Автор: В.Г. Горонькіна, О.О. Тарасова
Источник: Стратегічний розвиток національної економіки, регіонів і підприємств: Т.4. Моделі і методи ефективного стратегічного планування соціально-економічного розвитку; матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 15–17 листопада, 2012 року, м. Донецьк. – Донецьк: ДонДУУ, 2012. C.49–54.
Сучасні умови ринкової економіки неминуче ставлять підприємства перед необхідністю працювати за законами і вимогами ринку, пристосовуючи всі сторони своєї виробничо-господарчої і збутової діяльності до мінливої ринкової ситуації і запитів споживачів, змагаючись при цьому з конкурентами.
Проектувати, виготовляти, реалізувати й обслуговувати конкурентоспроможну продукцію, яка має певні переваження перед конкурентами за своїми якісними та ціновими характеристиками – актуальне завдання підвищення конкурентного статусу підприємства. Як наслідок, особливої актуальності набуває розробка моделей і методів оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств.
Різноманітні методи оцінки і аналізу конкурентоспроможності підприємств досліджували у своїх роботах вітчизняні та зарубіжні вчені. Вагомий вклад в теорію і практику оцінки конкурентоспроможності внесли такі вчені як Є. Голубков, М. Долинська, Е. Долан, Д. Еванс, К. Ішикава, Ф. Котлер, В. Макаров, А. Романова, М. Портер, Н. Хойер, С. Фішер, Р. Фатхутдинова та ін.
Однак, не зважаючи на велику кількість робіт, розроблені моделі і методи оцінки рівня конкурентоспроможності підприємств є недостатніми, що і зумовило вибір напряму даного дослідження.
Оскільки основною метою розробки методів конкуренції підприємства є забезпечення конкурентних переваг, остільки необхідно обрати такий варіант забезпечення конкурентних переваг, який би дозволив завоювати уподобання споживачів, що дозволить забезпечити як економічну безпеку підприємства, так і досягнення прийнятних результатів. Позитивний ефект конкуренції залежить від умов, в яких вона діє. Взагалі, виділяють три основних передумови, наявність яких необхідна для функціонування механізму конкуренції:
Метою даного дослідження є розробка концептуальної моделі оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, яка базується на методах системного аналізу. Попереднє дослідження наявних методик оцінки конкурентоспроможності підприємств дозволило зробити висновок, що найбільш об’єктивну оцінку можна отримати за допомогою методу комплексної оцінки.
Метод комплексної оцінки включає в себе визначення показників конкурентоспроможності підприємства. Розробка концептуальної моделі оцінки конкурентоспроможності підприємства заснована на теорії ефективної конкуренції. Так Е. Мотлок, пропонує розглядати такі показники конкурентоспроможності: фінансове положення підприємства, ефективність виробничої діяльності підприємства, ефективність збуту товару, конкурентоспроможність товару [2].
Для розрахунку коефіцієнту конкурентоспроможності підприємства (Скс) визначаються вагові коефіцієнти усіх показників конкурентоспроможності. Визначення проводиться методом експертного оцінювання, використовуючи метод парних порівнянь.
Розрахунок коефіцієнту конкурентоспроможності проводиться:
де Евд – критерій виробничої діяльності,
Ефп – критерій фінансового положення,
Езт – критерій збуту товару,
Екст – критерій конкурентоспроможності товару.
к1+ к2+ к3+ к4=1
При розрахунку коефіцієнту конкурентоспроможності підприємства слід дотримуватися наступних кроків: обчислення одиничних показників конкурентоспроможності підприємства, обчислення критеріїв конкурентоспроможності, обчислення коефіцієнту конкурентоспроможності підприємства [3].
Але одним з найважливіших етапі є аналіз внутрішніх факторів конкурентоспроможності підприємства, вплив яких можна проаналізувати з використанням концептуальної моделі (рис.1), яка дозволяє виявити основні фактори і взаємозв’язки, що впливають на результуючий показник. Результуючим показникам в концептуальній моделі є рівень конкурентоспроможності підприємства. В якості вхідних змінних виділимо ціну товару, об’єм продажу товарів, собівартість товару, якість товару, термін поставки, вкладення у виробництво.
Рис.1. Концептуальна модель факторів, які впливають на конкурентоспроможність підприємства
Побудована модель має посилюючі та стабілізаційні контури. Контур підсилює відхилення, якщо всі його дуги додатні, або він містить парне число негативних дуг. Збільшення (зменшення) будь-якої змінної в цьому контурі, наприкінці призводить до її наступного збільшення (зменшення). Контур може протидіяти відхиленню за рахунок від’ємного зв’язку. Збільшення будь-якої змінної в цьому контурі в кінцевому рахунку призводить через інші змінні контуру до зменшення змінної і навпаки.
Посилюючі контури:
Підвищення рівня КС підприємства призводить до збільшення об’ємів продажу товарів. За рахунок цього підвищуються вкладення в виробництво, що підвищує рівень КС підприємства.
Збільшення об’ємів продажу знижує собівартість продукції, дає можливість зменшити ціну і за допомогою цього збільшити об’єми продажу.
Зменшення об’ємів продажу товару зменшує вкладення у виробництво, що понижує якість виробництва. Неякісне виробництво збільшує собівартість товару, що підвищує його ціну та зменшує об’єми продажу.
Зниження рівня КС підприємства зменшує об’єми продажу та, відповідно, вкладення у виробництво. Знижується якість виробництва, товар стає менш якісним, його КС понижується і рівень КС підприємства знижується.
Стабілізаційний контур:
Збільшення об’ємів продажу збільшує вкладення у виробництво, що підвищує якість виробництва. За рахунок цього зростає якість товару, збільшується його ціна і це призводить до зменшення об’ємів продажу.
На основі концептуальної моделі в подальших дослідженнях буде розроблена системно-динамічна імітаційна модель оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства.
Також необхідно зауважити, що подальші дослідження повинні бути направлені на розробку механізмів оцінки конкурентоспроможності підприємства, які дозволять розробити управлінські рішення, які стосуються підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства. Ще одним направленням досліджень може бути розробка інформаційно-аналітичної системи оцінки конкурентоспроможності підприємства, що дозволить зменшити втрати інформації між різними рівнями управління. Це зробить прийняття рішень більш оперативним та обґрунтованим.
1. Портер М. Международная конкуренции: Пер. с англ. / Под ред. В.Д. Щетинина. – М.: Международные отношения, 1993. – 896 с.
2. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность: экономика, стратегия, управление / Р.А. Фатхутдинов. – М.: ИНФРА-М, 2000. 312 с.
3. Гринько Т.В. Фактори конкурентоспроможності підприємств / Т.В. Гринько // Держава та регіони. – 2004. – №2. – С.50–53.