Біографія магістра

Особистісне становлення

Я народився 27 травня 1991 року. Як зараз пам'ятаю, була приємна весняна погода. О 4 ранку я побачив цей світ, наповнений таким нескінченним багатством фарб.

Моя мама Абрамова Тетяна Іванівна, уродженка Маріуполя - портового міста, яке стоїть на березі Азовського моря. Донька шевця, вона завжди любила літературу і хокей, отримала економічну освіту в Донецькому національному університеті економіки і торгівлі.

Батько - Абрамов Шлімун Ізарьявич, корінний житель Донецька, син завідувача технічної бази тресту "Донецьк Вуглезбагачення", займався колекціонуванням марок. Мій батько брав участь у багатьох конкурсах і займав призові місця. Також він має I розряд з шахів. Як і мама, він закінчив торговельний університет, і крім нинішньої підприємницької діяльності, має досвід роботи завідувача універсамом "Україна" і є електриком III розряду.

Сестра Ганна старша за мене на 7 років, серйозно захоплювалася грою на гітарі, закінчила музичну школу, грала в ансамблі гітаристів і неодноразово виступала в Донецькій філармонії. Закінчила, як і батьки, торговий університет, працювала помічником директора банку "Камбіо", вийшла заміж і поїхала на ПМП до Росії.

Батьки та сестра приділяли мені багато уваги в дитинстві. Піклувалися про мене, грали зі мною в розвиваючі ігри. Тому я почав рано читати, любив у дитинстві такі книжки як: "Незнайко" і "Простоквашино".

Одним з найяскравіших спогадів дитинства, напевно, замах на посадову особу біля нашого будинку. Тоді підірвали машину навпроти нашого будинку, і сталася перестрілка, в якій вбили нашого сусіда з дев'ятого поверху - невдало пішов викидати сміття.

Професійне становлення

У школу пішов у 1998 році. Я був готовий до нових відкриттів. Батьки віддали мене до школи за місцем проживання, школа № 35 з поглибленим вивченням математики та фізики. Я якраз потрапив у такий спеціалізований клас. Перший мій учитель - Любов Вікторівна, завжди добре до мене ставилася, була більше ніж учитель, постійно гуляла зі мною і ще кількома учнями в парку.

У старших класах я захопився КВК. Мені дуже подобалося в ньому грати, придумувати жарти. Класний керівник, якого я дуже добре пам'ятаю - це Марина Пилипівна. Завдяки її активності, я, ще до закінчення школи, кілька разів подорожував до Європи (Чехія, Угорщина, Німеччина, Польща), а також на захід України (Львів, Ужгород). Усі виїзди за кордон відбувалися через Львів, і він став для мене другим рідним містом. Марина Пилипівна вела у нас уроки російської мови і літератури. На уроках літератури я завжди досягав успіху, тому що читання завжди було мені в радість. А з російською мовою було важче, твори я писав добре, але з великою кількістю помилок з правопису, і завжди отримував оцінки за зміст 5, за граматику 3, і загальну 4.

Захоплювався в школі майже всім, ходив у всі гуртки, але у мене не вистачало часу на всі захоплення. Улюбленими заняттями стали плавання, комп'ютери та англійська мова. З усіх хоббі я найбільше виділяв гру на гітарі, сестра наполягала на навчанні, але я ніколи не любив грати, хоча і провчився 5 років у школі гітарного мистецтва. Мені запам'ятався ще один викладач, ім'я не буду називати, який заклав у мені деякі моральні цінності. Коли постало питання поставити хорошу оцінку сину депутата (так само ім'я не будемо називати) або звільнитися, цей викладач вирішив звільнитися. Коли людина не йде на угоду зі своєю совістю, це змушує задуматися. Цей випадок змусив мене замислитися, і зробити свої висновки на цей рахунок.

Добігав кінця 11 клас, усі готувалися до вступу та написання зовнішнього тестування. Вибір моєї спеціальності став таким тому, що я хотів навчатися на сучасній спеціальності, яка швидко розвивається. Я вирішив обрати "Телекомунікаційні системи та мережі" або "Міжнародну економіку і право". Обидва предмети мене дуже цікавили. Тому на зовнішньому тестуванні я писав не тільки математику і українську мову, а й право. Право я написав не досить добре для вступу в Донецький національний університет. Тому вирішив вступати в Донецький національний технічний університет, так як математику і українську мову написав досить добре.

У період навчання в університеті я отримав стільки нових знань, що їх усіх і не опишеш. За час навчання у ВНЗ, розумієш всю легкість навчання і, так би мовити, неповноту навчання у школі. Напевно, відсутність співпраці шкіл та ВНЗ призводить до ситуації - некваліфікований співробітник. Якби учень школи вже в 7 класі міг обрати предмети, які йому більше знадобляться у ВНЗ, користі йому було б більше від такого навчання. В університеті я знайшов багато друзів, з якими також поїздив по світу (Греція, Туреччина, Єгипет, Німеччина, Чехія, Угорщина, Польща, Австрія), і по нашій Донецькій області. В університеті грав у КВК, був профоргом і головою трудової комісії.

Найбільшу користь принесло вивчення таких предметів як телетрафік, теорія електрозв'язку, інтернет технології, радіорелейні системи зв'язку. На мій погляд, кращий викладач цей той, який може захопити студента. Я вважаю, що таких у нас багато. Особисто для мене це - Воропаєва В.Я. (мій науковий керівник), Анопрієнко О.Я (декан факультета комп'ютерних наук та технологій), - людина, що любить свій предмет, і допрацьовує його щороку, роблячи його більш актуальним, Пасльон В.В. - захоплююче веде лекції з предмету радіорелейні системи зв'язку, а також допоміг мені з даними для моєї статті.

За час навчання я отримав різносторонній досвід роботи, такої як: відкриття нового startup проекту, робота майстром з ремонту комп'ютерів, монтажником. Найбагатший досвід я отримав, працюючи інженером електрозв'язку в ПАТ "УкрТелеком".

Для себе, при вступі, я вирішив, що закінчу ВНЗ тільки магістром. Наукового керівника я вибрав собі, напевно, ще на 3 курсі й ходив брати книжки за різними темами до Вікторії Яківни, щоб далі було легше вибрати тему магістерської роботи. Але, тим не менш, обирати тему виявилося не просто. Тому вирішено було вибрати широку тему, в тій області, якою я займався в процесі свого навчання - "Порівняльний аналіз характеристик бездротових і провідних технологій у промислових мережах зв'язку".

Цілі, плани і бачення майбутнього

Найближчі плани - закінчити магістратуру та влаштуватися на роботу, не заради великої зарплати, а заради досвіду роботи за фахом, роки на 3, так би мовити набити руку. У 25 років влаштуватися на роботу трохи краще з більшою зарплатою, що дозволить утримувати не тільки себе, а й дружину та дітей, хлопчика і дівчинку. Хлопчик - Ізар - на честь дідуся, а дівчинка - Тетяна - на честь матері. Ось такі у мене довгострокові плани. Якщо дивитися далеко в майбутнє, коли мені буде років за 30, то звичайно хотілося б зайняти високий пост в гідній компанії за типом Google або Apple, щоб університет міг пишатися своїм випускником. Я сподіваюся, протягом усього цього часу стати гідним роботи в таких шанованих компаніях. А для цього буду максимально працювати над собою. Ніяких альтернатив, іншого майбутнього - не визнаю!