Автор:Вологжанина Ю.В.
Источник: Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Матеріали ХХX міжнародної науково–практичної конференції. – Донецьк: ІПШІ Наука і освіта, 2011. – С.209-210.
Вологжанина Ю.В. Психологічна сторона релігійної віри.
Дослідження релігійної віри є дослідженням того фундаменту, мінімуму, на якому ґрунтується будь-яка релігійна система, незважаючи на конкретні особливості чи форми. Вивчення ж психологічного аспекту релігійної віри дозволяє досліднику, по-перше, осягнути засади психології релігії як дисципліни, а по-друге, зробити перший крок на шляху розуміння всього різноманіття психологічних феноменів релігійного життя людства.
Багато дослідників дотримуються думки про те, що основною відмінністю між релігійною вірою і науковими судженнями є те, що перша не потребує для підтвердження власної дійсності зіставлення з об’єктивною реальністю. Вона ґрунтується на силі традиції та, використовуючи мову Віктора Гараджі, «соціальному договорі», який постулює істинність певних тверджень.
Досить цікавими на цьому фоні виглядають дослідження Мамардашвілі, який характеризує релігійну віру як точку опори в існуванні людської особистості, яка виконує одразу декілька фундаментальних функцій, основною з яких є можливість «виходити за рамки будь-якої ідеології, культури, суспільства і знаходити підвалини власного буття, які не залежать від того, що станеться з культурою, суспільством чи світом взагалі». Це, на думку вченого, є основою «не-розпаду» особистості.
Роль віри в аспекті людської діяльності активно досліджувалася Б.С. Братусем. Віра для нього є засадничим елементом будь-якої складно організованої людської діяльності.
Нерозривний зв’язок віри зі справами простежується і апостолом Петром у власних творах, який призиває християн підтвердити власну віру добрими справами.
Таким чином, ґрунтуючись на дослідженнях багатьох науковців у різноманітних сферах наукового знання, можна зробити висновок про невід’ємну роль віри у процесах психологічної діяльності людської особистості. Віра, не тільки як релігійний феномен, постулюється як фундаментальний елемент, завдяки якому людина, не зважаючи на зміну ідеологічних, культурних чи соціальних парадигм, має можливість підтримувати в цілісності власну ідентичність. Саме завдяки вірі людина має можливість займатися складно організованою діяльністю, оскільки поряд з зазначеним планом дій повинен бути фінальний образ, який конструюється саме через людську віру. Віра також є елементом залучення до певної соціокультурної спільноти, тобто виконує в психологічному аспекті соціалізуючі та формуючі світосприйняття функції.
Релігійна віра, як більш складний феномен психологічної діяльності людської особистості, на відміну від віри загальної, дозволяє людині конструювати власний внутрішній світ і наповнювати його ціннісним змістом, який може бути відправною точкою у подальшому комплексному розвитку особистості. Конструювання це відбувається через прийняття певних норм, прийнятих в конкретній релігійній системі, що зумовлює більш повне входження індивіда до конкретної соціокультурної системи. У подальших етапах людської діяльності саме релігійна віра є тим критерієм, яка коректує поведінку індивіда і дозволяє йому розвиватися і як особистість, і трансформувати навколишній простір через надання йому певних власних характеристик.