – С. 134-144.
  6. Примноження рекреаційно-туристичного потенціалу шляхом створення ландшафтних заказників на девастованих територіях Кривбасу / Шапар А.Г., Півень В.О., Скрипник О.О. [та ін.] // Екологія і природокористування: збірник наукових праць Інституту проблем природокористування та екології НАН України. – 2007. – Випуск 10.– С. 71-82.
  7. Створення елементів екомережі на техногенно порушених гірничими роботами територіях Кривбасу / Шапар А.Г., Скрипник О.О., Копач П.І. [та ін.] // Наука та інновації. – 2008. –Т.4. №6. – С. 78-86.
  8. Шапар А.Г. Екомережа як територіальна основа розвитку екологічного туризму / А.Г. Шапар, О.О. Скрипник, С.М. Сметана // Екологія і природокористування: збірник наукових праць Інституту проблем природокористування та екології НАН України. – 2008. – Випуск 11. – С. 18-23.
  9. Регіональна екологічна мережа Донецької області: концепція, програма та схема / Під загальною ред. Остапко B.M. – Донецьк: Видавництво – ТОВ ТЕХНОПАРК, 2008. – 96 с.
  10. Бурда Р.И. Антропогенная трансформация флоры / Р.И. Бурда. – K.: Наукова думка, 1991. – 169 с.
  11. Бурда Р.И. Бердянский / Бурда Р.И., Остапко B.M. // Заповедная природа Донбасса. – Донецк: Донбас, 1987. – С. 120-123.
  12. Бурда Р.И. Ботаническая оценка территорий природно-заповедного фонда / Бурда Р.И., Остапко B.M. // Каталог разработок Донецкого ботанического сада – Донецк: Б.и.,1994. – С.3-4.
  13. Бурда Р.И. Атлас охраняемых растений: виды природной флоры юго-востока Украины, занесённые в Красную книгу / Бурда Р.И., Остапко B.M , Ларин Д.А. – K.: Наук. думка, 1995. – 124 с.
  14. Глухов A.3. Приоритетные направления развития и актуальные проблемы промышленной ботаники на современном этапе / Глухов A.3. // Промислова ботаніка: стан та перспективи розвитку: Матер. міжнар. наук. конф. – Донецьк, 2007. – С. 303-305.
  15. Кондратюк E.H. Конспект флоры юго-востока Украины. Сосудистые растения / Кондратюк E.H., Бурда Р.И., Остапко B.M. – Киев: Наук. думка, 1985. – 272 с.
  16. Остапко B.M. Эйдологические, популяционные и ценотические основы фитосозологии на юго-востоке Украины / Остапко B.M. – Донецк; ООО «Лебедь», 2005. – 408 с.
  17. Остапко B.M. Пути сохранения природного растительного покрова в городе Донецке / Остапко B.M., Приходько C.A. // Промислова ботаніка: стан та перспективи розвитку: Матер. міжнар. наук. конф. – Донецьк, 2007. – С. 318-319.
  18. Промышленная ботаника / [Кондратюк E.H., Тарабрин В.П. Бакланов В.И. та ін.] – Киев: Наук. думка, 1980. – 260 с.
  19. Рева М.Л. Антропогенные ландшафты Донбасса / М.Л. Рева // Географические исследования в Донбассе. – Донецк, 1975. – С.62-69.
  20. Инженерная экология: Учебник / Под ред. проф. В.Т. Медведева. — М.: Гардарики, 2002. — 687 с.
  21. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 р. N 173. Редакція від 02.10.2009.
  22. Артамонов В.М., Кузик І.М., Мокроусова Т.І., Балакін О.А., Заянчуковська В.В. Вибір та обгрунтування технологічних рішень при використанні породних відвалів шахт як сировини для промисловості // Наукові праці НГУ/ - Дніпропетровськ, 2005. - № 10. – С. 19-22.
  23. Зубова Л.Г. Терриконики угольных шахт – источники сырья для получения галлия, германия, висмута // Уголь Украины. - К.: Техніка, 2004. - № 1. - С. 41-42.
  24. С. К. Хомерики, Р. В. Михельсон, Д. Г. Хомерики. Вовлечение отходов горных предприятий в производство новых материалов – эффективный путь решения экологических проблем. // Екологія і природокористування: збірник наукових праць Інституту проблем природокористування та екології НАН України. – 2012, випуск 15. – С. 153-156.
  25. Матвеева Н. Г. Возможность применения мирового опыта в переработке породы отвалов угледобывающей промышленности в угольных регионах Донбасса.