Бондик К.Ю., Лаврик У.В. - Інноваційний шлях розвитку вугільної промисловості

Вугільна промисловість — одна з сучасних основних енергозабезпечуючих промисловостей для світової економіки. У світовій економіці вугілля використовується як основний енергоносій, посідаючи третю позицію за обсягами використання після нафти і природного газу.

Україна за обсягами видобутку вугілля належить до першої десятки провідних країн світу, але значно поступається більшості з них за економічними показниками вугледобувного виробництва[1].

На даний час підприємства вугільної промисловості знаходиться в критичному стані. Подолання такого стану, стабілізація та подальший сталий розвиток вугільної промисловісті України неможливий без упровадження новітньої гірничої техніки і прогресивних технологій. Тобто, необхідне зростання вкладень в нові технології, модернізацію основних засобів з урахуванням тривалого інвестиційного циклу [2].

Значний внесок у розробку проблем розвитку інноваційної діяльності та практичних заходів з упровадження нових технологій та технічного переоснащення зробили такі вчені як О.І. Амоша, В.М. Гейць, Ю.З. Драчук, Т.Е. Петровська, Ф.Ю. Поклонський, Л.М. Рассуждай, Л.О. Середа, М.С. Сургай, І.А. Фесенко та ін. Праці цих учених є науковим підґрунтям для розроблення інноваційного шляху розвитку галузі, де визначаються основні інноваційні пріоритети й напрямки удосконалення фінансового забезпечення нарощування науково-технічного й інноваційного потенціалів. Але і дотепер залишаються невирішеними основні проблеми вибору напряму інвестиційної діяльності.

Метою даної статті є обґрунтування напрямів підвищення інноваційної діяльності вугільної галузі.

Сучасний стан вугільної галузі в Україні залишається незадовільним. На багатьох підприємствах галузі дві третини основного стаціонарного устаткування відпрацювало нормативний строк експлуатації та потребує негайної заміни. Питома вага вугледобувних механізованих комплексів та прохідницьких комбайнів сучасного технічного рівня становить лише третину, а нових навантажувальних машин і стрічкових конвеєрів – близько 15 %. На шахтах, що розробляють крутоспадні пласти, майже 60 % загального обсягу вугілля видобувається з використанням відбійних молотків. Наслідком цих процесів є зниження інтенсивності роботи устаткування та збільшення витрат на підтримку його працездатності [3]. Тому необхідно приділяти увагу інноваційному розвитку вугільної галузі для подолання таких негативних умов праці.

Особливістю інноваційного менеджменту на рівні вугільних підприємств є характер інновацій, де, на відміну від інших підприємств і фірм, нововведення в основному стосуються не продукту, що випускається, а внутрішнього виробничого апарату і технологій. Диверсифікованість може стосуватися поліпшення якісних характеристик вугілля і випуску побіжних продуктів вуглевидобутку, що тісно пов'язано з проблемами екології. Показники якості вугілля значно впливають на економічний стан шахти і на ці показники має бути спрямовано внутрішньогосподарський менеджмент, тим більше, що відповідні заходи можуть проводитися і власними силами. У систему інноваційного менеджменту входять завдання пошуку необхідної інформації на ринку нововведень у нашій країні та за кордоном, вибору засобів і технологій, обґрунтування економічної можливості й доцільності їх упровадження, інвестиційного забезпечення тощо.

Ефективна програма інноваційного розвитку вугільного підприємства повинна охоплювати комплекс заходів, а саме:

технічні заходи оптимізації схем підготовки і розробки родовища вугілля, засобів і технологій виймання і переробки вугілля й інших побіжних корисних продуктів виробництва;
заходи ресурсозбереження, що охоплюють скорочення відходів виробництва, заощадження та переробку корисних побіжних компонентів (прикладом може служити видобуток газу метану для власних потреб шахти та подальшої його реалізації);
організаційні заходи, які вдосконалюють облік витрат ресурсів і продукції що випускається, шляхом створення системи моніторингу;
соціально-економічні заходи полягають у впровадженні сучасних методів організації ринкових відносин при реалізації продукції (маркетинг, цінова політика), стимулюванні економії ресурсів і в охороні праці та навколишнього середовища [4].

Важливим напрямом розвитку вугільної промисловості також є скорочення часу простоїв гірничого обладнання, що можна здійснити з допомогою упровадження автоматизації процесів вугледобування, автоматизованих систем управління виробництвом та комп’ютерно-інформаційних технологій.

У цьому разі створюються можливості оснащення вугільних шахт сучасними системами моніторингу шахтної атмосфери, апаратурою попереднього виявлення і локалізації вибухів газу та пилу, виявлення й гасіння пожеж на стрічкових конвеєрах, комплексами апаратури швидкодіючого вимикання вибійного електрообладнання при пошкодженнях кабелю, що приводить до підвищення безпеки праці шахтарів.

Такий підхід забезпечує можливості виявлення та локалізації пошкоджень у технологічних комплексах, що значно скорочує час простою гірничого обладнання та підвищує продуктивність технологічних комплексів[5].

Таким чином для інноваційного розвитку вугільної промисловості необхідно впровадження нових технологій, у стратегіях розвитку вугільного підприємства виділити пріоритетний напрям з інноваційного розвитку, розробити заходи ресурсозбереження, що охоплюють скорочення відходів виробництва, заощадження та переробку корисних побіжних компонентів, створити систему моніторингу яка забезпечить удосконалення обліку витрат ресурсів.

Такі заходи дозволять зменшити собівартість вугільної продукції, зайняти нові позиції на енергетичному ринку та забезпечити подальший розвиток вугільної промисловості.

Перелік використаної літератури.

1. Федоронько Н.І. «Економічні науки». – Серія «Облік і фінанси». – Випуск 8 (29). – Ч.4. – 2011.
2.Петровська Т.Е. /Наукова складова інноваційного розвитку вугледобувних підприємств України. [Електроний доступ] – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/...
3. Механізми управління розвитком соціально–економічних систем: моногр./ за ред. О.В. Мартякової. – Донецьк: ДВНЗ "ДонНТУ", 2010. – 688 с.
4. Федоронько Н.І., к.е.н. «Економічні науки». – Серія «Облік і фінанси». – Випуск 8 (29). – Ч.4. – 2011.