ВЗАЄМОДІЯ ДЕРЖАВИ ТА БІЗНЕСУ, ЯК ОСНОВА РОЗВИТКУ КРАЇНИ
Автори: Коломицева А.О., Брянська І. А.
Джерело: Матеріали І Міжнародної науково – практичної конференції «Розвиток національніх економік в умовах глобальної нестабільності» 15 – 16 лютого 2013 р. – м. Одеса: Видавничий дім «Гельветика», 2013. – 280 стор. с. 200 – 201. ISBN 978-617-7041-03-9.
Сучасні умови функціонування економіки зазнають змін під системною взаємодією процесів глобалізації та реструктуризації управлінських органів державної влади, а також суб'єктів господарської діяльності в економічному середовищі.
Одним з домінуючих напрямків, що забезпечують облік економічного розвитку тенденцій, є узгодження інтересів та координація зусиль, прикладених державою та можливостями бізнесу як основних інститутів ринкової економіки. Чітка і спланована взаємодія держави та бізнесу, що характеризується визнанням державними органами, представниками бізнесу та наукових інститутів про необхідність сприяння у розвитку ринкової економіки, є необхідною для отримання позитивних результатів державно-комерційних відносин шляхом створення беззбиткових моделей взаємовідносин, збільшення числа наукових підходів, більш ефективного партнерства між державним і приватним сектором у рамках можливостей приватного бізнесу і повноважень державних органів влади. Для цього, в економічному розрізі, необхідно систематизувати труднощі, що з'являються, а також створити механізм перетворення взаємозв'язку органів державного управління та приватного сектору. Взаємодія держави і бізнесу в економічній системі регіону є одночасно сферою та механізмом інформатизації суспільного життя, оскільки, з одного боку, в процесі міжсекторної співпраці формується відповідна інформаційна середа і розвиваються віртуальні технології взаємодії, з іншого - об'єднання потенціалу державного та приватного секторів дозволяє реалізувати інноваційні моделі інформаційного розвитку та сформувати їх ресурсне та методичне забезпечення. Розвиток єдиного інформаційного простору регіону в контексті підвищення ефективності управління взаємодією держави і бізнесу можливо за рахунок орієнтації на активне залучення господарюючих суб'єктів і поселенського соціуму, структурованих по групах інтересів, в розробку і реалізацію управлінських рішень при домінуванні інвестиційно-орієнтованої складової комунікаційного середовища, а також на формування сприятливих умов для застосування бізнес-акторами сучасних інформаційних технологій.
На основі стратегій і технологій управління партнерськими відносинами, з урахуванням стимулювання та регулювання взаємодії представників державних інститутів та комерційних компаній, а також детальному вивченні механізму управління інформаційними системами були визначені теоретичні основи, які формують передумови ефективної взаємодії держави та бізнесу, що засновані на економічних інтересах, цілях і функціях досліджуваних об'єктів, і побудована концептуальна модель управління взаємодією держави і бізнесу в економічній системі ринкової економіки. (Рис. 1.)
Рис. 1 Концептуальна модель взаємозв’язку держави та бізнесу у ринковій економіці
Результати дослідження показують, що визнання можливості виділення в системі взаємозв'язку держави і бізнесу функціонального елемента, де управлінська і регулятивна функція влади по відношенню до бізнесу ґрунтується на партнерських засадах, полягає в побудові системи теоретичних положень, що відображають наукову позицію розвитку процесу управління взаємодією державних і приватних інститутів на різних рівнях соціально-економічних систем.
При цьому ефективність реалізації різних форм і технологій управління взаємодії представників держави та бізнесу ґрунтується на саморегулюванні та визначається наявністю дієвих методів прийняття рішень, а також умовами економічного розвитку (станом ринкового середовища в країні, інвестиційним та інноваційним кліматом), і інституціоналізацією різних моделей побудови партнерських відносин між інститутами держави та бізнесу в економічній системі країни.
Успішний розвиток економічної системи країни в довгостроковій перспективі в умовах зростаючого динамізму і невизначеності зовнішнього середовища та існуючого формату відносин центру і регіонів в значній мірі визначається якістю стратегічного управління. Це обумовлює необхідність розширення участі бізнесу в процесі розробки і реалізації стратегічних цілей країни (концепції соціально-економічної політики, стратегії регіонального розвитку, цільових програм і т.п.). Стратегії соціально-економічного розвитку територій є найбільш сприятливою основою для балансу економічних інтересів держави і бізнесу, чинником зближення суб'єктів господарської діяльності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия, М.: Из-во «Дело и Сервис», 2000.
Шумск С.С. Финансовый потенциал Украины: методология определения и оценки / С.С. Шумск / / Финансы Украины. - 2007 .- № 5.-с.55-64.
3. Никитаева А.Ю. Механизм регулирования целевой направленности функционирования экономических субъектов микроуровня в системе региональной экономики // Экономические и институциональные исследования: Альманах научных трудов, 2002.