Біографія
Народився 18
березня 1991 у м. Донецьку. Через 3 роки родина переїхала на о. Шпіцберген
— у невелике тихе селище Піраміда. З
розваг там була неймовірна кількість снігу, конструктори й велика бібліотека.
Багато спілкувався з дорослими, тому до однолітків, після повернення до
Донецька, двома роками пізніше, було звикнути важко.
Вчився у
школі № 57. Не можна сказати, що вона чимсь відрізнялася від інших, хіба що
розташована була прямо під моїми вікнами. Це привчило мене до підготовки до
навчання з вечора, тому що вставати любив незадовго до першого дзвінка, а
запізнень не допускав. У ній у перший раз потрапив на районну олімпіаду з
фізики. Тоді для мене це було великим досягненням. Після восьмого класу,
завдяки підказці від батьків, вступив у ліцей при Інституті інформатики на
проблем штучного інтелекту в інформатико-математичний клас. Задовго до вступу
почав готуватися до вступних тестів – студіював книги з улюбленої фізики, брав додаткові
завдання з математики у вчителів. Але це не заважало продовжувати
насолоджуватися читанням і конструюванням.
Потім, після вступу, у родині з'явився
комп'ютер і, природно, книги відійшли на другий план. Не тільки через
можливості, що мені відкрилися, але й через досить сувору, у моєму розумінні,
навчальну програму. Я не звик до півзаходів і виконував повний обсяг завдань.
До того моменту кількість прочитаного обчислювалася багатьма сотнями, але
досить нескоро перейшла за тисячу. У ліцеї мною зацікавилися викладачі фізики й
інформатики. Кілька разів довелося брати участь
в олімпіадах районного рівня, хоча далі я не проходив, тому що
можливість почати готуватися з'являлася досить пізно. Уроки інформатики починалися
з короткого дайджесту про новини інформаційного світу, які часом вражали уяву.
Програмування ж було для мене одним з улюблених занять, тому що поєднувало в
собі досить простий математичний і логічний апарат, у той же час даючи волю
творчості. Завдань ігрового типу було небагато, але незабаром один зі
старшокласників познайомив мене з інструментами для створення Flash-ігор і вони
на кілька років стали моїм хобі.
Ще до
останнього року навчання я твердо знав, що прагну вступити в Інститут
інформатики та проблем штучного інтелекту. Атмосфера невеликого навчального
закладу, у якому все й усі тобі відомі, що так подобалась мені в ліцеї, була
присутня й там. Учні, які закінчили ліцей та вступили в «Інтелект», знайомі
мені зі старших класів, досить добре відгукувалися про викладачів і навчальні
плани. Моєму ліцейському класу довелося бути одним з перших, хто випробував на
собі зовнішнє незалежне тестування. Не до кінця випробувана система тестування
й не зовсім прозорі критерії оцінювання викликали чимало хвилювань, але
наприкінці була лише радість. Я подавав заявки тільки в Інститут інформатики та
проблем штучного інтелекту, хоча ідеальний сертифікат з математики й досить
непогана українська дозволяли вступити до будь-якого вуза України з відповідною
спеціальністю.
На спеціальності
„Системи штучного інтелекту“ мені дуже сподобалося. Доводилося працювати не
тільки із широко розповсюдженими в навчальних закладах СНД і вже добре
знайомими Pascal і C, але й з функціональними мовами. Багато предметів
допомогли глибше зрозуміти різні аспекти системного підходу до програмування.
На першому курсі я вступив у ряди Центру японської культури „Аматерасу“. Він
подарував мені незабутній досвід командної роботи над підготовкою різного роду
заходів, великий обсяг знань про чужу нам мову, традиції, настільні ігри, у які
я граю дотепер. Коли я був на четвертому
курсі наш ВНЗ був об'єднаний з Донецьким національним технічним універсітетом,
що відкрило переді мною ще більші перспективи. У той же час я пройшов на
всеукраїнський етап олімпіади з комп'ютерних наук у м. Харкові. На жаль,
поїздки й сон поза межами моєї кімнати для мене речі досить незвичні, тому в
день самої олімпіади моїх сил вистачило ненадовго і я опинився наприкінці
першої третини учасників.
Разом з початком
п'ятого курсу я почав відвідувати курси Java на базі ДонНТУ. Я вдячний Віктору
Свєтозаровичу Бабкову за докладний і цікавий виклад матеріалу, який дозволив ще
раз перевірити якість своїх знань про
різні загальні розділи процедурних мов програмування. Отримані навички
знадобилися мені для розробки програм на Android OS. Одночасно із закінченням
курсів я нарешті знайшов стиль, у якому можу малювати, тоді як раніше
образотворчими талантами не відрізнявся й лише мріяв відображати свої ідеї. І
хоча тема моєї магістерської роботи ніяк не пов'язана з малюванням, інтерфейси
моїх програм з тих пір стали більш „живими“.
Магістерською роботою я займаюся під
чуйним і лояльним керівництвом Олександра Сергійовича Звенигородського. Він
дуже давно займається питаннями дистанційного навчання у всіх його проявах, але
в цій області ще багато чого має бути зроблено.
Плани на майбутнє
У
майбутньому я планую займатися программуванням для мобільних пристроїв та, якщо
зможу, знайти своє місце в ігровій індустрії. Коли я засвою мову Java на професійному
рівні, я зможу користуватися багатьма затребуваними технологіями. Не збираюся я
й втрачати зв'язок за ЦЯК „Аматерасу“, тому що міжнародне співробітництво в
нашій країні стає все ширше. Мови граюь важливу роль у моєму житті, тому я
планую покращити свою англійську та японську наскільки зможу.