Автор: Стегній А.І., Степанова Т.О.
Источник: Матеріали всеукраїнської науково–практичної конференції студентів і молодих вчених «Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю». – Донецьк, ДонНТУ – 2012.
Актуальність теми полягає в тому, що зараз вугільна промисловість є однією з найважливіших галузей національной економіки, яка забезпечує енергетичну безпеку країни, розвиток металургійного комплексу. Тому питання, пов'язані з цією галуззю, є важливими для національної економіки.
Питання природно–ресурсного потенціалу України вивчали відомі вітчизняні вчені – М.М. Паламарчук, О.Т. Діброва, А.Н. Алимов, Ф.Д. Заставний, С.А. Генсірук, О.М. Маринич, П.Г. Шищенко, І.О. Горленко, М.Г. Ігнатенко. Нині особливо актуальними є наукові дослідження стосовно базових галузей національної економіки, які складають значну частину ВВП країни. Цілком важливою для країни є постійна увага до вугільної галузі, розміщення основних запасів яких наведено в табл. 1.
Територіальне розміщення та величина запасів вугілля суттєво різниться за регіонами. Основні поклади складають 8 7% та знаходяться на території Донецького басейну, інші запаси вугілля на території України зосереджені ще в двох басейнах: Львівсько-Волинському та Дніпровському. Відповідно в загальних запасах вугілля в Україні (117,1 млрд. т) найвища питома вага належить Донецькому басейну – 101,9 млрд. т (87,0 %), Львівсько–Волинському та Дніпровському – відповідно 2,3 млрд. т (2,0 %) та 4,1 млрд. т (3,5 %), крім того, запаси вугілля є на території Харківської і Полтавської областей — 8,7 млрд. т та Закарпатської вугленосної площі – 0,2 млрд. т. Із загальних запасів 42,5 млрд. т. віднесено до прогнозних ресурсів.
Геологічні запаси вугілля в Донецькому басейні зосереджені переважно в тонких і надто тонких пластах потужністю до 1,2 м. Середня глибина розробки родовищ наближається до 700 м, а максимальна – становить 1400 м. На горизонтах понад 600 м функціонує майже 60 % шахт, на частку яких припадає понад половини всього видобутого вугілля. Пласти, які вважаються небезпечними щодо раптових викидів вугілля і газу, характерні для 40 % шахт.
Запаси вугілля в Україні цілком достатні для задоволення власних потреб і забезпечення експортних поставок. Однак складні гірничо–геологічні та технологічні умови розробки вугільних родовищ України, в першу чергу Донбасу, суттєво впливають на економічну ефективність виробництва у вугільній промисловості.
Великий вплив на ефективність роботи галузі має стан виробничих фондів шахт. Сьогодні до 40 % шахт працює понад 50 років, а найбільш старі шахти мають строк служби понад 70 років. Лише 8 %шахт експлуатуються менше 20 років.
Незважаючи на значний строк експлуатації шахт, обсяги реконструкції і будівництва нових шахт з 1975 р. стали різко зменшуватися. За останні 15–20 років у Донбасі не було закладено жодної шахти.
Однією з причин такого важкого стану було обмеження капітальних вкладень на оновлення виробничих потужностей вугільної промисловості України. Це пов'язано з тим, що протягом трьох останніх десятиліть вся інвестиційна діяльність у вугільній промисловості була орієнтована на розвиток видобутку вугілля у східних регіонах колишнього СРСР.
Усе це і визначило різке гальмування процесу оновлення виробничих потужностей і погіршення структури шахтного фонду в Україні.
Таким чином при вирішенні проблем, зокрема в вугільній промисловості, необхідно переходити до оновлення виробничих фондів, використання інноваційних видобувних технологій, впровадження сучасного обладнання, машин, устаткування. В першу чергу, необхідно досягти світового рівня безпеки праці та продуктивності добичі, поліпшити умови праці. Кошти, які будуть інвестовані в науку та переобладнання вугільних підприємств сучасною технікою, дозволять покращити економічну та соціальну ситуації у вугільних регіонах країни.
1. Дорогунцов І.В, Пітюренко Ю.І., Олійник Я.Б. та ін.: Розміщення продуктивних сил України: . – К.: КНЕУ, 2008. – С. 93–105
2. Розміщення продуктивних сил / За ред. Є.П. Качана К.: Вища шк., 2003. – 350 с.
3. Райзберг Б.А. Современный экономический словарь/ Б.А Райзберг, Л.Ш. Лозовский, Е.Б. Стародубцева. – М.: ИНФРА–М, 1996. – 496 с.
4. Основи стійкого розвитку: Посібник для перепідготовки фахівців /за заг. ред. д.е.н., проф. Мельник Л.Г. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 325 с. – ISBN 966–680–250–3.