Постановка проблеми.Новизна логістики полягає, перш за все, в зміні пріоритетів між різними видами господарської діяльності (виробництво, продажі, перевезення та ін.) на користь посилення значущості діяльності з управління матеріальними потоками [2]. В основі підвищення ефективності – наскрізний моніторинг всіх етапів руху сировини, запчастин, напівфабрикатів і готової продукції в економіці. Таким чином, має місце вдосконалення господарської діяльності шляхом раціоналізації матеріальних потоків, що і є концепцією логістики. При цьому основним, конструктивним принципом управління матеріальними потоками є принцип системності, який означає організацію і здійснення закупівель, зберігання, виробництва, збуту і транспортування як єдиного процесу.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У більшості європейських країн і США системи закупівель та розподілу в кінці ХХ століття складалися переважно спонтанно. Вибір каналів розподілу, управління виробництвом, системи пакування товарів, транспортного сервісутощо відбувався відокремлено [5]. Така ж ситуація спостерігається зараз на багатьох промислово-торгівельних підприємствах України.

Тому для успішної і ефективної діяльності вітчизняним підприємствам необхідно вирішити комплекс питань з аналізу матеріальних потоків, раціоналізації тари і упаковки, уніфікації вантажних одиниць, уведення ефективної системи управління складським господарством, оптимізації розміру запасів, вибору оптимальних маршрутів перевезень, раціоналізації транспортно-складських операцій, вибору надійних постачальників, які при нерівномірному попиті на кінцеву продукцію зможуть працювати на умовах "точно–вчасно", тобто вирішувати проблему інтегрування матеріальних потоків.

Мета статті. Таким чином, ланки одного ланцюга постачань та розподілу часто сприймалися як розрізнені, що заважало налагодити процес збуту. Синтезувати різні погляди на закупівельно-розподільчі процеси, переміщення товарів і відповідну цим переміщенням інформацію уможливили концепції стратегічного менеджменту, маркетингу і маркетингової логістики [3;4]. Отже, метою даної статті є виявлення і обґрунтування взаємозв'язків між загальною стратегією створення конкурентних переваг підприємства, маркетинговими цілями і певними логістичними підходами і принципами.

Виклад основного матеріалу. Застосування концепції логістики дозволяє сприймати ланцюжок «закупівлі – виробництво – збут» як сукупність взаємозв'язаних процесів, як єдину систему [1;2]. Об'єднання всіх цих процесів під загальним керівництвом містить великий резерв підвищення ефективності, оскільки дозволяє застосовувати всі канали для контролю і реалізації виробничої і маркетингової діяльності. Таким загальним управлінським началом є вироблення стратегії маркетингової логістики, яка пов'язує різні логістичні підходи організації закупівельно-збутової діяльності з прийнятою загальною стратегією функціонування і розвитку підприємства.

Метою постачання є задоволення потреб підприємства в матеріальних ресурсах. Для цього необхідно мати інформацію про матеріали, їх виробництво, наявність, якість, а також про постачальників. Крім того, підприємство повинне мати базу даних про обсяги реалізації, що постійно оновлюється. Використовуючи цю базу даних, розробляють прогноз, який стає основою виробничого плану на середньостроковий період (від 6 до 18 міс.). Виробничий план установлює обмеження і визначає рівні матеріальних запасів, на основі яких можна скласти детальні графіки використовування робочої сили і устаткування. Надійність виконання виробничого плану залежить від ступеня інтеграції ланцюга поставок (відділ постачання підприємства має багато постачальників, які, в свою чергу, теж мають ряд постачальників, і т. д.) Управління ланцюгом поставок – це управління взаємозв'язками між базою даних, прогнозуванням попиту, виробничим плануванням, складанням виробничих графіків. Мета управління ланцюгом поставок – понизити невизначеність і ризик у ланцюзі поставок і, тим самим, позитивно вплинути на рівень матеріальних запасів, ритм виробничого циклу і, кінець кінцем, на рівень обслуговування кінцевого споживача.

Розподільча логістика охоплює весь комплекс завдань по управлінню матеріальним потоком на ділянці постачальник – споживач, починаючи від моменту постановки завдання реалізації і закінчуючи моментом виходу поставленого продукту з сфери уваги постачальника [5]. При цьому основну питому вагу займають завдання управління матеріальними потоками, вирішувані в процесі просування вже готової продукції до споживача. Склад завдань розподільчої логістики на мікро- і макрорівні різний. На рівні підприємства, тобто на мікрорівні, логістика ставить і вирішує наступні питання:

1) планування процесу реалізації;

2) організація отримання і обробки замовлення;

3) вибір виду упаковки, ухвалення рішення про комплектацію, а також організація виконання інших операцій, що безпосередньо передують відвантаженню;

4) організація відвантаження продукції;

5) організація доставки і контроль за транспортуванням;

6) організація післяпродажного обслуговування.

На макрорівні до завдань розподільної логістики відносять:

1. Вибір схеми розподілу матеріального потоку;

2. Визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на обслуговуваній території;

3. Визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на обслуговуваній території;

4. Ряд інших завдань, пов'язаних з управлінням обсягами та напрямками матеріальних потоків.

Витрати на маркетингову логістику можуть досягати 30–40 % собівартості готової продукції. За даними Ф. Котлера, американські компанії щорічно витрачають на ці цілі до 670 млрд. доларів – 10,5 % валового внутрішнього продукту [3]. Однією з причин низької конкурентоспроможності товарів, вироблених в Україні та інших країнах СНД, є великі транспортно-заготівельні та складські витрати, які можуть досягати 30–50% від їх вартості. Це пояснюється недоліками транспортної системи і управління запасами (що, у свою чергу, є наслідком загальних вад командної системи, особливо за відсутності стимулів для економії засобів).

Залучення логістики до концепції стратегії конкуренції і, разом з тим, стратегічний маркетинг на практиці здійснюється рідко, хоча потенціал логістики як стратегічний чинник успіху і як інструмент реалізації переваг конкуренції давно визнаний. Загальним місцем сполучення орієнтованої на комплексність концепції логістики і орієнтованої на ринок концепції маркетингу і є маркетингова (розподільча) логістика.

Для того, щоб потенціал логістики, як стратегічний чинник успіху, можна було використовувати, потрібне включення або зведення разом обох концепцій в одну узагальнену конкурентно-стратегічну концепцію. У ній сервіс постачань, як вихід логістики, займає рівноправне місце разом із рештою інструментів маркетингу. При визначенні власної позиції в конкуренції логістика стає невід'ємною складовою частиною концепції конкуренції. При цьому основними складовими підвищення конкурентоспроможності підприємства завдяки використанню логістики є:

1) раціоналізація забезпечувальних витрат (транспортно-складських та трансакційних);

2) скорочення часу проходження товарів по логістичному ланцюгу;

3) автоматизація логістичних операцій.

Дамо характеристику стратегій маркетингової логістики у взаємозв'язку і залежно від прийнятої стратегії створення конкурентних переваг (табл.).

Якщо диференційований маркетинг стосується груп клієнтів, які певним чином реагують на вибір інструментів маркетингу, то концепція логістики (і маркетингової зокрема), навпаки, направлена на інтеграцію і консолідацію потоків матеріалів, продукції та інформації через усе підприємство.

Висновки.Спробою розробити відповідну сегментації ринку і загальної стратегії діяльності концепцію логістики є ідея формування "логістичної місії". Ця концепція ґрунтується на визначенні географічних цільових ринків, що обслуговуються за допомогою єдиного сервісного стандарту. Тим самим досягається компроміс між направленим на сегменти клієнтів використанням диференційованого маркетингу і логістичною метою фокусування товарних потоків. Серед конкурентно-стратегічних аспектів розрізняються стратегія фокусування, диференціювання і управління витратами (стратегії створення конкурентних переваг). У порівняльній таблиці сформульовані логістичні принципи (установки) і передумови для цих трьох типів стратегії. Стає ясно, що маркетингові і логістико-стратегічні рішення тут пов'язані дуже тісно. Це стосується не тільки маркетингової логістики, а й усієї системи логістики (планування запасів та складського господарства – планування транспортування –планування зберігання – інформаційна логістика – посередники, що надають логістичні послуги).

Подальший напрям досліджень з даної проблеми полягає:

1) у галузі вивчення тенденцій розвитку закупівельно-збутової логістики в умовах розвитку технологій масової індивідуалізації;

2) у дослідженні взаємозв’язку між технологією проектного менеджменту та здатністю логістики зменшувати ризики пристосування до змін у поточній економічній ситуації.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Васильченко Н. Г. Современная система управления предприятием (учебно-практическое пособие): учебное пособие / Н. Г. Васильченко. – М. : ЗАО "Бизнес-школа "Интел-Синтез", 2003. – 320 с.

2. Гаджинский А. М. Логистика: учеб. пособие / А. М. Гаджинский. – М. : Маркетинг, 2005. – 423 с.

3. Котлер Ф. Основы маркетинга : пер. с англ / Ф. Котлер, Г. Армстронг, Дж. Сондерс, В. Вонг. – М.; СПб.; К. : ИД "Вильямс", 2003. – 944 с.

4. Миротина Л. Б. Основы логистики: учеб. пособие / Л. Б. Миротина, В. И. Сергеева. – М. : ИНФРА, 2000. – 234 с.

5. Николайчук В. Е. Логистика в сфере распределения / В. Е. Николайчук. – СПб. : Питер, 2001.- 160 с.