Біографія
Особистісне становлення
Своїй появі на світ 28 лютого 1991 року я зобов'язана мамі – Дрей Ларисі Миколаївні і татові – Дрей Віталію Федоровичу. Але нами склад сім'ї не вичерпується, так як я стала «молодшенькою». Брат Артем старше за мене на 6 років.
У зв'язку з датою народження головною фразою, що супроводжує моє життя, сміливо можна назвати: «Ти уяви як тобі пощастило. Народилася б 29-го і День Народження раз на 4 роки святкувала» (і не важливо, що 91 рік не був високосним).
Першу «екскурсію по світу» я почала з міста Макіївка (Донецької області), де досі і проживаю.
Моє дитинство минувало відвідування дитячого садочка, так як вихованням і підготовкою до школі займалася мама. Тато в той час часто працював на Крайній Півночі, щоб забезпечити наше існування. Мені здається, що і писати в 6 років я навчилася тільки тому, що хотіла зайвий раз у листі самостійно нагадати татові, що я сумую за ним. І, треба сказати, робила це дуже змістовно і яскраво.
Вдома мене завжди чекали цікаві речі. Наприклад, старий радянський програвач вінілових пластинок, на якому я знову і знову прослуховувала «Маленького принца» Екзюпері. А вечорами улюбленими заняттями були перегляд діафільмів, який плавно перетікав у казку перед сном. Нам з братом читали тепер вже відомі книги серії «Хроніки Нарнії» Клайва Льюїса. Напевно, тому я і виросла такою мрійницею.
А далі – школа. У школі було все. Починаючи з підготовчого класу і до одинадцятого, я відчула всю палітру переживань і емоцій: перші успіхи, розчарування, становлення характеру, закоханість, роздуми над майбутнім і це виявилося лише початком. Я вдячна не так за ті знання, які були отримані в цих стінах, як за тих людей, які донині мене оточують. Крім усього, саме там я почала тренуватися грі в баскетбол і кілька років не мислила свого життя без нього. А зараз із задоволенням виконую роль пасивного спостерігача на різних змаганнях. Паралельно з баскетболом займалася танцями, брала участь у міжкласових іграх КВК, міжшкільних спортивних змаганнях. Словом, нудьгувати не доводилося.
Професійне становлення
Зізнаюся, з дитинства, як і більшість інших дівчаток, я, швидше, хотіла стати балериною або актрисою, але ніяк не філософом і релігієзнавцем. Тим не менш, нехай моя поява у Державному університеті інформатики і штучного інтелекту (тепер вже в Донецькому національному технічному університеті) можна назвати скоріше випадковим, ніж навмисним, я вдячна збігу всіх тих обставин, які привели мене на факультет Філософії і релігієзнавства. Саме ця подія стала переломною і на даний момент найбільш значущою у моєму житті. Найбільше я вдячна викладачам, які щодня не тільки зрощували у нас фахівців, але і змогли навчити дещо більшому – боротися зі стереотипами, рости над собою, ставати більш терпимими, гуманнішими, мудрішими і цей перелік можна продовжувати нескінченно.
Коли я була на III курсі університету, стала учасницею телевізійного шоу «Майdан's», де разом з величезною донецькою командою відстоювала право називати Донбас танцювальною столицею України. Ця подія додала різноманітності моїм навчальним будням і стала яскравою плямою в спогадах.
На даний момент більшу частину мого часу займає написання магістерської роботи під керівництвом Музи Дмитра Євгеновича (доктора філософських наук, професора, завідувача кафедри філософії). Вибраною темою стала, – «Категорії «свідоме» і «несвідоме» у структурі сучасної релігійної свідомості: історичний та теоретичний аспекти».
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
Паралельно з навчанням в університеті я пройшла курси радіоведучих при медіахолдінгу «Золотий Грамофон» за спеціальністю «Ведучий музичних програм на радіо». Кілька годин практики проведення прямого ефіру дали мені остаточно зрозуміти, що це та сфера, в якій я хотіла б самореалізуватися і міцно закріпитися. Тому найближчими планами на майбутнє є реалізація в даній сфері. Ще сподіваюся здійснити подорож по Європі. Ну, і, звичайно ж, одним з головних прагнень є створення міцного тилу – сім'ї (з усіма витікаючими наслідками).