Петлякова М.И. - Форми первісних заборон і їх вплив на свідомість людини

Актуальність – проблема: Не дивлячись на стрімкий розвиток форм релігії все ж таки, зробивши феноменологічний зріз в основі будь-якої релігійної системи можна виокремити певні елементи первісних форм вірувань. Таким чином, актуальність дослідження останніх навіть в сучасному релігієзнавчому дискурсі є дуже важливою.

Мета: пояснити суть впливу системи табуюровання первісних народів, що виявляються в релігійних уявленнях, засновані на світосприймання та психічному генезисі закладеному у людській свідомості.

Виходячи з поставленої мети постають наступні завдання: визначити особливості поняття табу, як системи релігійних заборон; висвітлити подвійність системи табуювання народів Полінезії та Океанії;

Народи Полінезії представляють найбільш ранні з доступних нашому безпосередньому спостереженню стадії розвитку людини, а саме суспільства родового ладу в чистому вигляді.. Полінезія, взагалі, це група островів Океанії, які знаходяться у центральній частині Тихого океану. Табу - розповсюджена в традиційному полінезійському суспільстві система заборон, порушення яких карається надприродними силами. Вона становить винятковий інтерес для дослідників, Звичай табу вперше був описаний Дж. Куком в його описовій характеристиці аборигенів островів Тонга (Полінезія) у 1771. В свою чергу Дж. Фрезєр першим звів воєдино усі факти, що відносяться до табу, і ввів це явище у вигляді терміну в науковий обіг.

Зупинимося на дослідженнях Дж. Фрезєра. Вивчення первісних релігій Дж. Фрезєром наштовхнули дослідника, на розкриття поняття "табу ". У своїй роботі «Золотая ветвь», він спостерігає і описує це явище. В підсумках стверджує, що "табу" являє собою, дещо священне, скрите від ока звичайної людини, сила «мана»(запас магічних сил) , яка відкривається лише вождю. Все що, є табу – сурова заборонена дія, порушення якої викликає гнів богів, а також покарання вождем племені. Не рідкість, що людина помирала навіть не від фізичного болю, а від психологічного навантаження, від докори сумління і страху перед вищими богами. Табуювання знаходиться на психологічному рівні свідомості. Тому, світогляд первісних народів базується на релігійних уявленнях, існують елементи анімізму, політеїзму, що на деяких тихоокеанських просторах еволюціонував до монотеїзму[Фрезер Дж.Дж. Золотая ветвь. – М: «Наука» 1983. - С.188-253].

Табу вважалося, як «священне» так і «прокляте». У формі священного воно було актуалізоване для вождів і всього, що було пов’язане з їх діяльністю. Майно, храми, навіть та територія де ходив вождь, вважається забороненою. Для того, щоб увесь острів не став «табу», вождя носили на спеціальному кріслі, або пристроях, які не дозволяли йому торкатися землі. У формі проклятого табу, що стосувалося злих богів, що розповсюджували хворобу і смерть. Стосовно цього, цікавий факт подає З. Фрейд в своїй роботі «Тотем і табу». Він стверджує, що коли людина померала, все що було нею нажито і чим вона користувалася у повсякденному житті, повинно бути знищено, адже люди вірили, що, це робиться для того, щоб унебезпечити всіх інших від жахливих наслідків смерті [Фрейд З. Тотем і табу. – СПб,: «Азбука – класика» 2005. 256 с.].

Якщо все ж таки людина порушила заборону і стала під табу другого роду («прокляте»), вона навіть не мала права їсти із своїх рук, її повинні були годувати інші. В такому положенні були і вожді, але вони були під табу першого роду («священне»), вони не тільки не мали права їсти із своїх рук, а навіть повинні їсти на відкритому повітрі.

Жінки під час пологів також вважалися нечистими, і прирівнювалися к категорії «проклятих», також не повинні приймати їжу разом с чоловіками. Мисливці та рибалки, воїни та вбивці, вони були окремою групою в системі табуювання. Їх душі знаходяться у вічному страху, перед душами звірів, птахів та людей, яких вони вбили, чи повинні вбити. Адже первісна людина вбачала у тваринах відображення себе, вважаючи розумними істотами. Ці люди дотримуються «табу» до початку справи, яку вони повинні виконати, а після неї проходять дуже ретельне очищення, щоб повернутися до буденного життя [Фрезер Дж.Дж. Золотая ветвь. – М: «Наука» 1983. - С.188-253.].

Виділяють ще два різновиди табу: приватні та суспільні. Приватні оточуються позначками на деревах (зарубка на дереві), суспільна позначалась проголошенням, або стовпом з бамбуковим листям. Мітки встановлювалися для того, щоб людина знала, що даний предмет, або територія знаходиться під табу, отже, при порушенні накладає на себе небесну кару або репресивні покарання. Знаки, так само встановлювалися, наприклад, на тій території, де жив вождь, адже скрізь де він ходив, і до чого доторкався, було табу.

Таким чином, стає зрозумілим, що мета табу різноманітна. Зокрема пряме табу призначено для: а) охорони важливих облич: вождів, священиків, предметів і тощо. від можливих ушкоджень; б) захисту слабких - жінок, дітей і взагалі звичайних людей проти могутнього «мана» (магічної сили) священиків і вождів; в) захисту від небезпек, зв'язаних з дотиком до трупів чи з їжею, відомої їжі, тощо.; г) охорони важливих життєвих актів: пологів, присвяти дорослого чоловіка, шлюбу; д) захисту людських істот від могутності гніву богів і демонів; е) охорони новонароджених і маленьких дітей від різноманітних небезпек, що загрожують їм унаслідок залежності від їхніх батьків. Інше застосування табу служить захистом власності, що не належить.

Отже підбиваючи підсумок можна стверджувати, що в первісному суспільстві табу було на зразок сучасних законів. Не виконання норм табу каралося суспільством з одного боку, та богами з інщого. У первісній релігійній системі табу базується на заборонах, які проголошує вождь, як обраний богами та потойбічними силами, для передання своїх законів та заборон. Люди не стільки боялися суспільних покарань, скільки потойбічних, тому що, тіло – тим часова оболонка, а душа могла страждати і далі, та розплачуватися за свої вчинки. Психологічний вплив табу був дуже сильний, порушивши заборони людина могла збожеволіти, або навіть померти. При цьому не докладаючи ніяких зусиль, для того щоб залишитися жити.