Біографія
Особистісне становлення
Я, Ірина Вадимівна Бедім, народилася 26 грудня 1990 року в місті Сімферополі. Батьки розлучилися, коли мені було 6 років. Близько року жила у бабусі та дідуся. Тоді бабуся, Надія Петрівна Сирих, спостерігаючи за мною, говорила, що я дуже талановита і стану дизайнером. А дідусь, Володимир Григорович Бедім, балував мене подарунками та солодощами. З тих пір вони мені стали як другі батьки.
Потім батько, Вадим Володимирович Бедім, одружився, і я жила з ним, мачухою Олею і зведеною сестрою Катею.
У 1998 році я пішла в школу з почуттям інтересу й страху одночасно, оскільки боялася, що зроблю щось не за правилами і мене будуть сварити. Спочатку дійсно було важко те, що треба вставати рано і сидіти тихо на одному місці протягом уроку. Однак потім я звикла і мені дуже подобалася моя школа – Сімферопольський економічний ліцей. Там я перебувала до 6 вечора, так як батьки працювали і не могли забрати мене раніше. У нас був дуже насичений графік: спочатку уроки, потім обід і виконання домашнього завдання під керівництвом вчительки та виховательки. Після чого, з 15 до 18 була вільна година, під час якої ми відвідували різні гуртки й додаткові заняття на свій розсуд. Наш клас довгий час займався народними танцями та співом, ми завжди виступали на шкільних концертах і кілька разів за її межами. Я також відвідувала заняття з малювання, сучасних танців і таеквондо.
Моя перша вчителька, Галина Анатоліївна, була чудовою як в професійному плані, так і в людському. Ми з першого дня подружилися з її дочкою Ельвірою і незабаром ми "дружили сім'ями". Але одного разу рано вранці, бабуся приїхала додому і сказала, що я не піду сьогодні до школи. Увечері я дізналася, що Галина Анатоліївна померла. Це було перша важка подія в моєму житті.
Після закінчення початкових класів в 2001 році я перейшла до загальноосвітньої школи № 4, яка знаходилася поруч із домом. У ці роки було дуже багато різних подій, які, я гадаю, вплинули на мій характер і силу волі: перша любов, перша краща подруга, перший конфлікт, перша серйозна сварка з батьками і т.і.
Восени 2005 року, коли я була у 9-му класі, мої батьки розлучилися. Для мене це був важкий рік, тому що у мене були конфлікти з однокласниками, а потім і з татом. Тоді я навіть прогулювала уроки, бо мені важко було перебувати в такій атмосфері.
Влітку 2006 року, після закінчення 9-го класу, дідусь запропонував мені перейти в іншу школу, а саме в Навчально-виховний комплекс "Українська школа-гімназія". Мені ця ідея дуже сподобалася, тому що так я хоча б могла поміняти коло спілкування. Гімназія була невелика і дуже дружна. Там проводилося багато дуже цікавих заходів та концертів. Всі предмети викладалися українською мовою. Незважаючи на те, що я добре знала мову, з'явилися невеликі проблеми з математикою та фізикою – було дуже незвично чути деякі слова і мені доводилося довше думати над відповіддю.
Після закінчення школи (2008 рік) я хотіла поїхати вчитися в інше місто – мені завжди було цікаво як це, після розповідей батьків про їхнє студентство, хотілося познайомитися з новими людьми, пожити в новій обстановці, ну і, звичайно ж, подалі від батьківської опіки, тому що я завжди хотіла бути самостійною і незалежною. І зараз друзі мені кажуть, що я дуже сильна і самостійна й зможу зробити все, що дійсно захочу.
Професійне становлення
З самого дитинства я любила математику - це дісталося мені від тата, він теж добре знав точні науки. Практично завжди першою вирішувала самостійні та контрольні роботи, ну або краще всіх. Брала участь у шкільних та міських олімпіадах, але за наполяганням вчителів: в школі – Людмили Євгенівни Залуцької, в гімназії – Наді Іванівни Мончук.
Коли ми починали вивчати хімію і біологію, я з трудом могла що-небудь запам'ятати або зрозуміти. Але мій класний керівник, Олена Василівна Дмитрієва, яка й викладала у нас ці предмети, допомогла мені розібратися в цих науках і в наслідок я їх дуже полюбила.
Тато завжди вимагав від мене кращих оцінок, та й багато вчителів говорили, що я можу краще вчитися, і намагалися зацікавити мене в цьому. Думаю, саме завдяки ним, я закінчила школу із золотою медаллю.
Закінчивши школу, я довго не знала, ким хочу стати. Я більше схилялася до економіки та фінансів. Подаючи документи в університет, я побувала в Києві, Сумах та Харкові. У цих містах я хотіла вступити на такі спеціальності, як "Фінанси та кредит", "Банківська справа". Але в Донецьку дідусь (він тоді їздив зі мною) сказав, що енергетика престижніше та перспективніше, тому тут я подала документи за спеціальністю "Засоби інтелектуального управління електроенергетичними системами". На моє рішення вступати саме в Донецьк вплинув той факт, що в цьому місті в мене живуть родичі, до яких можна буде звернутися по допомогу чи пораду, ну і красива назва спеціальності. Згодом рішення піти на магістратуру було також за наполяганням дідуся.
В університеті на першому курсі я знайшла в собі новий інтерес, подібний до любові вирішувати задачі – програмування. Курс вів Євген Ростиславович Алєксєєв, завдяки якому я отримала всі необхідні знання та навички.
У професійному розвитку мені дуже допомогла Олена Анатоліївна Журавель, яка викладала курс «Теоретичні основи електротехніки». Вона завжди могла доступно пояснити нам все, що було незрозуміло.
Влітку 2012 року, коли я подавала документи до магістратури, зустріла викладача економіки, який запропонував мені отримати додаткову освіту. Недовго думаючи, я пішла на другу вищу освіту, тим більше що спеціальність, "Економіка підприємств паливно-енергетичного комплексу", була пов'язана з магістратурою, "Електричні станції".
Керівником моєї магістерської роботи став доцент кафедри "Електричні станції" – Дєргільов Михайло Павлович. Коли він вперше озвучив запропоновану тему диплома, я трохи злякалася, що не зможу впоратися з цим. Але погодилася, бо основним завданням було написання програми, що мені завжди цікаво. І, як виявилося, все інше теж було не так вже й страшно.
Цілі, плани та бачення майбутньогот
Після закінчення навчання хочу знайти роботу, пов'язану з обчислювальними процесами і програмуванням, щоб вона приносила мені задоволення. Бо тоді буде бажання розвиватися далі і можливість досягти кращих результатів.
Також хочу досягти успіху в сфері дизайну інтер'єру, можливо, займатися цим у вільний час або знайти роботу, яка б включала дану діяльність.
Ще планую отримати водійські права, вивчати іноземні мови, що може знадобитися мені як в роботі, так і в інших ситуаціях.
І, звичайно ж, створити міцну сім'ю і піклуватися про близьких.