Назад в библиотеку

Деякі аспекти культури мовлення фахівців

Автор: Сисоєва Д.О.
Источник: Мовна культура фахівця у контексті сучасності //IV Міжвузівська студентська науково-практична конференція – Донецьк, ДонНТУ – 2011, с. 8-9.

У людини, що займається виробничою, науковою, державною, політичною та іншими діяльностями, мовлення є невід’ємним інструментом. Під мовленням розуміють результат процесу формулювання і передачі думки засобами мови. Важливе значення має вивчення й правильне використання мовних засобів у вираженні думки для досягнення визначеної мети (спілкування, повідомлення, впливу). Це все поєднує в собі культура мовлення. Культура мовлення – це дотримання усталених мовних норм усної й писемної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

Культура мовлення – це один з критеріїв оцінки інтелігентної людини. Фахівець високого рівня повинен з легкістю оперувати словами, точно висловлювати свою думку, вміти підібрати із декількох варіантів найточніший, щоб підкреслити свою конкурентоспроможність та професіоналізм. Майстерність мовлення фахівця оцінюється правильністю, ясністю, виразністю, вмінням говорити по суті та різноманітністю. Під правильністю слід розуміти слідування мовним нормам в області вимови, словотворення, слововживання, поєднання слів і їхнього зв’язку в реченні. Майбутньому фахівцю треба знати, що в літературній мові зосереджені найкращі за задумом, оптимальні зображення думок та емоцій, позначення понять. Тобто література може збагатити мовлення, удосконалити його та зробити різноманітним. У мовленні фахівця важлива мова рухів тіла (жести, пози, міміка) і володіння такими засобами, як смислова та емоційна інтонація, ритм, тембр голосу, паузами. Людина оволодіває цими системами, спираючись переважно на інтуїцію, створюючи так зване “мовне чуття”. Дуже важливо, щоб фахівці могли донести основну ідею до слухачів не двозначно і без перешкод у розумінні. Саме у цьому полягає ясність мовлення. Культура мовлення фахівця неможлива без слідування законам логіки, без знання психології та етики комунікації.

Треба уникати порушень культури мовлення. Наприклад, прийнято вважати порушеннями надмірні докази загальновідомих істин, помилкову новизну ідей, коли автор говорить про відоме, як про нове, настирливе повторення будь-якого затвердження і зайву серйозність мовлення в ситуаціях легкої розмови.

Найважливішим засобом обміну інформацією, як і раніше, залишається мова. Формування комунікативно-мовних навичок, уміння правильно і вільно говорити, доцільно використовувати мовні засоби – необхідна умова становлення успішного в усіх відношеннях фахівця, якій би професійною діяльністю він не займався.

Література

  1. Культура фахового мовлення: Навчальний посібник / За ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці: Книги – 21, 2006. – 496 с.
  2. Бутенко Н. Ю. Коммунікативні процеси у навчанні: Підручник/ Н.Ю. Бутенко. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006.– 384 с.
  3. Хміль Ф.І. Ділове спілкування: Навчальний посібник для студентів вищіх навчальних закладів / Ф.І. Хміль. – К.: Академвидав, 2004.– 208 с.