Назад в библиотеку

Термінологичне удосконалення категорії «ризик

Автор: Волохіна А.Ю.
Источник: Збірка матеріалів публікацій XII Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспирантів “Фінансово-кредитна система України в умовах інтеграційних і глобалізацій них процесів" – м. Черкаси: Черкаський інститут банківської справи, 2013

Як свідчить практика, жодна держава та навіть уся світова фінансова система не в змозі уникнути негативного впливу ризиків. На кожному рівні функціонування банківської системи ідеться про різні ризики, проте все розпочинається з діяльності звичайних комерційних банків. Вони в своїй повсякденній роботі стикаються з масою ризиків, які потрібно вміти оцінити та управляти ними. Та перед здійсненням усіх цих важливих дій перш за все необхідно дослідити, що саме являє собою поняття «ризик».

Актуальність досліджуваної проблематики підтверджується значною кількістю наукових праць, присвячених ризикам, в яких з різною мірою повноти висвітлені основні аспекти їх сутнісного розуміння та управління ними. Це такі вчені як Акіліна О.В., Вознюк Г.Л. , Волкова І.О., Загородній А.Г., Шутов В.П. та інші [2;4;5].

Аналіз концептуальних положень ризикології дозволяє відмітити, що в наукових дослідженнях досі відсутній єдиний підхід до визначення самої категорії “ризик”. У закордонних словниках для позначення категорії “ризик” використовуються співзвучні слова: в англійській мові – “risk”, у французькій – “risque”, в італійській – “rischio”, в німецькій – “risiko”, в іспанській “riesgo” тощо. На думку філологів, дана категорія походить від латинського терміна “resecum”, який в перекладі значить “скеля” або “небезпека” та вживався прадавніми мореплавцями для позначення небезпеки зіткнення з прибережною скелею [1].

На рівні теорії проблема ризику почала розроблятися у рамках класичних ідей Мілля Д.С. і Сеніора Н.У. Вони трактують ризик як імовірність отримання збитків (втрат) від прийнятого рішення та стратегії діяльності. Подальшого розвитку теорія ризиків набула у неокласиків. Представниками цієї теорії були Маршалл А. та Пігу А.C. У їх розумінні ризик – це ймовірність відхилення від поставлених цілей [2]. Принципові розбіжності між представниками даних підходів визначаються різним сприйняттям характеру співвідношення між непевністю та ризиком.

В економічній літературі та на практиці термін «ризик» вживається дуже часто. Взалежності від контексту його трактування можна з впевненістю говорити про багатогранність сутності та визначення цього поняття. У найширшому розумінні ризиком називають невизначеність щодо здійснення тієї чи іншої події в майбутньому.

Законодавча база України не дає чіткого розуміння про визначення ризику. Виділяє лише поняття «ризик» ст.1 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001року : ризик – ступінь ймовірності негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об'єкта підвищеної небезпеки або за його межами. Проте у тому ж законі поняття «ризик» розглядається в контексті діяльності суб'єкта господарювання, у власності або у використанні якого є хоча б один об'єкт підвищеної небезпеки[3].

Проаналізував сучасну українську літературу присвячену проблемі ризику, можна сказати що серед вчених немає єдиної думки щодо визначення поняття «ризик» . Але можна виявити, що деякі вчені розглядають ризик з точки зору негативного явища, яке погано впливає на розвиток підприємства [2;4;5]. А інші навпаки розглядають ризик, як можливість отримання доходів або нульовий результат від діяльності підприємства. Це Жованіков В.Н., Короткова Є.М., Сердюкова І.Д., Тронін Ю.Н., та ін. [6;7;8].

Зауважу, що трактування ризику різними вченими проводиться у надзвичайно широкому діапазоні: від об’єктивізації непевності до її суб’єктивного сприйняття, що породжує певні науково-методологічні проблеми. Загалом виділяють наступні погляди науковців на природу ризику: природа ризику – суб’єктивна; природа ризику – об’єктивна; природа ризику – суб’єктивно – об’єктивна. Доцільно відмітити, що саме останній підхід повно визначає природу ризику та в подальшому дозволяє визначати та групувати ті фактори, що обумовлюють появу ризиків різного роду та виду[9].

Проаналізував усі вище наведені положення, щодо ризику, можна сформулювати таке визначення ризику: це – суб’єктивно – об’єктивна економічна категорія, яка притаманна майже кожній сфері діяльності , що відображає невизначеність її результату і можливі несприятливі (або, навпаки, сприятливі) наслідки у разі неуспіху (або успіху). Дане визначення найбільш повно відповідає змісту цього явища та зрозуміло для широких кіл студентів, дослідників,науковців.

Список использованной литературы

1. Клапків М. С. Питання етимології економічного ризику [Текст] / М. С. Клапків// Фінанси України. – 2001. – № 4. – С. 14–20.
2. Загородній А.Г. Фінансово-економічний словник [Текст] / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. – К.: Знання, 2007. – 1072с.
3. Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001року.
4. Волкова Н. И. Управление банковской деятельностью: Учебн. - практ. пособие. – Донецк: Юго-восток, 2003. – 338 с.
5. Шутов П. Модель риска предпринимателя [Текст] / П. Шутов // Управление риском. – 2004. - №3. – С.56-61
6. Короткова Є.М. Антикризисное управление: / Є.М. Коротков. – М.: Инфра-М, 2001.– 432с.
7. Сердюкова И. Д. Управление финансовыми рисками [Текст] /И. Д. Сердюкова// Финансы. – 1995. – № 12. – С. 6–9.
8. Тронин Ю. Н. Можно ли управлять рисками? [Текст] / Ю. Н. Тронин // Банковские технологии. – 2000. – № 3. – С. 60–63. 9. Єпіфанов А. О., Васильєва Т. А. Управління ризиками базових банківських операцій : монография [Текст] : в 2-х т./ А. О. Єпіфанов. – Суми: ДВНЗ “УАБС НБУ”, 2012 – 284 с. – 2т.