Криза моральності в сучасному світі

На сучасному етапі свого розвитку людство зіткнулося з низкою проблем та криз, однією з яких є криза моральності.

Власне, сам світ став тим середовищем, в якому визріла ця криза. Якісна зміна життя, яка послідувала за бурхливим науково – технічним прогресом, а також глобалізація і соціально – політичні зміни, спровокували перегляд ціннісних орієнтирів людського буття.

Опора на сили розуму, призвела до виникнення техногенного суспільства, в якому принижена роль людини, відповідно, також принижена роль моралі.

Безумовно, стрімкий розвиток технологій є одним з головних факторів занепаду моральності. Наукові та технічні досягнення останніх десятиліть вказали на велику, і в той самий час, руйнівну владу людини над природою – не тільки навколишньою, але й своєю власною. Наука дала людству ілюзію всезнання, а техніка – всемогутності.

На сьогодні можливості людини майже досягли максимально високого рівня, що не може не відбиватися на суспільному житті і його моральних основах. А відтак, виникає потреба у формуванні такої моделі моральної відповідальності, котра зможе адекватно відповідати на виклики сучасності.

Вже кілька десятиліть в рамках філософії науки та техніки небезпідставно підіймаються проблеми етики науки та етичної рефлексії над людською діяльністю. Також актуальним є питання необхідності узгодження нового знання з базовими моральними нормами, його кореляції з соціокультурними нормами і принципами життя [1, 85].

Ще однією причиною кризи моральності є секуляризаційні процеси.

З поступовим віддаленням людини від релігії та відмовою від додержання настанов, які стосуються, зокрема, і моральної сфери, виникла проблема втрати духовних авторитетів, орієнтирів. Однією з функцій релігії є регулятивна функція, тобто через релігію людина отримує і усвідомлює моральні норми, які є характерними для традиції, сформованої в рамках певної ментальності. Більш того, саме релігія і формує ментальність.

Релігія також несе світоглядну функцію, яка полягає, за великим рахунком, у наданні життю віруючої людини певного сенсу. Тож, з втратою такого стрижня, людина опиняється в ситуації зсуву системи цінностей, своєрідної екзистенційної кризи, спровокованої відсутністю гідної цілі і сенсу життя.

З цієї ситуації є, як мінімум, два виходи – або віднайти духовну основу, або шукати штучного заповнення відсутнього елементу життя.

В більшості випадків, людина обирає другий шлях. Цьому особливо сприяє згадана вище зміна якості життя і широкі можливості, що з‘являються в наслідок цієї зміни. Техногенна цивілізація породжує суспільство споживання (consumer society), котре, в свою чергу, і призводить до кризи моральності. А також до змін у самій людській природі. Якщо раніше вислів «Людина – істота соціальна» був аксіомою, то сьогодні з цим можна посперечатися.

Сьогоднішню людину можна назвати, скоріше істотою технологічною або ґаджетовою. Ми вимірюємо рівень добробуту, рівень щастя наявністю тих чи інших ґаджетів та перетворюємо гонитву за ними на той самий втрачений сенс життя. Ж.Бодрійяр був правий, коли казав, що ми живемо в час речей [2, 5].

Матеріальне стало кутовим каменем існування суспільства, мірою і еталоном, сучасним золотим тільцем. Через культивування матеріальної сторони життя, духовна сфера стає занедбаною, а розвиток суспільства – негармонійним та однобоким. Зважаючи на те, що людська природа є дуальною, тобто в ній поєднуються духовне і матеріальне, не можна вважати такий стан речей нормальним.

Нажаль, перший шлях також не завжди приводить людину до бажаного результату. Справа в тому, що людство нині має більшу особисту свободу, більш широкі погляди, ніж, наприклад, 50 років тому, тож традиційна Церква виявляється занадто консервативною, адже багато в чому цю свободу обмежує. Виходить, що через такий консерватизм та жорсткість традиційна Церква не може забезпечити повного втамування духовної спраги, бо не відповідає внутрішньому настрою пастви і не співпадає з ним. Звідси витікає популярність нових релігійних рухів. Однак, духовна цінність деяких з них, м’яко кажучи, сумнівна.

Таким чином, шляхом найменшого спротиву є шлях штучного утворення сенсу життя, який ще більш заглиблює прірву кризи моральності.

Виходячи з таких обставин, єдиним шляхом подолання кризи моральності є самостійне вдосконалення через створення власних ціннісних орієнтирів, спираючись на принципи гуманізму, здорового глузду і, звичайно, спадщину світових релігій. Зокрема, на християнські цінності. На думку професора О.В. Білокобильського, зараз «наступає той час, коли пошук етичного фундаменту має зупинитися на християнських аксіомах, зафіксованих в якості ірраціонального етичного мінімуму» [3, 24].

Список використаної літератури

1.Алексєєва Л.О., Додонов Р.О., Муза Д.Є. Філософія науки і техніки Навчально–методичний посібник для магістрантів (російською мовою).Видання третє, випр. і доп. – Донецьк: ДонНТУ, 2010. – 128 с.
2. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры. –М.:Республика;Культурная революция, 2006 – 269 с.
3. Белокобыльский А.В. Проблема оснований этики науки /А.В. Белокобыльский // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: матеріали XXXI Міжнародної науково – практичної конференції (Донецьк, 27 квітня 2012 року). – Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2012. – 284 с.