Виготовлення кінцевого продукту невід’ємно пов’язане з такими ресурсами як праця, капітал та технології. Інвестиційні вкладення є потоком, що генерує можливість відновлення основних засобів економіки [1, c. 144–157]. Зростання основних засобів шляхом інвестицій забезпечує збільшення виробничих можливостей у майбутньому, тобто розширення можливостей для інвестування в поточний період часу сьогодні визначає приріст виробничих потужностей на наступні періоди.

Проблемам інвестиційного розвитку підприємств присвячено багато робіт вітчизняних і зарубіжних фахівців. Серед них варто виділити роботи О.В. Савчука, О.І. Амоши, С.С. Аптекаря, В.М. Гейця, М.Г. Чумаченка, В.М. Хобти, П. Друкера, Ю.Г. Лисенка, Р. Акоффа, Ф. Портера, Б. Твісса та інших.

Основне завдання формування інвестиційного проекту–як можна більш об’єктивно визначити доходи та витрати на проект. Натепер процес формування інвестиційних витрат є « чорним ящиком » у системі оцінювання інвестиційних проектів : інвестиційні витрати розглядаються як задана зовні сума витрат [3]. Як вона формується, які статті витрат включає залишається поза межами наявної системи оцінювання інвестиційних проектів. Але вважаємо, що сума інвестиційних витрат є визначальною під час оцінювання проекту, від неї залежить можливість прийняття до реалізації реального інвестиційного проекту та його ефективність.

Для прийняття рішення за інвестиційним проектом всі витрати, пов'язані з його здійсненням, необхідно розподілити на інвестиційні та виробничі.

До складу початкових інвестицій належать:

• витрати на передінвестиційні дослідження, проведення дослідницьких та конструкторських робіт, на розробку проектних матеріалів і ТЕО, на робоче проектування і прив'язку проекту;
• витрати на придбання й оренду земельних ділянок, включаючи вартість підготовки до освоєння;
• витрати на придбання або будівництво будинків, будівель, споруд і передавальних пристроїв;
• витрати на придбання і доставку машин, устаткування, інструмента й інвентарю, у тому числі імпортних;
• витрати на придбання патентів, ліцензій, ноу-хау, технологій та інших амортизаційних нематеріальних активів;
• витрати на підготовку кадрів для об'єктів, що вводяться в дію;
• витрати на створення оборотного капіталу, необхідного для початку операційної діяльності (створення виробничих запасів, передоплата сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, які мають бути поставлені на початку операційної діяльності);
• податкові платежі (земельний, комунальний та інші), здійснювані до початку операційної діяльності;
• оплата відсотків по інвестиційному кредиту, призначеному для реалізації проекту, а також оплата інших банківських послуг, пов'язаних з одержанням цього кредиту, зроблена до початку операційної діяльності.

У розрахунках ефективності використовуються декілька показників виробничих (операційних) витрат:

1) витрати на виробництво продукції–собівартість продукції, включаючи незавершене виробництво або виробництво продукції, яка буде реалізовуватися в наступних періодах;
2) повні операційні витрати –додатково включають відсотки за інвестиційними кредитами;
3) чисті операційні витрати–отримуються шляхом виключення з повних операційних витрат амортизації, відсотків за кредит;
4) собівартість реалізованої продукції–використовується для розрахунку прибутку.

Основним фактором формування вигод від реалізації інвестиційного проекту є грошові доходи, що отримуються від проведення реалізаційних та позареалізаційних операцій.

Висновок.

Ефективне формування витрат в інвестиційних проектах, їхній раціональний розподіл поміж сферами виробництва–один із найважливіших чинників економічної стабілізації виробництва та виходу із кризового становища багатьох промислових підприємств, а надалі–забезпечення економічного росту та структурної трансформації економіки України.

Література.

1. Сакс Дж.Д., Ларен Б.Ф. Макроэкономика. Глобальний подход: Пер. с англ. – М.: Дело, 1996. – 848 с.
2. ЗолотогоревВ.Т. Інвестиційне проектуванняМн.: «>Экоперспектива» 1998.
3. Салига С. Я. Економічне обґрунтування інвестиційних проектів промислових підприємств. Запорізьуий ЦНТЕІ.-Запоріжжя: ЗЦНТЕІ,2005.-170с.
4. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т. 2. – К.: Ника-Центр, 1999. – 512 с.