Назад в библиотеку

Управління основними фондамии торговельних підприємств

Автор: Маркіна І.А.
Джерело: Торгівля і ринок України. Збірник наукових праць. – 2009. – № 27.

Після періоду економічного спаду, а також загострення соціально-економічних проблем завдання виходу на траєкторію сталого економічного зростання набуває першорядного та життєво важливого значення.

Економічна політика повинна бути спрямована на зміну галузевої структури економіки, її модернізацію, підвищення частки галузей з високим ступенем доданої вартості. Звідси випливає необхідність значного відновлення основного капіталу. У наш час важливим є завдання загального відновлення активної частини основних виробничих фондів, якісної зміни технологічного рівня виробництва, підвищення його ефективності. За наявності високих темпів введення нових фондів зберігалися низькі темпи ліквідації устаткування. Велика частина запровадженого основного капіталу направлялася не на заміну застарілого устаткування, а на збільшення його загального обсягу. При цьому накопичувалися проблеми, пов'язані з перебуванням у складі основних виробничих фондів значної частки застарілого устаткування, а також його низькою ефективністю, збільшенням витрат на експлуатацію та ремонт.

Дослідженню проблем ефективного управління основними фондами підприємства присвячені наукові праці О.І. Амоші, І.О. Бланка, Ю. Бригхема, Н.Ю. Брюховецької, М.Г. Гузя, П.В. Єгорова, В.В. Ковальова, Т. Коллера, Т. Коупленда, Л. Крувшица, Ю.Г. Лисенкао, Дж. Муррина, Т.В. Теплова, В.М. Хобти, Д. ван Хорна, М.Г. Чумаченка, І.Б. Швець та ін.

Актуальності набуває необхідність дослідження сучасного стану та динаміки основних фондів і розробки ефективних стратегій управління основним капіталом підприємства з метою створення конкурентноспроможної продукції.

Метою статті є дослідження динаміки основних фондів і розробка стратегій управління основними фондами підприємства.

Основні фонди одна зі складових національного багатства країни.

Категорія капіталу в економічній науці є фундаментальною, яка визначає багато умов ефективного функціонування підприємства. Як об'єкту управління основному капіталу властиві такі сутнісні характеристики: фактори виробництва, ліквідності та ризику; приналежність до інвестиційного ресурсу; накопичена цінність, джерело доходу, тимчасова перевага й ін. Будучи частиною капіталу, залученого підприємством як позаобігові активи, основний капітал має такі особливості: прийнятний ризик у процесі операційної діяльності; здатність генерувати стабільний прибуток відповідно до кон'юнктури ринку; припустимий рівень захисту від інфляції; великі резерви розширення операційної діяльності в період підйому кон'юнктури товарного ринку; прийнятний рівень втрат запасів товарно-матеріальних цінностей у процесі зберігання.

Особливостями формування основного капіталу з позицій тимчасової переваги є: взаємозв'язок альтернатив вибору варіантів капіталу з можливостями споживання в майбутньому; кількісна оцінка споживчих благ майбутнього та поточного періодів у вигляді норми тимчасової переваги; індивідуальний характер норми тимчасової переваги; зв'язок тривалості життєвого циклу основного капіталу з нормою тимчасової переваги; зростання граничної норми тимчасової переваги зі збільшенням періоду використання основного капіталу; критерій оптимальності: граничний дохід капіталу не менше граничної норми тимчасової переваги.

Управління основними фондами підприємств здійснюється на основі нормативних і законодавчих актів, зокрема Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квіт. 2000 р. № 92 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 трав. 2000 р. за № 288/4509; Положення (стандарта) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25 лют. 2000 р. № 39 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 берез. 2000 р. за № 161/4382; Інструкції з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів комерційних банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку Україні 11 груд. 2000 р. № 475 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 груд. 2000 р. за № 960/5181, та Інструкції з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 17 лип. 2000 р. № 64 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 31 лип. 2000 р. за № 459/4680.

У 2007 р. у Донецькій області було зосереджено 11,1 % основних фондів України. Вартість основних фондів підприємств, установ і організацій області на 1 січ. 2008 р. становила 225621,9 млн грн.

Найбільший обсяг основних фондів зосереджено у промисловості – 93832,8 млн грн (41,6 % загальної вартості). При цьому 20,8 % загальної вартості основних фондів області, або 47035,8 млн грн, припадає на переробну промисловість, 10,8 %, або 24275,2 млн грн, – на добувну, 10 %, або 22521,8 млн грн, – на підприємства з виробництва та розподілення електроенергії, газу та води. Найбільшу питому вагу займають основні фонди вугільної промисловості – 22,8 % за гальної вартості основних фондів промислових підприємств, п’ята частина (20,1 %) припадає на металургійний комплекс, 15,9 % – на електроенергетику та 7,8 % – на машинобудування. Серед інших видів економічної діяльності найбільший обсяг основних фондів зосереджено на підприємствах, які здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 51648,9 млн грн (22,9 %), діяльність транспорту та зв’язку – 47248,7 млн грн (21 %).

Як і в минулі роки, найбільш значні обсяги основних фондів зосереджені в обласному центрі (33,8 % загального обсягу), Маріуполі (12,6 %), Горлівці (5,3 %), Макіївці (4,6 %), Слов’янську (4,5 %), Дебальцевому (3,5 %), Харцизьку (3,1 %), Красноармійську (3 %), Єнакієвому (2,9 %), Авдіївці (2,5 %), Старобешівському районі (2,4 %), Ясинуватій (2,3 %) та Краматорську (2,1 %). На ці міста припадає 82,6 % усіх основних фондів області та 81,9 % вартості основних фондів промисловості.

Збільшенню фізичного обсягу основних фондів у 2007 р. порівняно з 2006 р. сприяло те, що ступінь їх оновлення значно випереджав ступінь їх ліквідації. Коефіцієнт оновлення в цілому по області у 2007  р. становив 6,4 %. За видами економічної діяльності коефіцієнти оновлення коливаються в межах від 1,4% (освіта) до 27,6 % (будівництво). Високий рівень оновлення основних фондів спостерігався також по підприємствах, які здійснювали торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку (17 %), фінансову діяльність (14 %), тоді як промислові підприємства оновились лише на 8,1 %.

У період з 2000 по 2007 р. значення коефіцієнта оновлення основних фондів у декілька разів перевищували значення коефіцієнта ліквідації, але при цьому однією з найбільш гострих проблем вітчизняної економіки залишався надмірно високий рівень фізичного та морального зносу основних фондів. З 2001 по 2007 р. ступінь зносу основних фондів по області зріс з 44,2 % до 52,3 % (на 8,1 в.п.). У провідному секторі економіки області – промисловості – цей показник зріс з 47,8 % до 54 % (на 6,2 в.п.). Значним у 2007 р. був ступінь зносу основних фондів також і по підприємствах транспорту та зв’язку – 72,3 %, рибальства та рибництва – 53,6 % та лісового господарства – 49,4 %.

За такого високого ступеня зносу основних фондів коефіцієнт ліквідації основних фондів по області у 2007 р. становив лише 0,7 % (у 2000 р. – 1,5 %). Вище ніж середньообласний цей показник спостерігався у будівництві – 3,2 %, сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві – 1,4 %, освіті – 1,3 %, фінансовій діяльності та державному управлінні – 1,2 % по кожному. Нижче за обласний цей показник був у підприємств, які здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 0,1 %, діяльність транспорту та зв’язку – 0,4 %, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – 0,6 %.

Діяльність з роздрібної торгівлі та ресторанного господарства на початок 2008 р. в Донецькій області здійснювали 3007 підприємств – юридичних осіб, кількість яких за рік скоротилася на 4,4 %.

Більше половини підприємств роздрібної торгівлі становили підприємства з торгівлі продовольчими товарами в неспеціалізованих магазинах, майже третина – з торгівлі непродовольчими товарами в спеціалізованих магазинах, у свою чергу 58,6 % яких реалізовували фармацевтичні товари. Серед спеціалізованих підприємств з торгівлі продовольчими товарами кожне третє займалось торгівлею напоями, кожне сьоме – хлібом і хлібобулочними виробами. Серед підприємств, основним видом економічної діяльності яких є ресторанне господарство, як і в минулому році, переважали кафе.

З підприємств інших видів економічної діяльності, що займалися роздрібною торгівлею та ресторанним господарством, найбільшу частину складали підприємства оптової торгівлі та посередництва в оптовій торгівлі (28 %), промислові підприємства (24,7 %), сільського господарства, мисливства та лісового господарства (22,4 %). За організаційно-правовими формами господарювання половину всіх підприємств займають товариства з обмеженою відповідальністю. На приватні підприємства припадає 20,6 %, акціонерні товариства – 7,1 %. За 2007 р. підприємствами та організаціями за рахунок усіх джерел фінансування на розвиток оптової і роздрібної торгівлі та ресторанного господарства освоєно 1092 млн грн інвестицій в основний капітал, що становило 6,5 % загального обсягу інвестицій по області. Обсяги інвестицій в основний капітал на будівництво об’єктів торгівлі та ресторанного господарства за 2007 р. проти попереднього року зменшились на 6,2 %.

Основним джерелом фінансування інвестиційної діяльності підприємств оптової і роздрібної торгівлі та ресторанного господарства є власні кошти суб’єктів господарювання (55,4 % загального обсягу інвестицій в основний капітал). Питома вага кредитів банків та інших позик становила 41 %. Кошти іноземних інвесторів склали 2,2 %.

Слід зазначити, що у 2007 р., як і у 2006 р., біля двох третин (60,9 %) усіх інвестицій в основний капітал використано на будівельно-монтажні роботи. Частка витрат на придбання машин, обладнання та устаткування становила 38,4 % проти 35 % у 2006 р.

В області поширюється мережа сучасних об’єктів торгівлі (супермаркетів, гіпермаркетів, торгових центрів), в яких у широкому асортименті подані товари різних виробників і за різноманітною ціною. Це дозволяє поліпшити якість і рівень торгового обслуговування населення, дає можливість надавати різноманітні додаткові послуги.

Разом з тим за умови незначного збільшення мережі роздрібної торгівлі підприємств – юридичних осіб розвивається мережа фізичних осіб – підприємців. За розрахунковими даними, продаж товарів через мережу, яка належить фізичним особам – підприємцям, досяг у 2007 р. 17,6 % загальної реалізації споживчих товарів населенню.

Щодо стратегії управління основними фондами можна сказати таке. Стратегія управління основними фондами повинна бути пов'язана із загальною стратегією розвитку підприємства та макроекономічних змін ринку. Стратегія управління технічним обслуговуванням і ремонтом має бути орієнтована на оптимізацію виробничих ресурсів, забезпечуючи їх раціональне використання відповідно до довгострокової стратегії управління основними фондами підприємства. Стратегія управління експлуатаційною готовністю устаткування повинна бути орієнтована на максимізацію безперервної роботи діючих потужностей для забезпечення виконання встановленої програми випуску продукції.

В управлінні основними фондами передовими практиками є: запобіжне технічне обслуговування; оптимізація матеріально-технічного постачання; комп`ютерне управління обслуговуванням устаткування; фінансова оптимізація та ін.

Висновки

  1. Основні фонди – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
  2. Управління основними фондами підприємств здійснюється на основі нормативних та законодавчих актів.
  3. Основним джерелом фінансування інвестиційної діяльності підприємств оптової і роздрібної торгівлі та ресторанного господарства є власні кошти суб’єктів господарювання (55,4 % загального обсягу інвестицій в основний капітал). Питома вага кредитів банків та інших позик становила 41%. Кошти іноземних інвесторів склали 2,2 %.
  4. Стратегія управління основними фондами має бути пов'язана із загальною стратегією розвитку підприємства та макроекономічних змін ринку. Стратегія управління технічним обслуговуванням і ремонтом повинна бути орієнтована на оптимізацію виробничих ресурсів, забезпечуючи їх раціональне використання відповідно до довгострокової стратегії управління основними фондами підприємства.
  5. В управлінні основними фондами передовими практиками є: запобіжне технічне обслуговування; оптимізація матеріально-технічного постачання; комп`ютерне управління обслуговуванням устаткування; фінансова оптимізація та ін.

Перелік використаної літератури

1. Бывшев Р.А. Механизмы управления основным капиталом предприятия/ Р.А. Бывшев// Модели управления в рыночной экономике : сб. науч. ст. под ред. Ю.Г. Лысенко. – Донецк: ДонНУ, 2008. – С. 171-177.
2. Основні засоби Донецької області у 2001-2007 рр.: стат. зб. – Донецьк: Голов. упр. стат. у Донецькій області, 2008. – С. 193.
3. Торгівля Донецької області у 2003-2007 рр.: стат. зб. – Донецьк: Голов. упр. стат. у Донецькій області, 2008. – С. 105.