Біографія
Дитинство
Я, Черніченко Олена Анатоліївна, народилася 13 березня 1991 року в місті Родинське, де і пройшло все моє дитинство. Воно було щасливим завдяки моїм чудовим батькам – матері Черниченко Аллі Олександрівні і татові – Черніченко Анатолію Григоровичу. Мама завжди чудово малювала і я із захопленням спостерігала, як вона малює, милувалася її роботами. Це мене надихало і, скільки себе пам'ятаю, я завжди любила малювати. Мене дуже тішить той факт, що дитинство в мій час було справжнім, активним і веселим. У той час у нас ще не було інтернету, комп'ютерних ігор і всіляких сучасних гаджетів, що дало можливість зростати так, як, напевно, не буде зростати ні одне майбутнє покоління.
Школа
У 1998 році я пішла у перший клас загальноосвітньої школи № 8. Мені подобалися гуманітарні науки, але і з точними у мене не було проблем. Я дуже любила фізику та креслення. У свій вільний час я малювала, займалася оформлювальними роботами, хореографією і допомагала в організації загальношкільних заходів. Закінчивши 9-й клас, я продовжила навчання у Красноармійській багатопрофільної гімназії. Ці два роки стали для мене основоположними. Кращі фахівці міста Красноармійська трудилися над тим, щоб ми зробили крок у доросле життя з величезни багажем знань. Нам надавалося дуже багато можливостей вивчати не тільки обов'язкові дисципліни, але й заглибитися в психологію і навчитися розуміти себе і навколишній світ. Багато часу приділялося спорту і здоров'ю. Щотижня у нас проводилися цікаві семінари на різні тематики. Окрема подяка чудесним педагогам по психології і зарубіжній літературі за те, що навчили дивитися на життя під іншим кутом, допомогли розставити пріоритети. Наша гімназія брала участь у благодійній акції та допомагала місцевому дитячому будинку. Для них ми ставили вистави і дарували подарунки. В 11 класі я брала участь у конференції серед школярів і студентів, представила свій проект по психології на тему: «Я на планеті Земля: бути чи здаватися». Рік нашого випускного став першим, коли було введено незалежне тестування. Я здала його успішно і маючи високий прохідний бал могла вступити у багато вищих навчальних закладів України. В цей час мій брат вже закінчив Державний Університет Інформатики і Штучного Інтелекту і захистив диплом магістра. Я сказала про це моєму вчителеві з інформатики і він вирішив давати мені індивідуальні завдання, знайомив мене з принципами роботи html і базовими знаннями Pascal. Закінчила гімназію з відзнакою та золотою медаллю.
Університет
Школу я закінчила в 2008 році і довго визначалася з вибором ВНЗ. Пріоритетом для мене стала архітектурна академія. На жаль, не маючи спеціальної підготовки з курсу малювання я не змогла туди вступити. Буквально не вистачило кількох балів. І я подала документи ще в два ВНЗ. У Донецький Національний Технічний Університет – на еколого-економічний моніторинг, програмування медіа систем і комп'ютерний дизайн і в ДУІіШІ на факультет систем штучного інтелекту. За дивним збігом обставин я не виявила себе у переліку тіх, хто пройшов на бюджет у ДонНТУ і подала оригінали документів до Штучного Інтелекту. З часом я дізналася, що таки поступила в обидва ВНЗ на бюджет. Так я стала студенткою першого курсу ДУІіШІ. Базові знання 11 класу з інформатики допомогли успішно освоїти в комп'ютерні науки. Але моя права півкуля мозку, що відповідає за творчий розвиток не давала мені спокою і я не зупинилася на вивченні систем ШІ. До кінця другого курсу я почала самостійно вивчати фотографію і комп'ютерний дизайн. З третього курсу і до сьогодні я займаюся професійною фотозйомкою. Я вважаю, що людина повинна бути у постійному пошуку себе протягом усього життя, пробувати різні шляхи саморозвитку і ніколи не зупинятися на чомусь одному. Моя спеціальність дуже допомагає мені в житті. Ми живемо в інформаційному столітті, в столітті високих технологій і знання в цій сфері будуть завжди актуальними.
Після четвертого курсу я вирішила, що хочу вчитися в магістратурі. Магістратура – це надзвичайна можливість отримати нові знання, поглибити вже існуючі і самоствердитися, захистивши магістерську роботу. Університет – це ще одна школа життя, в якій ми вчимося шукати і отримувати нові знання, користуватися ними, ставити цілі і досягати їх, не зупиняючись і не боячись перешкод.
Плани на майбутнє
В першу чергу я хочу стати хорошим спеціалістом в області веб-технологій, оскільки це дуже хороша перспектива на даний момент. Звичайно ж, я не припиню активно займатися фотографією і комп'ютерним дизайном. Хочу досягти успіхів у графічному дизайні. А пізніше, можливо, відкрию свою студію.
Ніхто не в силах зупинити людину на шляху досягнення її мрії та цілі. Тільки ми самі можемо закинути якір. Геть якоря – повний вперед до успіху!