Я. Янчак - Авіакатастрофи Львова

Як відомо, авіакатастрофи - це падіння повітряних суден, що супроводжуються загибеллю людей. Найперша авіаційна катастрофа в історії міста Львова сталася в роки I світової війни, коли на територію Стрийського парку впав австрійський військовий літак. Пілот літака загинув, його тіло було поховано прямо в парку біля Палацу мистецтв. Пізніше останки льотчика перенесли на австрійське військове кладовище.

Ще одна авіакатастрофа сталася у Львові під час демонстраційних польотів військової авіації 22 листопада 1919. Того дня в місті проходили урочистості з приводу першої річниці з дня встановлення повного контролю польських військ над містом під час українсько-польської війни 1918-19 років. Організатори урочистостей попросили взяти участь у показових виступах американських льотчиків, що служили в польській військовій авіації. Є. Корсі, Є. Чесс, Є. Грейвс, а також поляки Л. Ідзиковський і В. Конопка повинні були пролетіти над дахами міста. На урочистості прибув сам Ю. Пілсудський, який мав намір проінспектувати війська львівського гарнізону.

Виконуючи фігури вищого пілотажу над вулицею Академічної (тепер проспект Шевченка), Є. Грейвс вивів свій літак з пікірування за кілька десятків метрів від землі. Через перевантажень від літака відламався шматок крила і машина частково втратила керування. Не бажаючи ставити під загрозу людські життя, Грейвс спробував направити пошкоджений літак у бік схилу безлюдній і поросла лісом гори Вроновських. Однак літальний апарат втратив висоту і через кілька сотень метрів врізався в ліве крило палацу Потоцьких на вулиці Коперника. Від вибуху двигуна і бензобаків літака загорілися верхні поверхи і дах, будівлі, а також інтер'єрам, бібліотеці та колекціям творів мистецтва було завдано дуже серйозної шкоди.

Тіло Є. Грейвса було знайдено в саду поблизу від палацу. Можливо, що він сам вистрибнув з машини перед вибухом. Труну з тілом пілота був виставлений для прощання в євангелістської церкви Святої Урсули, що на вулиці Зеленій. Над траурною процесією з декількох тисяч львів'ян, які проводжали Є. Грейвса на Личаківський цвинтар, пролетіли літаки 7-й розвідувальної ескадрильї імені Т. Костюшка, в якій служив загиблий. З міркувань безпеки пілотам заборонили знижуватися менше ніж на 500 метрів.

31 серпня під час пробного польоту на Левандівському аеродромі після ремонту літака розбився ще один американський пілот, наймолодший за віком з офіцерів 7-й ескадрильї Т.В. Мак-Калум. Його також поховали на Личаківському кладовищі. Через деякий час американців перепоховали на польському військовому "цвинтар Орлят", де їм встановлено пам'ятник. Урочисте відкриття пам'ятника відбулося 25.05 1926 року. У роки Радянської влади пам'ятник був зруйнований, але відновлений після здобуття Україною незалежності.

28 листопада 1928 на околиці Львова ледь не закінчився авіакатастрофою політ пасажирського літака "Юнкерс" Ф-13. Під час польоту несподівано заглух мотор. Пілот Єжи Мітц зумів посадити машину на поле біля села Рясне Польське (нині в межах Львова). Вимушена посадка не обійшлася без аварії. Шасі літака загрузли в мокрому ґрунті, літак капотував і перекинувся. Пасажири літака, хоч і з легкими травмами, залишилися живі.

Більш тяжкі наслідки спричинила авіакатастрофа, що сталася 28 грудня 1936. Що вилетів зі Львова пасажирський літак "Локхід Електра" між Равою Руської та Томашову Любельському сильно обмерз, що і стало причиною падіння. Загинули двоє членів екіпажу і один пасажир. Пілот М. Йонікас і ще вісім пасажирів вижили, хоча і отримали травми.

За весь міжвоєнний період найбільш трагічна авіакатастрофа в цивільній авіації Польщі трапилася 22 липня 1938 з літаком, який вилетів зі Львова рейсом до Солоники. У той день літак "Локхід Л-14х" розбився в районі Чернівців. Машина впала на землю, поховавши під уламками 4 членів екіпажу і 10 пасажирів. Причиною катастрофи став перетертий тросик управління кермом висоти, пошкодження якого своєчасно не помітив техперсонал львівського аеродрому.

За спогадами старожилів, у 1930-х роках ще одна авіакатастрофа трапилася з літаком польської Військової школи льотчиків. Літак впав на Білогірський ліс в районі П'ятого залізничного парку. Члени екіпажу загинули.

Незабаром після Другої світової війни, за свідченнями очевидців, радянський військово-транспортний літак Лі-2 розбився на вулиці Городоцькій в районі будівель офіцерського складу. Екіпаж загинув.

На початку 1950-х років над вулицею Окружний транспортний літак Лі-2, що перевозив м'ясо, зачепив крилом радіощоглу. Літак впав, екіпаж загинув.

Від удару й вибуху в землі утворилася воронка, яку через деякий час заповнила вода і виникло невелике озерці. Зараз на місці падіння - гаражі.

Під час приземлення у львівському аеропорту 26 лютого 1960 зазнав аварії пасажирський літак Ан-10 "Україна". У тому ж році ще один Ан-10 розбився при заході на вимушену посадку між Львовом і селом Зимна Вода. В обох катастрофах загинуло 100-120 осіб. Причиною обох катастроф став якийсь дефект конструкції літаків Ан-10, який позначався лише в рідкісних випадках за особливих погодних умов, якраз які і склалися тоді у Львові. За іншою версією, причиною катастрофи обох літаків могло бути обмерзання літакових стабілізаторів.

У 1963 році у Львові розбився двомоторний пасажирський літак чеського виробництва Л-200 "Морава". Машина виконувала місцевий рейс в якості воздущних таксі і впала на вулиці Коновальця (тоді вулиці Енгельса). Авіакатастрофа сталася через дуже поганих погодних умов: з неба сипала сніжна крупа, була низька хмарність. Льотчик, який, судячи з усього, втратив орієнтацію в низьких хмарах, занадто сильно знизився, зачепив крилом лівим крилом будівлю і впав на проїжджу частину. Від удару один з двигунів літака відірвався і полетів уздовж по вулиці. На щастя, ні двигун, ні уламки машини не зачепили нікого з перехожих. А ось пілот і пасажири, на жаль, загинули.

У травні 1977 через львівський аеропорт транзитним рейсом на паризький авіасалон Ле-Бурже слідував літак Як-42. Під Льв ові він повинен був зробити проміжну посадку для дозаправки. Не маючи досвіду приземлень на львівському аеродромі, пілот мав намір посадити літак "з шиком" на першій плиті злітно-посадкової смуги, проте він не знав, що недалеко від смуги протікав струмок, який вже прогрілося, а тому повітряний потік над струмком біля початку злітної смуги давав невелику просідання. Потрапивши в це місце, машина різко просіла і плазом впала на землю. За іншою версією, пілот погано розрахував швидкість зниження і літак просто не дотягнув до початку смуги. Від різкого удару об землю машина розлетілася на частини. На щастя, ніхто з екіпажу не отримав серйозних ушкоджень. Пожежники і рятувальні команди, які негайно прибули на місце аварії, не тільки рятували людей, але і довго збирали по всьому злітному полю сувеніри та подарунки, призначені для паризького авіасалону.

Менш серйозні інциденти сталися у Львові в 1977 і 1978 роках з літаками Ту-134. Під час старту у цих літаків двічі надломлюються передні стійки шасі. Причиною обох аварій була природна втома металу. Швидкість літаків була невисока, тому машини не отримали серйозних ушкоджень. Ну і, природно, обійшлося без жертв. У 1970-і роки відбулося кілька випадків виходу за межі злітно-посадкової смуги військових літаків МіГ-15 і МіГ-17. Ці випадки також обійшлися без жертв.

Набагато більш тяжкими наслідками супроводжувалася авіакатастрофа, що сталася 3 травня 1985. У той день зі Львова до Москви вилетів військово-транспортний літак Ан-26, пасажирами якого були високопоставлені керівники військово-повітряних сил Прикарпатського військового округу (ПрикВО), у тому числі командувач 14-й повітряною армією генерал Є. Крапівін, член Військової ради округу генерал В. Доценко та інші офіцери. На борту також перебували і декілька цивільних осіб (у тому числі і дружина майбутнього губернатора Московської області Б. Громова). Одним з пілотів літака був син космонавта В. Биковського, сам проходив службу в ПрикВО. У небі між Львовом і Золочевом, на висоті приблизно 3900 метрів Ан-26 зіткнувся з рейсовим літаком, який летів до Львова з Талліна Ту-134А. В останній момент пілоти обох літаків прагнули уникнути фатального удару, тому літаки, відхилившись, з креном 14 градусів вліво і 45 градусів вправо вдарилися лівими поверхнями крил. Аналіз "чорних скриньок" показав, що пілоти Ан-26 ще протягом 3 хвилин 14 секунд намагалися врятувати себе і пасажирів. На жаль, всі, хто був на борту обох літаків, загинули. Причиною катастрофи стала помилка диспетчера та керівника польотів. Диспетчер львівського аеродрому переплутав мітку на радарі і дав вказівку екіпажу Ту-134А зайняти той ешелон, по якому вже летів військово-транспортний літак Ан-26. Додатковим чинником, який призвів до авіакатастрофи, стали складні погодні умови (було похмуро і йшов дощ), і тому пілоти обох літаків побачили один одного лише в останній момент перед зіткненням.

У грудні 1992 року розбився щойно відремонтований у Львові винищувач МіГ-21, що злетів з львівського аеродрому. Авіакатастрофа сталася на території Волинської області. Льотчик, майор Сергій Мусланов, загинув. Точні причини катастрофи з'ясувати так і не вдалося, оскільки літак впав у болото, звідки неможливо було витягти уламки.

До великому числу людських жертв призвела авіакатастрофа, що сталася 27 липня 2002 року під час демонстраційного польоту навчально-бойового винищувача Су-27 на авіаційному святі, присвяченому 50-річчю створення 14-ї повітряної армії. Пілотували літак полковники В. Топонар і Ю. Єгоров.

Основна причина даної авіакатастрофи - "Недостатня підготовленість екіпажу до виконання даного польоту і злочинна самовпевненість одного з пілотів". Грубим порушенням правил було й те, що льотчики виконували польотне завдання поза межами пілотажної зони. Під час виконання третього елемента пілотажу - "косої петлі з поворотом в незаплановану сторону" - В. Топонар помилився в техніці виконання фігури, котру виконував вперше. Подальші наміри В. Топонаря вивести літак у горизонтальний політ через негайний набір висоти, щоб уникнути зіткнення з землі, призвели лише до втрати поперечного управління на небезпечно малій висоті. Практично некерований літак з лівим креном спочатку зачепив дерева, потім верхню частину цистерни з паливом, після чого на малій висоті пролетів над аеродромом, калічачи людей, що знаходилися на майданчику для статичного показу авіаційної техніки. Потім літак зіткнувся з винищувачем Су-17М, що стояв на майданчику для статичного показу. Після цього Ю. Єгорову вдалося запустити систему покидання літака і льотчики катапультувалися майже на нульовій висоті. В результаті інциденту загинуло 77 людей. Дуже багато хто отримав травми і каліцтва різного ступеня тяжкості. Загальне число травмованих склало 292 людини, 136 з яких були діти.

Трагедія стала можливою через недотримання правил польотів і неправильного виконання польотного завдання, а також через недостатню увагу керівних осіб до проведення авіаційного свята.

В результаті виїзного засідання апеляційного суду Центрального регіону України 23.06 2005 року, а також засідання Верховного суду України 02.03.2006 року були засуджені такі особи: полковник В. Топонар - до позбавлення волі на 14 років, полковник Ю. Єгоров - до позбавлення волі на 8 років, заступник командира 14-го авіаційного корпусу, генерал-майор А. Третьяков - до позбавлення волі на 6 років, командир авіаційної ескадрильї, полковник Ю. Яцук - до позбавлення волі на 5 років, начальник служби безпеки польотів 14-го авіаційного корпусу полковник А. Лукіних - до 4 років позбавлення волі умовно з випробувальним терміном 2 роки.

4 лютого 2003 розбився вертоліт Мі-2, що належав Товариству сприяння обороні України, здавати його в оренду "Львівським авіалініям". Машина здійснювала політ для огляду нафтопроводу "Дружба" за маршрутом Броди-Бібірка-Долина-Дрогобич. Катастрофа сталася в ході спроби здійснити вимушену посадку в складних погодних умовах в 4 км від села Коросіно (Перемишлянський район Львівської області). Управляв вертольотом пілот Василь Луговий загинув.

Хотілося б сподіватися, що це була остання авіакатастрофа, так чи інакше пов'язана зі Львовом.