Біографія
Дитинство
Народився 19 червня 1989 року в дев'ятій лікарні м. Донецька. Отримавши зелене свідоцтво з портретом Володимира Ілліча і пару щеплень, з пологового будинку на руках батьків новий радянський громадянин відправився в життя. Коли мені було два роки, вся моя родина переїхала з Радянського Союзу жити в Україну, причому, абсолютно не переміщаючись в просторі.
Після закінчення грудного періоду я був спокійною дитиною, котра усвідомлювала соціальні норми поведінки. Улюбленою іграшкою в дитинстві був величезний червоний ведмідь, який помер, незважаючи на мої відчайдушні зусилля врятувати його внутріопілочними ін'єкціями водопровідної води. У нього виявилося загнивання внутрішніх органів. Також мені дуже подобався конструктор Lego, якого у мене був цілий чемодан. А ще мені дуже пощастило з тим, що в моєму дворі дорослі змовилися і зробили одночасно дуже багато дітей мого віку. Тому було з ким грати в безліч ігор: від настільних і до рухомих з м'ячем.
На початку мого тінейджерства батьки мене віддали в секцію дзю-до в динамо (ДЮСШ на «Пожарці» біля рожевої будівлі обласного РВВС) де моїм тренером став знаменитий Подолякін Євген Володимирович, широко відома постать у вузьких колах, масштабна особистість. Не скажу, що мені було там дуже цікаво, але цей досвід напевно додав твердості моєму характеру і я запам'ятав на все життя, як треба правильно підсідати, коли кидаєш тіло супротивника через стегно на підлогу.
Школа була звичайна, з якої я пішов, закінчивши 9-ий клас. Навчаючись там, я особливо не напружувався.
Технікум
Одним з найвдаліших рішень у моєму житті було піти в Донецький політехнічний технікум після школи і вчитися на програміста (обрана спеціальність «Програмування для електронно-обчислювальної техніки і автоматизованих систем»). Там я став набагато більш самостійним і придбав відповідальне ставлення до життя. З початком студентського життя багато чого стало залежати тільки від мене і мого рішення. Я впевнений, що саме в ті технікумівські часи, пройшло становлення моєї особистості. З теплом і вдячністю згадую викладачів технікуму, які з одного боку дали мені базові знання з моєї спеціальності: Лєсная Л.А., Мамедова Н.Д., Величко П.І., Бойко Я.А., Сергєєв Є.К., Ткачьонок О.І. і займалися виховною роботою з іншого: Госман Л.Г. З хлопцями з моєї групи «ПЕМ-04-2» ми досі найкращі друзі.
Університет
Напевно, мені так сподобалася студентське життя, що після технікуму я собі відміряв ще 5 з половиною років навчання, але вже в Донецькому національному технічному університеті. Вступ до університету на спеціальність «Інженерія програмного забезпечення» був завданням не з легких. Цілий рік до цього я відвідував підготовчі курси: по суботах була математика (особлива подяка викладачеві математики), по неділях - український.
З багажем знань, який я отримав у політехнікумі, навчання в університеті було справою досить приємною і часом не складною.
Перший курс пройшов під знаком матаналізу і фігури Скворцова Анатолія Єфремовича. Хоча найчастіше на його заняттях внутрішньочерепна температура асимптотично наближалася до точки кипіння, це було цікаво. Ладиженський Юрій Валентинович викладав дискретну математику, матеріал якої з високою регулярністю потрібно застосовувати в теорії і на практиці. Також варто зазначити ту ретельність і увагу до деталей мов програмування С та С++, які Дацун Наталія Миколаївна демонструє на своїх лекціях.
На молодших курсах я почав писати статті і брати участь у різних науково-практичних конференціях: з історії України, філософії, української мови.
Дійсно науковому підходу до досліджень я навчився, працюючи під керівництвом Федяєва Олега Івановича. Протягом мого навчання на другому та третьому курсах ми досліджували проблеми якості програмного забезпечення і його оцінки. Наші статті та доповіді були високо оцінені на багатьох міжнародних конференціях (у т.ч. і зарубіжних в м. Ульяновськ, Росія). У Олега Івановича мені хотілося б відзначити професіоналізм і свіжий погляд на вирішення проблем, який може легко позмагатися з незамилений баченням молодих вчених.
Поворотним моментом в моїй науковій діяльності стала робота в лабораторії управління інтерактивними роботизованими електромеханічними системами (ДонНТУ, ауд. 105, 105а) кафедри ЕАПУ. Ця лабораторія займається дослідженням багатьох проблем робототехніки в тісній співпраці з французькими лабораторіями ETIS (університет Сержі-Понтуаз) і LISV (Версальський університет).
Знайомство з такими професіоналами своєї справи, ентузіастами і просто чудовими людьми як проф. Борисенко В.Ф, проф. Патрік Енафф (Patrick Henaff, Ph. D.), Мельник А.А., Хоменко В.М. в значній мірі вплинуло на моє ставлення до роботи, навчанні та науці. Домігшись помітних результатів в управлінні роботом-маніпулятором Katana і представивши результати роботи під час знаменної події - інавгурації лабораторії (моїми слухачами були зокрема аташе Посольства Франції в Україні з питань науки та університетського співробітництва - пан Гійом Колен, проф. Патрік Енафф, проф. Ерік Монаселлі , проф. Олів'є Рабро), я продовжив там дослідницьку роботу вже в якості співробітника - техніка II категорії. З результатами моєї роботи Можено ознайомитися в розділі 2.2 заключного наукового звіту за результатами виконання НДР 11-316 «Біоподібні моделі гуманоїдніх роботів у рітмічній взаємодії з їх навколішнім оточенням» (Звіт виконаний у співавторстві з к.т.н., доц. Борисенко В. Ф., Хоменко В.М., Мельником А.А., Плісом П.С., Снєгиною Е.А.).
Спільно з Дацун Н.М. я демонстрував окремі частини своєї роботи на різних конференціях і писав про них у наукових журналах, зокрема в наукових працях ДонНТУ, серія «Інформатика, кібернетика і обчислювальна техніка».
Отримавши диплом бакалавра я вступив до магістратури ДонНТУ на спеціальність «Інженерія програмного забезпечення» і завдяки програмі MASTER в магістратуру університету Сержі-Понтуаз (Франція) на спеціальність «Інтелектуальні системи та комунікації». Програма MASTER є плодом співпраці університетів Сержі-Понтуаз (Франція) і ДонНТУ (зокрема видатної роботи проф. Борисенко В.Ф. та проф. Патріка Енаффа) і дозволяє студентам ДонНТУ навчатися у французьких професорів, стажуватися у Франції та отримати два диплома магістра - українську та французьку.
Плани на майбутнє
У близькотерміновій перспективі я планую захистити магістерські дисертації в Україні та Франції і стати фахівцем в галузі комп'ютерних наук та робототехніці.
Звертаючи увагу на те, що комп'ютерні технології та робототехніка є науковими і прикладними областями, що є розвинутими і багатообіцяючими в сьогоденні і майбутньому, яке вже власне настало, ті знання, які я отримав за роки навчання в університеті, знайдуть своє застосування в моїй професійній діяльності.