Трансформаційні процеси в економічній системі, складний
кризовий період в
Україні сприяли загостренню низки проблем, зокрема проблеми зайнятості,
напруги
на ринку праці, недосконалості регулювання попиту і пропозиції робочої
сили з
боку держави й механізмів соціального захисту звільнених працівників. Таким
чином, проблема зайнятості та соціальної захищеності населення на
сьогодні є
вельми актуальною і болючою як для суспільства, так і для держави
загалом.
Державна
політика України
у сфері зайнятості не відповідає умовам нестабільної економічної
ситуації.
Різке скорочення обсягів виробництва, зменшення кількості робочих
місць,
зростання рівня цін призводять до збільшення чисельності безробітних,
зменшення
реальних доходів громадян, зубожіння населення. У кризових умовах
необхідно звернути
увагу на оптимізацію зайнятості, забезпечення рівних можливостей на
ринку
праці. Держава повинна активно реалізовувати програми політики
покращення зайнятості.
[4]
На сучасному етапі
розвитку світової економіки найбільшефективним визнано інноваційний
розвиток, а
тому нагальною є потреба розгляду і забезпечення інноваційного розвитку
економіки України. Водночас слід наголосити на необхідності
забезпечення інноваційного
розвитку на мікрорівні, що наближає його результати безпосередньо до
окремог опрацівника,
впливає на показники розвитку окремої людини.
Технологічний прогрес
не тільки змінив масштаби і структуру виробництва індустріально
розвинених країн,
а й зробив помітний вплив на якість життя і добробут населення. Як
свідчить зарубіжна
практика, інновації дають найбільший економічний і соціальний ефект.
[5, c.208].
Досить істотними є
місце та роль інноваційного підприємства в соціальному поступі громади
і
суспільства. Зокрема, реалізація інноваційних проектів та програм на
підприємствах стаєпередумовою зміни соціального становища не тільки
працівників
окремогопідприємства, але й цілого регіону, а при значних масштабах і
країни.
Інноваційний розвиток надає підприємству можливість отримати значні
прибутки,які в процесі розподілу є джерелом формування ВВП та бюджетів
усіх
рівнів,а також позабюджетних фондів. Наслідки інноваційного
підприємства мають
розглядатися як об'єкт планування та подальшого управління і на рівні
самого
підприємства, і на рівні державних органів. Важливим
аспектом
дослідження є орієнтація на вирішення соціальних проблем суспільства,
окремих територіальних
громад. Інноваційне підприємство потрібно
розуміти не лише як деякий позитивний
науково-технічний та організаційно-виробничий процес, що характеризує
потенційну
можливість виробляти певні види найсучаснішої продукції чи послуг, але
й як
комплексний фактор створення чи збереження робочих місць, зокрема для
висококваліфікованих кадрів. Саме за рахунок збільшення чи збереження
певної кількості
робочих місць з'являється можливість вирішення низки соціальних проблем.
Адже
зростання чисельності зайнятих працездатних громадян
є практично збільшенням числа громадян, які самі
забезпечують
свої потреби за рахунок продуктивної праці, а відтак зменшують тиск на
відповідні видаткові статті Державного та місцевих бюджетних і
позабюджетних фондів.
Також через сплату більших сумм податків (податку на доходи фізичних
осіб,
податку на прибуток підприємств, ПДВ тощо) і платежів до пенсійних
фондів зростають
доходи бюджетних та позабюджетних фондів, що служать джерелом
фінансування багатьох
соціальних та економічних програм уряду та органів місцевого
самоврядування.[2, с. 4]
Невід’ємним елементом інноваційної моделі розвитку
економіки
є малий інноваційний бізнес (МІБ). Його роль перш за все визначається
через унікальну
спроможність до подолання розриву інноваційного процесу, що виникає між
стадіями
наукових досліджень та використанням їх результатів у практичній
діяльності. Ця
властивість малого інноваційного підприємництва (МІП) зумовлює вагому
роль
йогопредставників у процесах продукування інноваційних ідей,
використання та
поширеннятехнологій сучасних технологічних укладів, створення на їх
базі
потужних корпорацій ізабезпечення таким чином переважної частки нових
робочих
місць в економіці [6, с.405].
Практика показує, що якнайповніше задоволення споживчого
попиту
сьогодні багато в чому визначається ефективністю роботи невеликих
підприємств.
Високі темпи освоєння нововведень, мобільність технологічних змін,
впровадження
винаходів, швидке зростання сфери послуг, гостра цінова і нецінова
конкуренція,
що призводить, з одного боку, до зниження цін, а з іншого – до
того, що споживач
одержує продукцію і послуги високої якості. Це також дає можливість для
держави
одержувати значні кошти у формі податкових надходжень – все це і
складає внесок
МІБ в економіку країни[1, c.189].
За статистикою, на початок 2012 року на 10 тис. населення
в Україні налічувалося 70 малих підприємств. Їх найбільша кількість
зосереджена
в Києві, де цей показник налічує 243 таких підприємства. По Україні на
даних малих
підприємствах кількість зайнятих працівників (штатні, позаштатні та
неоплачувані працівники) становить 2070,8 тис. осіб, а кількість
найманих працівників
(штатні та позаштатні працівники) налічує 1991,1 тис. осіб. Частка
найманих працівників на малих
підприємствах до їх загальної кількості по Україні вже налічує 25,3%. У
той
самий час частка обсягу реалізованої продукції малих підприємств до
загального обсягу
реалізації тільки трохи перевищує 16,7%. Частка прибутку від звичайної
діяльності
до оподаткування малих підприємств до загального обсягу прибутку
становить
22,9%. Ця інформація відображає вагомий внесок малих підприємств не
лише стосовно
проблем працевлаштування значної кількості працівників, але й досить
велику їх частку
у виробництві ВВП та національного багатства [3].
Одним з позитивних чинників розвитку інноваційних структур в
державі є
розвиток підприємництва малого і середнього бізнесу, що допомагає
вирішувати
проблеми зайнятості і соціальної стабільності суспільства та сприяє
вирішенню
завдань інноваційної політики. Розвиток малого бізнесу сприяє
вирішенню низки соціальних проблем, а саме: формуванню середнього
класу, який є
основою соціально-економічних реформ,гарантом політичної стабільності
та
демократичного розвитку суспільства; створенню нових додаткових робочих
місць
та зниженню рівня безробіття тощо. Отже, важливе значення у
забезпеченні
успішного розвитку інноваційних малих підприємств відіграє ефективність
стратегічного
управління ними, що є підставою для подальшого розгляду даної проблеми.