Біографія
Особистісне становлення
Я, Варич Максим Володимирович, народився 25 червня 1991 року в місті Донецьку. З моменту народження і до цього дня мешкаю в квартирі багатоповерхового будинку спільно з батьками та бабусею. Ці три людини зробили вирішальний вплив на моє особистісне становлення. З дитинства ніяких яскравих спогадів не залишилося. До школи я в основному проводив час в квартирі й рідко виходив гуляти на вулицю, мало спілкувався зі своїми однолітками. У дитинстві захопився переглядом футбольних матчів і зберіг велику цікавість до цього виду спорту до теперішнього часу.
З вересня 1998 року по травень 2005 року навчався в загальноосвітній школі № 64 міста Донецька, яка розташовується в 100 метрах від мого будинку. З другого класу без особливих зусиль був відмінником. Про цей навчальний заклад я не можу сказати нічого поганого, але і особливих компліментів він не заслуговує. Звичайна школа, яка дає середній рівень знань. Влітку 2005 року вступив у Донецький ліцей "Колеж", в якому навчався з вересня 2005 року по травень 2008 року. У колежі був дуже сильний викладацький склад, який дав тверді знання, особливо в галузі природничих наук. Під час навчання в колежі я брав участь у різних олімпіадах, по деяким предметам навіть вдавалося займати призові місця на обласному рівні. Олімпіади стали відмінним психологічним тренуванням для організму, навчили мозок працювати в стресовій ситуації. Я закінчив колеж із золотою медаллю та з досить високими балами здав зовнішнє тестування з математики та української мови, що дозволило без зусиль вступити на бюджетну форму навчання бакалаврату Донецького національного технічного університету (ДонНТУ). Я дуже вдячний викладачам колежу за набуті знання. Ці знання допомагали і допомагатимуть мені в роботі і повсякденному житті.
Професійне становлення
Сказати чесно у мене немає особливої тяги до сфери інформаційних технологій. Головною причиною чому я став студентом факультету комп'ютерних наук і технологій (у момент вступу він називався факультетом обчислювальної техніки та інформатики) ДонНТУ стало бажання моїх батьків. Вони все своє життя працюють у сфері комп'ютерних технологій і тому вони рекомендували мені отримати диплом в IT-сфері. Їх логіка міркувань була проста: оскільки інформатизація суспільства буде зростати, то є надія в майбутньому знайти хоч якусь роботу, маючи на руках диплом комп'ютерника. Я погодився з їх доводами і подав документи за спеціальністю системне програмування і мені вдалося пройти на бюджет.
Роки, які я провів в університеті, нічим примітним відзначити не можна. До всіх предметів у мене було однаково нейтральне ставлення. Перед мною ставили якісь завдання у вигляді лабораторних робіт, курсових і я їх виконував, не замислюючись про те чи цікаві вони мені, чи потрібні вони мені. Я не маю претензій ні до кого з викладачів, критикувати або хвалити когось у мене не виникло приводів. Відверто даремних дисциплін було дуже мало, після прослуховування більшості предметів в голові залишалася хоч якась корисна інформація.
Після отримання ступеня бакалавра спільно з батьками було прийнято рішення вступати в магістратуру. Високий середній бал і успішне написання вступного іспиту дозволило пройти на бюджет. На жаль, мій науковий керівник з науково-дослідної роботи Кривошеєв Сергій Васильович не міг бути керівником магістерської роботи, тому в мене з'явився новий науковий керівник – Мальчева Раїса Вікторівна, а Сергій Васильович став консультантом. В якості випускної роботи була обрана тема "Розробка моделі паралельної обчислювальної системи для розрахунку параметрів рухомого об'єкту". Як зрозуміло з назви магістерська робота присвячена розрахунку параметрів, які описують рух об'єкту (у моїй магістерській таким об'єктом є судно), із застосуванням різних паралельних систем. Питання, які пов'язані з розпаралелюванням, в теперішній час дуже актуальні. Модель рухомого об'єкту описується за допомогою системи диференціальних рівнянь, що надає магістерській роботі універсальність, оскільки за допомогою диференціальних рівнянь можливо описати безліч процесів, які відбуваються в природі.
Плани на майбутнє і можливі шляхи їх реалізації
У момент написання автобіографії метою на найближчий час є успішно закінчити навчання, а на подальші роки мета дуже проста: як-небудь вижити в жорстокому, цинічному і мерзенному світі. Планів я ніяких не будую тому, що це безглуздо, оскільки в більшості випадків все в житті відбувається не так, як ти плануєш. У мене немає жодного бачення майбутнього, оскільки я навіть не знаю, що може статися завтра. Єдине в чому я впевнений це те, що огида від життя і від людей з кожним роком у мене буде зростати. Стосовно свого майбутнього я песиміст.