Біографія
Особистісне становлення
Я, Головатий Максим Володимирович, народився 20 березня 1991 року в місті Донецьк. Мій батько – Головатий Володимир Романович, залізничник. Мати – Головата Світлана Вікторівна, працює в ККП “Донецькміськтепломережа”.
У дитячий садок я не ходив, моїм вихованням займалася мати. У ранньому дитинстві навчився читати і писати, проявляв жвавий інтерес до електричних предметів, через це часто ламав свої іграшки, так що моїм батькам довелося змиритися з цим. Крім усього вище написаного дуже полюбляв гуляти у дворі зі своїми однолітками, грати у футбол та інші ігри. Половина мого дитинства пройшла у бабусі на Західній Україні у Вінницькій області, я любив приїжджати туди, бо в цих краях мальовнича природа, велика кількость друзів і смачне молоко. Підводячи підсумки можу точно сказати, що дитинство було безтурботним і веселим.
У 1998 році я пішов у перший клас ЗОШ № 20 м. Донецька. Першого вересня мені випала честь вперше бути присутнім на лінійці і з того моменту почалося шкільне життя. Перша вчителька була дуже сувора, тому спочатку весь мій щоденник був списаний зауваженнями та запрошеннями батьків до школи, але не дивлячись на все це, після другого класу навчався добре і відмінно. Я був допитливою дитиною, в початкових класах дуже любив читати енциклопедії, які мені часто дарували на Дні народження. З восьми років почав займатися плаванням, хоча плавати навчився набагато раніше, це допомогло мені розвинути свою майстерність. Любов до цього виду спорту у мене залишилася і тепер. Після 9-го класу мені треба було зробити свій перший вибір щодо подальшої освіти, я вирішив залишитися в школі і вибрав інформаційно-технологічний профіль навчання, який полягав у поглибленому вивченні інформаційних дисциплін, зокрема програмування, web-дизайну і прикладних програм.
Професійне становлення
У шкільні роки виявляв більший інтерес до точних наук, що зіграло важливу роль у виборі спеціальності.
Вибір ВНЗ був для мене не простим, переглянувши безліч варіантів подальшого навчання я зупинився на Донецькому національному технічному університеті, бо зрозумів, що тут зможу реалізувати свої таланти. У 11-му класі я записався на підготовчі курси з математики та української мови, які виявилися для мене вкрай корисними, на них я не тільки поглибив свої знання з дисциплін, але дізнався багато нового про місце свого подальшого навчання. В якості спеціальності мною була обрана “Автоматизоване управління технологічними процесами” (АУП). Цю спеціальність я вибрав, тому що вона мені здалася актуальною в наш час і містить високий рівень підготовки студентів і в цьому точно не прогадав! Пройшовши рейтингові випробування і набравши на них гідну кількість балів, я успішно поступив на бюджет обраної спеціальності.
Навчання в університеті сильно відрізнялося від шкільного, тут треба було старанно працювати. Особливо незвично було на першому курсі, з'явилася відповідальність за те, що робиш, можна сказати це перехід у доросле життя. З кожним роком проведеним в університеті починаєш звикати до студентського життя і розуміти, що ці роки одні з кращих.
За час навчання запам'яталися участі в міжнародних конференціях, де мною був отриманий безцінний досвід публічного виступу. Таким чином я з'їздив в Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна та Севастопольський національний технічний університет, де виступав з доповідями, а також вступав у дискусії на різні теми зі студентами з усієї України та зарубіжжя.
Завдяки моїм старанням і серйозному відношенню до справи упродовж усього періоду навчання я отримував стипендію, а на п'ятому курсі магістратури підвищену. За роки навчання в бакалавраті найбільше запам'яталися такі дисципліни як: вища математика, фізика, електротехніка, автоматизований електопривід, електропостачання шахт, теорія автоматичного управління, мікропроцесорна техніка і багато іншого.
У 2012 році я отримав диплом бакалавра і мені требо було зробити дуже важливий вибір. Було два можливих варіанти: продовжити навчання, або зупинитися на досягнутому. Довго не думаючи я вирішив продовжити своє навчання в магістратурі. Завдяки високому середньому балу та успішної здачі всіх іспитів я потрапив на перші місця в списку зарахованих.
Моїм науковим керівником погодився бути завідуючий кафедрою “Гірнича електротехніка і автоматика ім. Р.М. Лейбова” кандидат технічних наук, доцент Маренич Костянтин Миколайович. Це талановитий педагог, учений, винахідник, який на своїх лекціях зміг зацікавити мене викладеним матеріалом. Моїм науковим керівником була запропонована досить цікава тема магістерської роботи, а саме: “Обгрунтування параметрів і структури засобу автоматизації пуску скребкового конвеєра на основі застосування квазичастотного перетворювача”. Я вважаю, що дане технічне рішення є переспективний і актуальним на сьогоднішній день.
На професійне зростання, вплинуло те, що на кафедрі “Гірнича електротехніка і автоматика ім. Р.М. Лейбова” особлива увага приділяється науковій роботі студента, а також участі у вузівських конференціях, де можна набратися досвіду у інших, а також поділитися своїм.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Моєю метою поточного року є успішне закінчення магістратури і захист магістерської роботи, а також працевлаштування на гідному підприємстві з подальшою перспективою кар'єрного росту, можливо за кордоном. На найближчі десять років для себе я поставив мету стати затребуваним фахівцем і реалізувати свої матеріальні мрії. Отримавши певний досвід роботи, надалі планую відкрити свою справу. У зв'язку з несприятливою обстановкою на ринку праці України, одним з варіантів досягнення поставлених цілей і планів я розглядаю еміграцію до Росії, Канади або США. На сьогоднішній день спеціальність “Автоматизоване управління технологічними процесами” є затребуваною у всьому світі, а отримані знання актуальні, таким чином, я вважаю, що в моїй професії є перспективне майбутнє.
Для того щоб бути успішним людина постійно повинна розвиватися як особистість і вдосконалювати свої професійні навички, тому на досягнутому зупинятися не стану, а буду ставити перед собою нові цілі і старанно рухатися до них.