Біографія
Десь тут починається дитинство...
Зайцев Єгор Володимирович родом з м. Донецьк Донецької області, Україна. Народився у неповній сім'ї, що складається з матері Світлани Іванівни Зайцевої, яка і займалася плеканням сина.
Вихований двома дбайливими жінками - мамою і бабусею, Єлізаветою Романівною Морозовою, - з дитинства виявляв інтерес до пізнання навколишнього світу, предметів, речей і всього того, що відбувається навколо. Ріс допитливою дитиною, що задає багато питань. Втім, ця риса залишилася зі мною і донині, перевтілившись спочатку в зацікавленість до пізнання людей і їх поведінки, а надалі - до пізнання себе.
Дитячий садок відвідував нерегулярно і лише по півдня. Дошкільною освітою та дитячою творчістю займався вдома самостійно або разом з мамою. Моєму навчанню у початковій школі велику увагу приділяла бабуся, старанно виводячи з маленьким школярем кожну літеру і коригуючи правопис, що сприяло формуванню грамотної чистої мови на письмі й в усній формі.
Подальше навчання в середній школі давалося мені легко. Завдяки своїй наполегливості я самостійно робив уроки, писав реферати. Так-так, саме реферати, перегортаючи сторінки книг й обираючи те саме, на мій погляд, найцікавіше, що знаходив у них. Навчався відмінно, про що свідчать щорічні грамоти та табелі успішності. Мені було просто цікаво...
Особливі здібності виявляв у точних і природничих науках: математиці, фізиці, хімії. Тому вибір фізико-математичного профілю при переході до старших класів був наперед відомий. Брав участь у численних олімпіадах і конкурсах різних рівнів та з різних предметів. Звісно, йдучи такими темпами при закінченні школи був нагороджений золотою медаллю «За високі досягнення у навчанні».
Щорічно брав участь у шкільному конкурсі танців. Це багаторічна традиція нашої школи влаштовувати навесні танцювальний марафон, у якому беруть участь усі учні. Підготовка до конкурсу - завжди захоплюючий процес, а виступ - сповнений хвилювання й емоцій. Будучи випускником також брав участь у підготовці танцювальних номерів для різних класів.
Університетська юність й особистісне становлення
Коли підходив час визначити напрямок подальшої освіти, вибір припав на технічний вуз, що зарекомендував себе багаторічною працею і вимогливим підходом до навчання. Це - Донецький національний технічний університет, в народі просто ДПІ. При подачі документів було вказано декілька, на наш погляд, перспективних спеціальностей для сучасної хлопця. Вступ до вузу не виявився для мене проблеми у зв'язку з високим рівнем шкільної підготовки. Вступив, так би мовити, «з першого разу», тобто після написання перших рейтингових випробувань ще в лютому останнього шкільного навчального року.
Перший курс промчав в одну мить: нові люди, нові викладачі, нові місця - все по-новому, все по-іншому. Один іспит за іншим, одна сесія за іншою складалися успішно, і в підсумку перший курс я закінчив лише з однією четвіркою. Мені й тут було цікаво...
Але на другому курсі мій інтерес почав згасати. Вочевидь одна з тих самих вікових криз, пов'язана з перестроюванням особистості і зміною підходу до життя. Звичний хід подій і уклад справ порушився. Треба було створювати щось нове, нового себе. Але ж не так-то це й просто... Новий період у житті він тому й новий, що несе в собі те, чого раніше не було. Відповідальність і цілеспрямованість, рішимість і рішучість, дисципліна й самовладання - ось ті якості, які мені довелося самостійно взрощувати в собі протягом цього періоду життя. І вже на самому цьому шляху вернувся інтерес до життя, до його краси й неповторності кожної миті. Вернувся інтерес до пізнання, який, зокрема зараз, виявляється через моє навчання. Мені стало цікаво по-новому...
Поновлюючи навчання на четвертому курсі я йшов вже новий, ще «вразливий», незагартований, не зрозумівши всіх змін, які відбулися у моєму житті за останні роки, але сповнений рішучості й хоробрості, яких мені так не вистачало раніше.
І знов: четвертий курс промчав миттю, держіспит - на «відмінно», успішний вступ до магістратури, конференції, конкурси, доповіді, презентації, грамоти, дипломи, медалі...
Про майбутнє можу сказати тільки одне:
Мені просто цікаво жити!