Автор: Р.Х. Халіков
Источник: Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Матеріали ХХХІІ міжнародної науково-практичної конференції. – Донецьк : Мидгарт, 2013. – С.36-38.
Сакральний простір, сакральний час і сакральне загалом стають дедалі популярнішим трендом у пострадянській науці, слугуючи тематичною точкою перетину зацікавлень соціологів, релігієзнавців, філософів і сходознавців – до обговорення питань ціннісного виміру географії залучаються політичні діячі та благодійні фонди, журнали та університети. Серед найбільших заходів, що присвячені сакральній географії, можна відзначити Міжнародну релігієзнавчу "Географія релігії: Релігійна карта світу і простір сакрального" (Львів, 7 -12 березня 2012 року); числені заходи в Запоріжжі – «Хортицький семінар: Сакральна географія і феномен паломництва», який проводився вжа двічі, з друком вагомої збірки, а цьогоріч проводитиметься втретє; семінар «Сакральна географія: Запоріжжя, Україна, Світ» (30 березня 2013 року) тощо; лекція Дзюнсея Терасави (Японія) «Глобальна криза, давні кочовики і шлях Бодгісаттви» в Інституті філософії (Київ, 26 березня 2013 року). Також питанням сакрального простору присвячені секції та круглі столи в межах інших заходів, зокрема – й цього.
Також варто зазначити значну кількість видань, які торкаються тематики сакральної географії, ієротопії тощо, та вийшли протягом останніх років. Це і вже згадана збірка, що стала результатом Хортицького семінару, і збірка «Метафізика Донецька», яка вийшла в кінці 2012 року, книга Вадима Ляшенка «Мистическая история и топография Киева» й альманах «Анатомія міста: Київ. Урбаністичні студії», що вийшли в той же період у Києві. Набуває ваги в Україні інтернаціональна програма «Місто пост-секулярне», в межах якої незабаром буде втілюватися черговий проект за участі Асоціації філософів і релігієзнавців. Створюються також майданчики в мережі Інтернет задля обговорення тематики сакральної географії, наприклад, група «Сакральна географія» в facebook. Обговорюється також створення сайту та журналу, що буде присвячений сакральному простору, зокрема – сакральній географії міста.
Аналізуючи тенденції, що характерні для даного процесу, слід відзначити, по-перше, кросдисциплінарність досліджень з питань якісності простору (зокрема – міського). Серед зацікавлених дослідників – соціологи, філософи, політологи, релігієзнавці. Особливо цікавим є інтерес до проблематики сакральної географії та феноменології релігії відомих українських сходознавців, зокрема – С. Капранова та Ю. Завгороднього, який перетинається з інтересом до сакрального та езотеричного в російських сходознавчих колах, зокрема – С. Пахомова. По-друге, закономірною під час дослідження предметів, що пов`язані з сакральним, є тенденція до відходу від методології та мови класичної позитивістської науки. Проблема сакральної географії обговорюється феноменологами, прихильниками традиціоналізму, політичними діячами, журналістами, через що ці обговорення отримують резонанс і не завжди схвально сприймаються членами академічної спільноти. Натомість проекти, пов`язані з дослідженнями сакрального (або просто якісного) простору, отримують підтримку благодійних фондів (наприклад, фонд Гайнріха Бьолля), релігійних організацій, громадських інституцій, інших об`єднань, що мають інтерес до міждисциплінарних досліджень на злободенні теми, проте не обмежені методологією позитивізму. Існує також зацікавленість регіональної влади в проведенні досліджень, що здатні працювати на імідж конкретного міста чи місцевості. По-третє, можна спостерігати появу відповідних спеціалізацій у навчальних закладах, наприклад, «релігійний туризм» в Острозі, «туризмологія» в Запоріжжі тощо. Поява фахівців з таких спеціалізацій робить моду на сакральну географію більш інтенсивною, а продукт відповідних досліджень – більш затребуваним.
Отже, можна припустити, що інтерес до проблематики сакрального простору найближчим часом почне оформлюватися інституційно – навколо журналів, періодичних заходів, певних науковців і наукових груп. Зростатиме кількість проектів, що стосуються сакральної географії та кросдисциплінарної урбаністики, феномену паломництва та релігійного туризму тощо. Імовірна також поява (принаймні, декларативна) спеціалізованої галузі знань і дисципліни, яка займатиметься питаннями сакральної географії, ієротопії та суміжними. Ці питання також потраплятимуть до дисертацій і науково-дослідних тем, розроблятиметься спільна термінологія та методологічні орієнтації нової дисципліни. Таким чином, вітчизняна мода на сакральну географію переросте в окрему дисципліну чи окрему науку.