Автори: Золотухіна В.Б., Шилова Л.І.
Джерело: Дні теорії та практики інвестування: тези доповідей Всеукраїнської науково–практичної конференції студентів і молодих вчених «Сучасні проблеми управління інвестиційною та інноваційною діяльністю»
/ За заг. ред. д.е.н., проф. Хобти В.М. — Донецьк: ДВНЗ «ДонНТУ», 2013. — 409 с. — С. 357–359.
Діяльність підприємств в умовах ринкової економіки відбувається під впливом багатьох факторів, які здійснюють на неї негативний вплив. Невизначеність і ризик стали постійними супутниками бізнесу, адже бізнес неможливий без ризику. Ризик характеризується як небезпека потенційної ймовірної втрати ресурсів або недоодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом. Тому при формуванні ефективної інвестиційної політики одним із головних завдань, які стоять перед інвестором, є вміння управляти ризиком проекту, що дасть змогу не тільки достовірно оцінити величину можливих збитків, але й вжити заходи щодо виключення або зниження негативних наслідків їх настання.
Дослідження зарубіжних і вітчизняних науковців показують, що в сучасних умовах важливого значення під час управління ризиками інвестиційної діяльності набувають питання їх завчасного виявлення й удосконалення методів їхнього уникнення. Окремі теоретичні й методичні напрямки цієї проблеми висвітлено в працях таких відомих дослідників, як В.В. Вітлінський, А.А. Пересада, А.В. Матвійчук, І.П. Мойсеєнко, В.М. Хобта, К. Беєрман, І.О. Бланк, В.К. Галіцин, В.Г. Федоренко, В.А. Смоляк та інших, огляд яких дав змогу виявити певні переваги та недоліки наявних методів оцінки та зниження ризиків інвестиційної діяльності.
Постановка мети полягає у посиленні уваги до інвестиційних ризиків, а також у запропонуванні ефективних методів управління ризиком, які дадуть змогу знизити інвестиційні ризики.
В інвестиційній діяльності питання ризику стоїть дуже гостро. Це спричинюється, по–перше, значною тривалістю інвестиційного циклу від моменту вкладення коштів до часу їх повернення. По–друге, інвестування пов’язане з вкладанням великих коштів, матеріальних ресурсів, неефективне використання яких може негативно позначитись на фінансовому стані інвестора. По–третє, часто інвестування здійснюється через третіх осіб (фінансових посередників), тому інвестор, як правило, не має реальної можливості контролювати використання вкладених коштів, оперативно втручатись у виробничий процес тощо.
Управління ризиками має бути спрямовано на пом’якшення впливу небажаних або несприятливих внутрішніх і зовнішніх факторів ризику на результати бізнесу, а також на використання сприятливого впливу цих факторів, які забезпечують додаткові корисні результати або інші переваги порівняно з конкурентами [1].
Управління ризиками на практиці досить складне завдання, виконання якого може бути представлено у вигляді наступних етапів.
На першому етапі виконується планування діяльності з управління ризиками проекту, що включає вибір методів, засобів і організацію управління ризиками.
Другий етап — встановлення й ідентифікація факторів ризику, здатних вплинути на проект.
На третьому етапі виконується аналіз ризиків з метою визначення їх впливу на проект, а на четвертому — оцінка ризиків.
Для п’ятого етапу характерна розробка заходів, що забезпечують мінімізацію ймовірності та ослаблення негативних наслідків ризикових подій при загальному підвищенні ймовірності успішного завершення проекту.
Шостий етап — моніторинг і контроль ризику — моніторинг настання ризикових подій, визначення нових ризиків, виконання плану управління ризиками проекту та оцінка ефективності дій з мінімізації ризиків [3].
Основні фактори, що формують інвестиційні ризики і мають вплив на інвестиційну діяльність, такі: нестабільність економіки країни; низька інвестиційна активність; політична нестабільність; нерозвинуте правове середовище; соціальна напруженість; несприятлива екологічна ситуація; відношення влади до інвестиційних процесів; низький рівень інформаційного забезпечення; не кваліфікованість персоналу; негативне відношення населення до ринкових реформ.
Для ефективного управління ризиками в інвестиційній діяльності необхідно застосовувати наступні методи: метод страхування проекту як єдиного комплексу або страхування окремих активів проекту; метод диверсифікації — розподіл капіталу за кількома об'єктами з метою зниження впливу однієї негативної події на ефективність всієї програми інвестицій; метод хеджування — використання механізмів закріплення договірних умов у стосунках партнерів на прогнозний період з метою підстраховки обох сторін, що домовляються, від негативних змін у кон'юнктурі ринку в майбутньому; організаційний метод; метод ризикованого інвестування та інформаційний метод [2].
Умови економічної невизначеності, в яких змушені діяти інвестори, призвели до того, що на сьогоднішній день в Україні є досить високою кількість і величина інвестиційних ризиків. Інвестиційні ризики несуть у собі загрозу не тільки втрати частини прибутків, але й можливості зазнати значних збитків. Тому, приймаючи рішення про доцільність реалізації інвестиційного проекту, дуже важливо враховувати вплив ризиків. Перш за все інвестор повинен навчитися управляти ризиками, адже основне завдання інвестора полягає в тому, щоб знайти такий варіант дій, який забезпечить йому оптимальне для даного проекту поєднання ризику та прибутку.